library.if.ua

Інноваційний менеджмент (2004)

7.4. Оцінка ефективності інвестицій в інноваційний проект

Більшість венчурних інноваційних проектів носять витратний (інвестиційний) характер, тобто передбачають певну величину інвестицій, необхідних для здійснення проекту, мета якого - забезпечення розвитку організації в умовах реального життєвого оточення, а не просто освоєння капітальних вкладень. В якості інвестицій можуть виступати як матеріальні, так і нематеріальні засоби, тобто як фінансові кошти, акції, цінні папери, техніка, так і технологія, ліцензії, НДДКР, інші інтелектуальні цінності.

Величина й форма інвестицій залежать насамперед від масштабу, тривалості і складності проекту. І оскільки цей різновид бізнес-планів передбачає пошук інвестора (замовника), то сама форма бізнес-плану може бути у вигляді концептуального або робочого плану.

Концептуальний план - це документ невеликого обсягу, в 2-4 сторінки тексту, в якому представлені:

загальні відомості (форма, група, проект і мета розробки бізнес-плану);

цілі, намічені в бізнес-плані (головна і допоміжна);

стратегії досягнення мети;

аналіз сильних і слабких сторін, можливостей та загроз (SWOT analysis);

програма дій щодо реалізації бізнес-плану (із зазначенням завдань, термінів виконання та виконавців);

очікувані фінансові результати;

оцінка припущень з урахуванням ризику;

загальна оцінка перспектив проекту;

укладачі проекту.

Робочий бізнес-план проекту передбачає розробку всіх елементів, перерахованих вище, на всіх фазах проектного циклу: передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної. Перші дві фази вносять суттєві особливості в його зміст, тому що необхідні додаткові обгрунтування.

На передінвестиційної стадії проводиться аналіз альтернатив проекту та попередній вибір, складання ТЕО, бізнес-плану та доповіді про інвестиційні можливості. У інвестиційний період проводяться переговори і укладення контракту, проектування, будівництво, здійснюються маркетингові операції та навчання кадрів. Ці елементи частково включаються до складу бізнес-плану проекту, який за структурою відрізняється від зразкового, викладеного вище. Як правило, окремих блоків тут менше, але представлених відомостей більше і вони описані докладніше. Крім самого бізнес-плану як документа на початку даються:

супровідний лист (адресат та цілі розробки);

титульний лист (назва проекту, керівник, адреса, телефони, тривалість проекту, дата складання);

меморандум про конфіденційності (нерозголошення містяться відомостей без особливої згоди авторів);

про анотація (суть проекту, очікувані результати, можливі форми та умови участі інвестора і гарантії повернення інвестицій).

Далі йде розкриття змісту бізнес-плану проекту, яке можна звести до чотирьох-п'яти основними блоками:

резюме;

короткий аналіз стану галузі і ринок збуту продукції;

загальні відомості про проект (опис підприємства та регіону);

основні виробничо-технологічні рішення;

організаційний план і менеджмент;

аналіз ефективності проекту.

У резюме вказується найменування підприємства, будівництво та експлуатація якого намічається проектом, найменування продукції, що виготовляється (видобувається корисної копалини з зазначенням його запасів і проектного терміну розробки), характеристика продукції та можливості її використання, переваги будівництва підприємства у вибраному регіоні. Особлива увага приділяється факторів, що визначають успіх проекту (унікальність продукції або родовища для гірської промисловості, наявність великих ринків збуту, зручне географічне розташування, низькі транспортні витрати, розвинена інфраструктура, що включає мережу залізниць і автомобільних доріг і водні шляхи; висока конкурентоспроможність продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках і т.д.). Тут же наводяться основні техніко-економічні показники проекту (обсяг інвестицій для реалізації проекту, терміни будівництва, джерела та обсяг фінансування, строки повернення кредиту, прибуток, рентабельність виробництва і продажів після освоєння проектної потужності, чиста поточна вартість за розрахунковий період і строки (період) окупності інвестицій, учасники проекту (хто ініціює та реалізує проект); перелік документів, на підставі яких здійснюється будівництво, і ліцензії на виробництво будівельних і монтажних робіт.

