library.if.ua

Обґрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності (1998)

4.2. Бізнес-план інвестиційного проекту

Після проведення всіх досліджень, які передують прийняттю інвестиційного рішення, «зважування» всіх «плюсів» і «мінусів» необхідний певний підсумковий максимально компактний документ, який дозволить інвестору та підприємцю не лише прийняти обґрунтоване рішення, а й зафіксувати, що і коли належить зробити, щоб виправдалися сподівання на ефективність проекту. Для цього складається бізнес-план, який є головним інструментом для відбиття підприємницької ідеї. Бізнес-план являє собою стандартний документ, у якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його технічні, економічні, фінансові та соціальні характеристики. Бізнес-план описує основні аспекти майбутнього проекту, аналізує всі проблеми, на які проект може натрапити, а також визначає способи їх вирішення. Він дозволяє оцінити й обґрунтувати реалізацію проекту в умовах конкурентного середовища.

Цінність бізнес-плану визначається тим, що він:

— дає можливість з’ясувати життєздатність проекту за умов конкуренції;

— містить орієнтири подальшого розвитку підприємства;

— є підставою для отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Враховуючи досвід країн Східної Європи, можна сказати, що вже найближчим часом збільшиться роль бізнес-планів у діяльності всіх суб’єктів підприємницької діяльності. Наприклад, суттєво зростуть обсяги таких послуг, як розміщення емісії акцій (облігацій) торгівцем цінними паперами. При наданні подібної послуги торгівець має дати емітенту гарантії, що всю емісію буде розміщено. Для оцінки можливості надання таких гарантій торгівець, у свою чергу, має оцінити ефективність інвестиційного проекту, під здійснення якого проводиться емісія, і зв’язані з ним ризики. Крім того, згодом бізнес-план може допомогти переконати інвесторів у доцільності придбання розповсюджуваних торгівцем цінних паперів.

Комерційні банки використовують бізнес-плани не лише при формуванні власного кредитно-інвестиційного портфеля, а й у зв’язку з наданням кредитів підприємствам.

Складаючи бізнес-план, необхідно оцінити перспективи і проблеми, які можуть виникнути у майбутньому. Тільки маючи таку оцінку, приступають до постановки цілей і завдань. Цей процес, у свою чергу, складається з двох частин. По-перше, встановлюється, що буде продукцією проекту (яким бізнесом займатиметься підприємство), по-друге, визначаються головні, кількісно обґрунтовані цілі на перспективу.

Встановлення таких цілей є найлегшим завданням. Вирішивши його, необхідно визначити шляхи досягнення цих цілей. Для цього необхідно розробити стратегію і скласти плани, які формулюють ядро бізнес-плану. Добре складений бізнес-план, як правило, є суттєвим фактором тривалого виживання підприємства і його прибутковості.

Бізнес-план допомагає вирішити питання фінансування, тобто він може стати засобом залучення капіталу, необхідного для здійснення проекту (розвитку підприємства).

Таким чином, бізнес-план дає можливість зрозуміти загальний стан справ на даний момент, ясно уявити той рівень, якого може досягти проект (підприємство), спланувати процес переходу з одного стану в інший. Бізнес-план має бути достатньо детальним, щоб, ознайомившись з ним, потенційні інвестори могли отримати повне уявлення про передбачений проект і зрозуміли його цілі. Крім того, робота над бізнес-планом допомагає самому підприємцю краще все обдумати і зважити.

Склад бізнес-плану і ступінь його деталізації залежить від розмірів майбутнього проекту і сфери, до якої він належить.

Наприклад, якщо передбачається налагодити виробництво нового виду продукції, то треба розробити досить докладний план з урахуванням усіх проблем як виробництва самої продукції, так і ринків збуту для неї. Якщо йдеться лише про вдосконалення існуючої продукції, то бізнес-план може бути простішим.

Отже, склад і деталізація бізнес-плану залежать від характеру створеного підприємства, масштабу проекта, який обґрунтовується, ринку збуту, наявності конкурентів, перспектив розвитку підприємства та інших кон’юнктурних чинників (табл. 4.3).





Резюме, як правило, складається вже після того, як увесь план готовий. Воно має бути коротким (не більше 2—3 сторінок) і трактується як самостійний рекламний документ, оскільки містить основні положення всього бізнес-плану (назва і адреса підприємства, імена й адреси засновників, основні положення запропонованого проекту, потреба у фінансах).

Резюме має бути написано так, щоб заінтересувати потенційного інвестора. Саме виходячи з його змісту, інвестор часто вирішує, чи варто йому витрачати час і читати бізнес-план до кінця. Тому в резюме необхідно чітко і переконливо викласти основні положення проекту, а саме: чим буде займатися підприємство, скільки коштів потрібно вкласти в нього, який очікується попит на продукцію (роботи, послуги) і чому підприємство досягне успіху.

У процесі аналізу галузі описуються основні напрями і цілі діяльності майбутнього проекту. Дуже важливо подати ідею нового проекту у контексті існуючого стану справ у галузі. Необхідно продемонструвати глибоке розуміння становища підприємства і галузі, що в ній воно буде працювати і конкурувати, оскільки одним з критеріїв перемоги у конкурентній боротьбі є ситуація на ринку продукції.

У бізнес-плані рекомендується дати аналіз поточного стану в галузі і відомості про тенденції розвитку. Необхідно також дати довідку про останні новинки, перелічити потенційних конкурентів, указати їхні сильні та слабкі сторони. Доцільно вивчити всі прогнози по цій галузі і дати чітку відповідь, на якого саме покупця розраховані товари або послуги підприємства.

