Інноваційний менеджмент (2004)

Загальне для всіх проектів - виявлення проблеми та постановка мети. Однак є деякі відмінності у підготовці дослідних та венчурних проектів.

Підготовка дослідницького проекту починається з аналізу ступеня розробленості проблеми та докази її актуальності.

Розрізняють:

ініціативні дослідницькі проекти;

проекти розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень;

проекти створення інформаційних систем і баз даних; видавничі проекти;

проекти розвитку освітньої інформаційної середовища та ін

Розглянемо особливості підготовки колективних та індивідуальних дослідницьких проектів.

Кожен науковий працівник має можливість знайти чимало актуальних і цікавих тем. Цілий ряд тем може з'явитися після вивчення бібліографічних оглядів нових робіт з тієї чи іншої галузі науки, з того чи іншого конкретного питання. Основна вимога до вибору теми - її актуальність. Критерій актуальності і значущості обраної теми - її відповідність пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Російській Федерації, завданням економічного і соціального розвитку країни, що вирішуються в певний період часу.

При цьому важливо, щоб тема дослідження була пов'язана з напрямками наукових досліджень відповідної наукової організації.

Після вибору теми починається копітка робота з аналізу вивченості проблеми (історія питання, сучасний його стан).

Аналіз ступеня вивченості проблеми необхідний насамперед для того, щоб уникнути повторення вже виконаних раніше досліджень. Попереднє ознайомлення з літературою з досліджуваної проблеми дозволить розглянути проблему в її розвитку, глибше пізнати її, уточнити тему та актуальність майбутнього дослідження.

Після попереднього ознайомлення з досліджуваним питанням необхідно скласти план майбутньої роботи.

Ініціативні проекти здійснюються невеликими науковими колективами або окремими вченими і не мають конкретних замовників. Термін виконання ініціативного проекту, - як правило, 1-3 роки.

У ініціативному інноваційний проект, що виконується колективом вчених, повинні бути відображені:

фундаментальна наукова проблема, на вирішення якої спрямовано проект;

конкретна фундаментальна завдання в рамках проблеми, на вирішення якої спрямовано проект;

пропоновані методи і підходи (з оцінкою новизни). Загальний план робіт на весь термін виконання проекту;

очікувані наукові результати (розгорнутий опис з оцінкою ступеня оригінальності);

сучасний стан досліджень у даній галузі науки, порівняння очікуваних результатів зі світовим рівнем;

наявний у колективу науковий доробок щодо пропонованого проекту, отримані раніше результати (з оцінкою ступеня оригінальності); розроблені методи (з оцінкою ступеня новизни);

список основних публікацій, найближче що відносяться до даного проекту;

• перелік і характеристика наявного обладнання.

Ініціативний колективний проект може являти собою науково-дослідну роботу, яка завершиться написанням монографії, підручника, розробкою методики рішен-ня актуальної наукової і практичної проблеми.

Дослідницький проект грунтується на наукових і фактичних даних. Вони будуть використані для його виконання. Для дослідницького проекту характерно те, що він носить творчий характер і містить обгрунтовані рекомендації щодо вирішення проблеми.

Науково-дослідна робота потребує наукової організації і раціональної техніки виконання.

Планування і контроль - необхідні передумови підготовки та реалізації інноваційних проектів, у тому числі і дослідних. При цьому має значення не тільки планування термінів виконання проекту, а й планування часу учасників проекту. Це, характерне як для колективних, так і індивідуальних дослідницьких проектів.

Виникає питання, які періоди часу повинні плануватися і яка повинна бути техніка складання плану дослідницького проекту?

План дослідницького проекту не обов'язково розраховується на однаковий період часу. Наприклад, у докторанта кафедри це можуть бути два роки. Проект, пов'язаний з розробкою Федеральної цільової програми, наприклад програми «Розвиток єдиного освітнього інформаційного середовища», здійснюється протягом п'яти років. У випадку з перспективним планом робіт необхідно передбачити річні та квартальні плани його розробки.

Річний план не повинен бути дріб'язковим і занадто детальним. Недоцільно включати в нього роботи, розраховані на кілька днів. Цілком достатньо, якщо виконання робіт буде контролюватися помісячно. У свою чергу, в місячних планах роботи можуть плануватися подекадно.

Для організації праці ділянок проекту доцільно застосовувати прийоми самоменеджменту (інвентаризація та планування робочого часу).

Тепер про техніку складання самого плану і його формі.

Найбільш простий і наочною формою такого плану може бути графік, побудований за методом американського інженера Г. Ганта. Його суть полягає в тому, що по вертикалі вказується, які види робіт необхідно виконати при розробці проекту, а по горизонталі - встановлені терміни початку та закінчення робіт, а також загальну тривалість кожної роботи.

Однак не завжди план виконується пунктуально. Це обумовлено тим, що на його виконання впливають зовнішні і внутрішні фактори, що можуть з'явитися перешкоди, які не залежать від Учасників інноваційного проекту. Особливо часто зі змінами в плані стикаються дослідницькі проекти, оскільки при їх виконанні можуть виникати нові проблеми, окремі приватні непередбачені раніше завдання, але мають значення для вирішення розробляється проблеми.