Для довідки зазначаються відомості про генерального підрядника з будівництва та учасників проекту. Структурно резюме в багатьох випадках виноситься за рамки традиційного змісту проекту.

У першому блоці дається короткий опис (географічна довідка) територіального розташування та виробничого потенціалу галузі і місця в ній майбутнього підприємства, а також тих переваг, які будуть досягнуті в економічному і соціальному плані для даного регіону, тому відзначаються найважливіші недоліки діючих підприємств розглянутого профілю, аналізуються ринки збуту нової Продукції на основі маркетингових досліджень, виконується прогноз збуту продукції та її конкурентоспроможності в межах ринку в порівнянні з іншими видами з вказівкою можливих вільних цін на окремі марки і сорти.

У другому блоці розробляється стратегія і схема збуту продукції з урахуванням підвищення її якості, зниження собівартості і торговельно-збутових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Формування цін повинне бути гнучким, що враховує рівень платоспроможного попиту. Умови оплати продукції повинні відповідати реаліям сьогоднішнього дня. Так, припинення відвантаження товарної продукції у випадку неплатоспроможності споживача економічно недоцільно (особливо для гірничо-видобувних підприємств), оскільки це призведе до штрафних санкцій за відмову від залізничних вагонів і збільшенню площ складів готової продукції. У даній ситуації більш ефективною представляється система взаємозаліків.

Якщо на продукцію існує постійний стійкий попит, то немає необхідності в стимулюванні продажів: достатньо забезпечити стабільно високу якість продукції. І реклама, можливо, не буде потрібно.

У загальних відомостях про проект містяться:

мета розробки документа (наприклад, оцінка економічної ефективності та можливості фінансування, в тому числі залучення кредитних ресурсів для реалізації проекту будівництва та експлуатації шахти проектною потужністю 600 тис. т на рік);

місце розташування об'єкта будівництва і предмет діяльності майбутнього підприємства;

наявність транспортних шляхів, комунікацій та умов життєзабезпечення;

характеристика товарної продукції;

специфічні галузеві показники, закладені у проект створення підприємства.

Зміст третього блоку в кожному конкретному випадку обумовлено видом проекту (галузевою належністю підприємства, специфікою виробничих процесів і технологій), проте завжди припускає наявність переліку основного обладнання за видами робіт із зазначенням типу, марки, кількості та заводу-виробника.

Четвертий блок містить розділ «Організаційний план і менеджмент», що виконується традиційними методами: організаційна структура, команда, персонал, графіки робіт. Чисельність персоналу визначається на основі оптимальних технічних рішень, виходячи з діючих нормативів і норм на

проведення робіт, кількості робочих місць і прийнятого відповідно до законодавства РФ режиму роботи підприємства та персоналу в добу, на тиждень, на рік.

Найбільш трудомістким і насиченим є п'ятий блок інвестиційного проекту. Він включає розрахунок комерційної бюджетної, економічної та екологічної ефективності-проекту і передбачає:

розрахунок необхідного обсягу інвестицій та графіка капітальних вкладень, напрямків їх витрачання по роках будівництва і за видами;

визначення виручки від реалізації продукції починаючи з першого року експлуатації;

розрахунок поточних витрат виробництва за видами ц елементів витрат;

розрахунок вартості основних фондів та амортизаційних відрахувань;

розрахунок прибутку і собівартості продукції;

різнобічну оцінку проекту і руху грошових коштів (без урахування і з урахуванням джерел фінансування);

висновки.

Розрахункові таблиці та графіки можуть бути винесені в додатки. Крім показників, перерахованих вище, в інвестиційних проектах в якості оціночних фігурують коефіцієнти дисконтування доходу (d), чистого дисконтованого доходу (ЧДД) проекту і чистої поточної вартості (4TQ по роках реалізації проекту, а також індекс прибутковості (ВД) і внутрішня норма прибутковості ( ВНД).