Розкриваючи суть проекту, необхідно дати чітке визначення і опис тих видів продукції або послуг, які будуть запропоновані на ринку. Слід вказати на найважливіші аспекти технології, необхідної для виробництва продукції. Важливо, щоб цей розділ був написаний ясною, чіткою мовою, доступною для розуміння не лише спеціалістам.

В описі основних характеристик продукції робиться акцент на тих перевагах, які ця продукція несе потенційним споживачам, а не на технічних подробицях. Детальна інформація про технологічний процес може бути подана у додатках.

Дуже важливо підкреслити унікальність або якісь істотні особливості продукції або послуг (нова технологія, якість товару, низька собівартість або будь-яка особлива перевага, що задовольняє вимоги покупців). Також необхідно підкреслити можливості вдосконалення даної продукції.

У цьому самому розділі слід описати наявні патенти або авторські права на винахід чи зазначити інші причини, які могли б запобігти негайному вторгненню конкурентів на ринок. Такими причинами можуть бути, наприклад, ексклюзивні права на розповсюдження або на торгову марку.

Ринок і маркетинг є вирішальними чинниками для всіх підприємств. Необхідно переконати інвестора в існуванні ринку для продукції і показати, що підприємство може продавати на ньому свою продукцію. Для цього необхідно визначити той сегмент ринку, який буде для підприємства головним. Як правило, нові підприємства можуть успішно конкурувати лише на одному, досить вузькому сегменті ринку. Вибір такого сегмента може залежати і від гостроти конкурентної боротьби, яка для одного типу продукції може бути слабшою, для іншого — сильнішою. Після визначення конкурентного сегмента ринку наводиться опис структури клієнтури (покупців усередині цього сегмента). Дуже важливо визначити безпосередніх конкурентів, оцінити потенційну частку ринку кожного конкурента. Необхідно показати, що продукція підприємства є конкурентоспроможною щодо якості, ціни, можливості розповсюдження, реклами та інших показників.

У плані маркетингу необхідно показати, чому, на вашу думку, клієнти купуватимуть продукцію. В ньому описується, як саме передбачається продавати новий продукт або послугу, яку призначати ціну і як проводити рекламну політику. Потенційні інвестори вважають план маркетингу дуже важливим компонентом успіху нового підприємства, тому необхідно ретельно все продумати і переконатися, що передбачувана стратегія справді може бути реалізована.

У виробничому плані описуються всі виробничі й інші робочі процеси, розглядаються питання, зв’язані з виробничими приміщеннями, їх розміщенням, обладнанням, персоналом. Коли підприємство, що створюється, належить до категорії виробничих, то необхідний повний опис виробничого процесу: як організовано систему випуску продукції і як здійснюється контроль над виробничими процесами, як саме контролюватимуться основні елементи, що входять у собівартість продукції, як буде розміщено обладнання. Якщо деякі операції передбачається доручити субпідрядникам, треба подати відповідні відомості про таких. Обов’язковою є також вказівка на те, наскільки швидко може бути збільшений або скорочений випуск продукції.

В організаційному плані наводиться організаційна структура управління майбутнього підприємства, відомості про кількість персоналу і штатний розпис, систему навчання і підготовки кадрів. У цьому розділі розглядаються також питання керівництва й управління підприємством, подаються відомості про керівників основних підрозділів.

Головні моменти, зв’язані з ризиком проекту, мають бути описані просто і об’єктивно. Загроза може виходити від конкурентів, від власних прорахунків у галузі маркетингу і виробничої політики, помилок у доборі керівних кадрів. «Небезпечним» може стати також сам технічний прогрес, здатний миттєво «пристарити» будь-яку новинку. Навіть якщо жоден з цих факторів реальної загрози для підприємства не становить, у бізнес-плані необхідно на них спинитися і обґрунтувати, чому такого не може статися.

Корисно заздалегідь розробити стратегію поведінки і запропонувати шляхи виходу з ризикових моментів у випадку їх раптового виникнення. Наявність альтернативних програм і стратегій буде свідчити про те, що підприємець знає про можливі труднощі і готовий до них.

Фінансовий план є важливою складовою частиною бізнес-плану. Основні показники фінансового плану: обсяг продажу, прибуток, обіг капіталу, собівартість тощо. Фінансовий план складається на 3–5 років і містить у собі план доходів і витрат, план грошових надходжень і виплат, балансовий план на перший рік (рис. 4.6).



При складанні фінансового плану аналізується стійкість підприємства, джерела надходження та порядок використання коштів, визначається точка беззбитковості. Зведений прогноз доходів і витрат складається на перші три роки, причому дані за перший рік мають бути представлені з помісячним розподілом. Він містить такі показники, як очікуваний обсяг продажу, собівартість реалізованої продукції і різні статті витрат. Знаючи ставки податку, можна отримати прогноз чистого прибутку підприємства після вирахування податків. Складання фінансового плану почанається з прогнозування продажу. Основою для такого прогнозу виступає план маркетингу. У фінансовий план також входить прогноз потоку грошових коштів. Цей прогноз складається на три роки, з помісячним розподілом даних у перший рік. Правильне планування потоків грошових коштів є однією з проблем, що стоять перед будь-яким проектом.

У додатках до бізнес-плану вводяться документи, які не є частиною основного тексту, але на які є посилання у бізнес-плані (технічні відомості про продукцію, копії контрактів, ліцензій тощо).