Інноваційний менеджмент (2004)

Управління науковими дослідженнями і розробками здійснюється в рамках постійно мінливих умов. Це обумовлює необхідність безперервного вдосконалення програм НДДКР. У будь-який момент може виникнути непередбачена технічна проблема і доведеться відкласти або навіть припинити роботу за проектом. Можуть змінитися вимоги споживачів і попит, у зв'язку з чим потрібно буде провести переоцінку життєздатності проекту.

Керуючи програмою НДДКР, менеджер повинен пам'ятати, що має справу з управлінням динамічним проектом. Система планування і управління повинна бути достатньо гнучкою, щоб допускати необхідні модифікації.

Ефективність НДДКР виявляється на ринку. Вона залежить від того, наскільки при постановці мети врахована ринкова потреба.

Основні характеристики сегменту ринку представлені чотирма взаємозалежними змінними:

1) розмір ринку;

2) допустима ціна;

3) вимоги до технічної ефективності;

4) час.

Більшість наукових продуктів може пропонуватися у формах, які відрізняються за ефективністю, ціною та датою першої появи на ринку. Важливо визначити, який рівень технічної ефективності потребують конкретний ринковий сегмент з найбільшою ймовірністю. Науково-технічні працівники можуть прагнути до дуже високого рівня параметрів нового виробу, що, безумовно, веде до технічних ідей, але не завжди відповідає реальним вимогам споживачів. Крім того, через це може статися завищення витрат на НДДКР та виробництво, а також збільшиться час розробки. Все це веде до зниження потенційної прибутковості продукту.

У сучасних умовах розробку проекту необхідно сфокусувати на конкретних ринкових потребах.

Вибір проекту пов'язаний з активним пошуком альтернативних рішень. Механізм управління процесом НДДКР наочно представлений на рис. 10.1.

Рис. 10.1. Механізм управління процесом НДДКР

Портфель НДДКР може складатися з різноманітних проектів: великих і дрібних; близьких до завершення й початку. Однак кожен проект вимагає виділення дефіцитних ресурсів залежно від його особливостей (складності, трудомісткості і т.п.).

Портфель повинен мати певні контури, бути стабільним, щоб робоча програма могла здійснюватися рівномірно.

Кількість проектів, що перебувають у портфелі в конкретний період часу, залежить від розмірів проектів, які вимірюються загальним обсягом ресурсів, необхідних для розробки, і витратами на реалізацію одного проекту.

Якщо, наприклад, на проведення НДДКР виділено 4000 Д.Є., а витрати на реалізацію одного проекту складають 2000 Д.Є., то в портфелі можуть бути два проекти.

Таким чином, кількість проектів у портфелі (л) визначається таким співвідношенням:

Керівнику необхідно вирішити, якою кількістю проектів він може одночасно керувати, якщо

сконцентрує зусилля на декількох проектах;

розподілить наявні ресурси на більше число проектів.

Портфель, що складається в основному з великих проектів, є більш ризикованим порівняно з портфелем, де ресурси розподілені між невеликими проектами. На думку фахівців, тільки 10% всіх проектів є цілком успішними. Це означає, що існує тільки 10%-ва ймовірність ефективного завершення кожного проекту з портфеля. Із зростанням кількості проектів підвищується ймовірність того, що хоча б одна з них виявиться успішним.

Перевага невеликих проектів в тому, що вони легше адаптуються один до одного щодо відповідності наявним ресурсам. Крупний проект потребує великого обсягу дефіцитних ресурсів.

Однак невеликі проекти (що вимагають відносно невеликих витрат на НДДКР) зазвичай реалізуються в нових продуктах, які мають скромний потенціал за обсягом продажів (і потенціал прибутку). Портфель невеликих проектів може привести до рівномірного потоку нововведень, більша частина з яких володіє обмеженим ринковим потенціалом, що небажано з позицій номенклатури продукції, що формується відділами маркетингу.

Розглядаючи той або інший проект на предмет включення в портфель, необхідно враховувати можливу якість управління та наслідки перерозподілу витрат на проекти.

Для прикладу оцінимо два портфелі, що складаються з двох проектів (табл. 10.1). Обидва портфеля невеликі.

Розглянемо деякі напрямки вивчення попиту на продукцію, що є результатом інноваційної діяльності.