Коефіцієнт дисконтування розраховується в частках одиниці за формулою:



Значення d в більшості проектів беруть рівним ставці відсотка державних цінних паперів, вважаючи, що при такому значенні держава гарантує господарським суб'єктам повернення авансованих капіталу без будь-якого ризику. Однак це не так. В умовах інфляції необхідний облік і відсотка інфляції. Крім того, для різних проектів різні величини інвестованого ризику, умови реалізації проекту та мети інвестування. Вкладення, пов'язані з підтриманням ринкових позицій фірми, оцінюються за нормативу 6%, інвестиції в оновлення основних фондів - 12%, вкладення з метою економії поточних витрат - 15%, вкладення з метою збільшення доходів - 20%, ризикові капітальні вкладення - 25%. Ставка відсотка залежить також від ступеня ризику проекту. Для звичайних проектів достатня ставка 16%, для нових проектів на стабільному ринку - 20%, а для проектів нових технологій - 24%. У російській практиці складання бізнес-проектів використовують найчастіше процентну ставку, що дорівнює 10% без урахування рівня інфляції.

Для визначення чистого дисконтованого доходу (ЧДД) застосовується загальновідома формула приведення інвестицій і доходів до єдиного періоду часу:



Якщо накопичена величина ЧДД> 0, проект слід застосувати; ЧДД <0 - проект варто відкинути; ЧДД = 0 - проект ні прибутковий, ні збитковий.

Чиста поточна вартість (ЧТС) наступних періодів визначається як сума чистої поточної вартості попереднього періоду і чистого доходу дисконтованого наступного. Розрахунок виконується у формі табл. 7.18.

Індекс прибутковості (ВД) - це відношення сумарного дисконтованого доходу до сумарних дисконтованих витрат:



Якщо ВД> 0, проект варто прийняти; ВД <0 - проект слід



відкинути; ВД = 0 - проект ні збитковий, ні прибутковий.

У даному випадку ВД = 36,76 / 25,33 = 1,4512.

Внутрішня норма прибутковості проекту (ВИД) обчислюється за формулою:





ВНД приймає таке значення коефіцієнта дисконтування d, при якому поточна-(сучасна) вартість проекту перетворюється в нуль. Якщо ВНД більше значення «ціни капіталу», проект слід прийняти, якщо ж вона менше цього значення, проект відкидається.

Строк (період) окупності визначається або аналогічно звичайним бізнес-плану за формулою, що приводиться раніше, або за особливою методикою, що грунтується також на дисконтування грошових потоків.

Більшість фінансових показників, необхідних для розробки бізнес-плану інвестиційного проекту, можна визначити, скориставшись однією з багатьох найбільш прийнятних імітують комп'ютерних систем, що використовуються для оцінки ефективності проектів.

Пакет COMFAR оцінює комерційну ефективність проекту на основі імітації потоку реальних грошей. Ця система видає великий обсяг графічної інформації, що економить час користувача на проведення розрахунків при варіюванні вихідних даних. До недоліків системи можна віднести невідповідність податкового блоку російських умов оподаткування, труднощі обліку інфляції і річний крок розрахунку.

У пакеті «Альт-Інвест» ці недоліки усунені. У ньому використовуються електронні таблиці МС Works, Excel 4. Він мо

жет працювати в середовищі інших табличних процесорів - Lotus, Quattro Pro. Основна вимога для користувача - вільне володіння і робота з електронними таблицями, що дозволяє змінювати крок і горизонт розрахунку, вивчити вплив різних факторів та умов на стійкість оціночних показників.

ТЕО-Інвест призначений для розробки бізнес-планів проектів будь-якої форми власності, пакет розроблений НПП «Система» при Інституті проблем управління РАН і повністю може бути змінено відповідно реальну російську економічну дійсність.

Можна використовувати пакет «Project Expert», але з умовою періодичної його адаптації до умов, що змінюються, як і COMFAR, умови реалізації програми відповідають російським. Пакет заснований на методиці експертних оцінок.

На закінчення до бізнес-плану можна скласти паспорт інвестиційного проекту, який використовується як для попереднього ознайомлення, так і для формування міжнародних, федеральних, регіональних та місцевих банків даних.