Обґрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності (1998)

6.1. Криза підприємства та способи її відвернути

Під кризою ми розуміємо незапланований процес обмеження діяльності зі складно прогнозованими наслідками, які ставлять під загрозу весь подальший розвиток підприємства.

На практиці кризою найчастіше називають загрозу неплатоспроможності підприємства, його роботу в неприбутковій зоні або відсутність у фірми потенціалу успіху. На таких підприємствах зростає кредиторська заборгованість, не забезпечуються обов’язкові платежі в бюджет та позабюджетні фонди, а структура балансу вважається незадовільною, оскільки має низький ступінь ліквідності.

Успіх будь-якого підприємства залежить на 70 відсотків від стратегії підприємства, на 20 відсотків — від ефективності оперативного управління і на 10 відсотків — від якості виконання поточних завдань. Таким чином, успішна санація, тобто вихід підприємства з кризи, завжди орієнтується на стратегічний аналіз, на стратегічне планування і реалізацію довгострокових стратегічних завдань.

Причини кризи підприємства поділяються на внутрішні та зовнішні. Головними зовнішніми причинами можуть бути посилення конкуренції в галузі, спадання попиту, криза окремої галузі; внутрішніми — відсутність ефективної стратегічної спрямованості, недоліки в оперативному управлінні, низький професіоналізм управлінського персоналу, дефіцит фінансових ресурсів, неефективна збутова політика.

Передкризова ситуація характеризується рядом ознак, а саме:

— втратою клієнтів або покупців;

— зниженням рівня рентабельності;

— зменшенням кількості контрактів;

— збільшенням обсягу оборотних коштів;

— зниженням рівня використання виробничих потужностей;

— збільшенням запасів готової продукції;

— підвищення собівартості продукції;

— зростанням коефіцієнта плинності кадрів;

— зниженням продуктивності праці та ін.

Однією з перших ознак руху до банкрутства є спадання прибутковості фірми нижче вартості її капіталу, що зумовлює невигідність інвестування. Крім того, спадає вартість акціонерного капіталу і ціна акцій, у фірми виникають труднощі з готівкою. На основі аналізу фінансового стану підприємства можна зробити висновки про ймовірність його банкрутства.

Спадання прибутковості фірми означає зменшення її ціни, яка визначається приведеними потоками виплат кредиторам і акціонерам з урахуванням дисконтних ставок.

Таким чином, спадання прибутковості призводить до зменшення ціни фірми, що можна назвати початковим етапом банкрутства; повне банкрутство настає тоді, коли ціна фірми спадає нижче за ліквідаційну вартість активів, тобто ліквідація фірми вигідніша, ніж її експлуатація.

Банкрутство може виникати на будь-якому етапі життєвого циклу конкурентних переваг фірми. Кожен етап має свої особливості, певну систему факторів, які можуть спричинити банкрутство фірми. Особливо важливо передбачити дію цих факторів на стадії зародження банкрутства.

Це, насамперед, неправильне визначення місії та виробничого профілю фірми, низька кваліфікація управлінського персоналу, висока частина позикового капіталу, високі витрати та неадекватний маркетинг, нестабільна та суперечлива законодавча база, високі податки, спадання попиту та підвищення цін на ресурси.

У період прискореного зростання фірми дуже важливою є оптимальна структура власного та позикового капіталу. При зростанні позикових коштів збільшується ймовірність стати неплатоспроможним.

На етапі сповільнення зростання фірми причиною можливого банкрутства може стати збільшення обсягу оборотних коштів, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг; збільшення запасів готової продукції та збільшення виробничих витрат.

Етап зрілості характеризується стабільними фінансово-економічними показниками, але коли виробничі запаси збільшуються більш швидкими темпами порівняно з випуском продукції, несвоєчасно здійснюється відтворення основних фондів, ротація та підвищення кваліфікації персоналу, відповідні маркетингові заходи, то також з’являється загроза банкрутства.

Згідно з чинним законодавством під банкрутством розуміють зв’язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи— суб’єкта підприємницької діяльності — задовольнити у встановлений для цього строк пред’явлені кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

Таке визначення банкрутства відповідає світовій практиці, але в сучасних економічних умовах в Україні, коли через загальну кризу неплатежів більшу частину підприємств можна віднести до банкрутів, потребує уточнення або сам закон, або практика його застосування. Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів або самого боржника до арбітражного суду. Кредитор може звернутися з заявою про визнання юридичної особи банкрутом у разі, коли вона неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами. Арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації боржника, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів і виконати зобов’язання боржника перед бюджетом. Якщо боржник сам звернувся до арбітражного суду з заявою про визнання його банкрутом, право вибору умов проведення санації через реорганізацію, приватизацію тощо залишаються за боржником.

Якщо розпочато справу про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його на інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника.

Майно, на яке накладається стягнення з метою погашення боргу, оцінюється в порядку, встановленому законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Для майна, яке продаватиметься на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Якщо після задоволення вимог кредиторів не залишилось майна, підприємство-банкрут ліквідується. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, воно вважається вільним від боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Юридичну особу, що звільнилась від боргів, можна реорганізувати або ліквідувати тільки у випадках, коли в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для функціонування згідно з законодавством. Запобігання банкрутству підприємства, поліпшення його фінансового стану та конкурентоспроможності зумовлює необхідність переосмислення економічної стратегії підприємства, тобто його мети і стратегій: товарної, ціноутворення, взаємодії з ринками факторів виробництва, стратегії управління та зниження витрат, маркетингової стратегії та системи мотивації праці.