Тому зміни до плану можуть вноситися як щодо змісту робіт, так і термінів їх виконання, адже дослідницький проект пов'язаний з пошуками нового рішення, у зв'язку з чим можливі окремі невдачі і слід знайти шляхи їх усунення.

Вибір методу планування і контролю особливо важливий при

колективних дослідницьких проектах. Тільки склавши

план, чітко розподіливши між учасниками проекту виконуються роботи та витрати часу на кожну частину роботи і на

весь обсяг робіт, проекту можна забезпечити успішне виконання.

Розробка дослідницького проекту складається з наступних стадій:

підготовчого періоду;

складання бібліографії, збору матеріалу, аналізу літературних джерел;

спілкування з вченими, що працюють у відповідній галузі знань;

спостереження;

експерименту;

обробки матеріалів та вирішення проблеми;

оформлення роботи.

Будь-який дослідницький проект незалежно від галузі дослідження і від властивостей конкретного об'єкта дослідження проходить три основні стадії:

1) аналіз ступеня розробленості проблеми і збір матеріалу, необхідного для її вирішення;

2) обробку отриманих матеріалів;

3) оформлення результатів дослідження.

Розглянуті вище напрями підготовки колективного дослідницького проекту характерні і для індивідуальних ініціативних проектів. Звернемо ще раз увагу на важливість усвідомлення мети і чіткого формулювання досліджуваної проблеми, тому що порушення цього правила не дозволить вести дослідження в бажаному напрямку і сконцентрувати увагу на важливих моментах спостережуваного явища або процесу. Важливо також визначитися з об'єктом і предметом дослідження. При наявності великої кількості об'єктів спостереження з них повинні бути обрані ті, за якими можна отримати більш достовірну інформацію, що забезпечать найкращі результати дослідження. Дослідник повинен включити в сферу

свого спостереження всі суттєві сторони досліджуваного об'єкта, виявити їх зв'язку між собою і ставлення до проблеми в цілому. Слід виключити з поля зору все що не мають значення сторони досліджуваного явища.

У процесі дослідження необхідно прагнути до того, щоб домагатися вичерпно повної і абсолютно правильної оцінки кожного фактора, що відноситься до нинішнього явищу. В іншому випадку дослідник може встановити неправильні співвідношення між окремими сторонами досліджуваного явища, що завадить зробити те чи інше важливе відкриття.

У підготовку дослідницьких проектів входить і планування експерименту. Основні цілі експерименту:

• спостереження, перевірка гіпотези;

. можливості практичного застосування отриманих наукових результатів, методик, рекомендацій.

Венчурний інноваційний проект включає комплекс науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, робіт з виробництва та експлуатації нововведень і нововведень, що забезпечують створення нової технічної чи соціально-економічної системи.

Для вирішення складних науково-технічних проблем розробляються інноваційні програми, а також комплекс управлінських рішень і ресурсів на їх виконання.

Основні етапи підготовки та реалізації венчурних інноваційних проектів представлені в табл. 7.1.

На першому етапі здійснюється:

розробка проекту;

дається техніко-економічне обгрунтування;

проводяться інноваційні маркетингові дослідження;

ведуться переговори з потенційними інвесторами та учасниками проекту.

Даний етап повинен бути завершений розробкою розгорнутого бізнес-плану, а також необхідно уточнити час реалізації проекту і витрати.

Другий етап пов'язаний:

• з проведенням науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

постановкою нового продукту на виробництво;

проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Цей етап вимагає великих витрат, так як проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власних коштів.

Основною проблемою при розробці венчурних інноваційних проектів є обгрунтування науково-розроблених критеріїв прийняття інноваційних рішень, оформлених і погоджених у вигляді нормативних документів (методик, вказівок, інструкцій).

Таким чином,

розробка венчурного інноваційного проекту складається з трьох основних етапів: передінвестиційного, інвестиційного та експлуатаційного.

Тільки з початком виробництва та ринкової реалізацією інноваційної продукції (третій етап) починається віддача інноваційного проекту.

При ухваленні рішення про фінансування слід враховувати, що можливе подання декількох проектів, з яких необхідно вибрати один найбільш ефективний.

Тому необхідна експертиза інноваційних проектів, механізм якої буде розглянуто нижче. Залежно від результатів експертизи приймаються рішення про обсяг фінансування інноваційного проекту.

Після прийняття рішення про фінансування починається власне організація і реалізація проекту.

При цьому під організацією проекту розуміють структуру управління і схему реалізації. До організаційної структури проекту відноситься розподіл ролей, функцій і компетенцій усередині проектної групи.

Схема реалізації проекту передбачає визначення порядку проведення робіт та послідовності їх виконання.

Велику роль в організації та реалізації проекту грають Ділові зв'язки між суб'єктами проекту, а також участь розробників проекту в його комерційної експлуатації.

Головними дійовими особами проекту є замовник, Споживач (клієнт) і виробник. Кожна зі сторін може бути представлена одним або кількома підприємствами, фірмами, організаціями. При цьому кожен з них - самостійний господарюючий суб'єкт. Вибираючи виконавця проек

та, замовник у відповідності зі своїми інтересами, цілями і можливостями визначає склад групи виконавців.

В управлінні інноваційним проектом виходять з концепції команди (колективу).