library.if.ua

Інноваційний менеджмент (2004)

6.5. Цільові групи

У загальному вигляді під групою розуміють двох і більше осіб, які взаємодіють один з одним таким чином, що кожна особа впливає на інших осіб і одночасно перебуває під їхнім впливом.

Об'єднання працівників у групи дозволяє вирішувати ряд завдань:

максимально використовувати творчий потенціал;

залучати працівників до процесу управління;

підвищувати почуття їхньої відповідальності в цілому;

підвищувати кваліфікацію.

Особливе місце в процесі роботи гуртків та інших цільових груп займає виявлення найбільш творчих і ініціативних працівників - неформальних лідерів.

Виділяють наступні види груп: групи керівників; цільові (робочі) групи; комітети.

Трупа керівників складається з керівника і його безпосередніх підлеглих.

Цільові (робочі) групи складаються з осіб, які працюють разом над одним завданням.

Комітети - підрозділи організації, яким делеговані повноваження для виконання якого-небудь завдання або комплексу завдань. Іноді їх називають радами, комісіями. Цільові групи можуть бути організовані як з робітників, так і фахівців (тимчасові творчі колективи, гуртки і групи контролю якості; проектні, програмні групи і т.д.).

Цільові групи (тимчасові творчі колективи), створені з інженерів і науковців, які відрізняються від гуртків якості тим, що діють на основі заздалегідь сформульованої задачі, мають більш складні цілі і завжди носять тимчасовий характер. Вони можуть створюватися на різні терміни: дві-три і більше років.

Поширена практика формування цільових груп з учених, що працюють у різних науково-дослідних підрозділах фірми. Створення таких груп для розробки якої-небудь однієї важливої проблеми дає можливість вийти за рамки існуючих відділів і лабораторій, що є важливим чинником підвищення ефективності наукових досліджень. Групи створюються як для опрацювання окремих організаційних або технічних питань, так і для вирішення складних кардинальних проблем.

На ефективність роботи груп впливають такі фактори:

розмір;

склад;

групові норми;

згуртованість;

конфліктність (взаємостосунки);

. статус та функціональна роль членів групи.

Перед формуванням цільової групи (тимчасового творчого колективу) необхідно провести морфологічний аналіз, в результаті якого загальна задача розбивається на ряд підзадач і виявляються можливі альтернативи їх вирішення. Кожна підзадача розбивається в свою чергу на етапи.

Щоб сформувати колектив виконавців, потрібно мати у своєму розпорядженні переліком всіх подзадач, які повинні бути вирішені в процесі виконання роботи; характеристиками кожної підзадачі з визначенням вимог до їх потенційним виконавцям. Крім того, необхідний банк даних по всіх можливих виконавцям роботи. При поділі поставленого завдання на підзавдання кожному виконавцю необхідно знати концепцію проектування всього об'єкту.

Новою тенденцією є виділення кадрових служб для потреб тимчасових організаційних структур, що займаються процесом нововведень. Такі кадрові служби також носять тимчасовий характер і переміщаються по підрозділах у відповідності зі стадіями реалізації проекту.

Фактичним організатором роботи по залученню та розвитку персоналу стає керівник конкретного інноваційного проекту, який втілює свою ідею і матеріально зацікавлений у впровадженні нововведення.

Керівник підрозділу визначає кількість виконавців кожної підзадачі виходячи з того, що один виконавець виконує від двох до трьох етапів роботи. На стадії розробки та реалізації ідей, висунутих цільовими групами, іноді створюються так звані проектні групи, що відрізняються великими масштабами виконуваних робіт і більшою кількістю виконавців.

У будь-яку цільову групу підбирають найбільш підготовлених фахівців з потенціалом трохи вище запланованого. Але навіть при самому ретельному підборі майже завжди є різниця між виконавцями за ступенем підготовленості до виконання покладеної на них завдання. У зв'язку з цим має

передбачатися навчання менш досвідчених виконавців більш кваліфікованими. Іноді організуються короткострокові заняття, де кожен фахівець отримує можливість краще уявити собі сенс колективної завдання та основні підходи до її вирішення. Ще більшого значення набуває попереднє навчання під час створення проектних груп, робота яких носить більш тривалий і комплексний характер. У цих випадках для фахівців можуть проводитися спеціальні семінари. Програма семінару повинна охоплювати ознайомлення його учасників з особливостями організації робіт у проектній групі, зі специфікою планування, принципами, встановлення пріоритетності у виконанні робіт, методами пошуку оптимальних рішень на основі аналізу реальних ситуацій.

Приділяється також увагу відпрацювання практичних навичок спільної роботи в групі. На семінарі відбувається знайомство фахівців з майбутнім керівником проекту, який проводить кілька занять. Це дозволяє йому встановити контакт з учасниками проектної групи та підготувати їх до майбутньої діяльності. По закінченні семінару його учасникам видається спеціальний сертифікат на право працювати над проектом.

У США практикується також створення міжфірмових цільових та проектних груп. Зазвичай до їх складу залучаються фахівці з зовнішніх науково-дослідних організацій. В результаті такої кооперації від фірми можуть відділятися інноваційні структури, в яких зайняті як члени груп, так і інші наукові кадри.

Висновки

1. Персонал, зайнятий науковими дослідженнями і розробками (науковці), - це сукупність осіб, чия творча діяльність, що здійснюється на систематичній основі, спрямована на збільшення суми наукових знань і пошук нових сфер застосування цих знань, а також зайнятих наданням прямих послуг, пов'язаних з виконанням наукових досліджень і розробок. У його складі виділяють чотири категорії: дослідники, техніки, допоміжний та інший персонал.

2. У науці більше, ніж в будь-якій іншій сфері діяльності, успіх залежить від індивідуальних здібностей працівників, ступеня їх підготовки, бажань і т.д. У таких умовах керувати людиною ззовні стає все складніше, найбільше значення при цьому отримують методи керівництва, що припускають співучасть (партісіпатівние методи).

3. Велике значення для працівників, зайнятих науковою діяльністю, має мотивація. У зв'язку з цим важливу роль відіграє класифікація та аналіз чинників - мотиваторів, а також вивчення поведінки особистості як функції його сприйняття і очікувань, пов'язаних з даною ситуацією. При цьому слід мати на увазі, що поряд з первинними потребами, які задовольняються за допомогою грошей, є більш високі потреби - у знаннях, авторитеті, творчість. Моральні ідеали, великі цілі, моральні переконання, звички, традиції і т.д. часто мають визначальне значення для вчених.

4. У зв'язку з подовженням термінів підготовки фахівців великого значення набуває кадрове планування в наукових організаціях.

5. Важливе значення для підвищення ефективності праці науковців набуває вибір оптимального розкладу (режиму) їхньої роботи. Серед найбільш перспективних звичайно виділяють різновиди гнучкого графіка.

6. Специфічною особливістю наукової діяльності в даний час є її колективний характер. Це передбачає ретельне вивчення питань створення та функціонування цільових груп.