Конкурентоспроможність підприємства

16.2. Конкуренція й науково-технічний прогрес

Розвиток сучасної економіки визначається науково-технічним прогресом. Його механізм, з погляду впливу на нього тих або інших фірм, може бути розділений на чотири етапи.

Перший етап. Головну роль відіграють дрібні фірми-піонери. Властиве їхнім засновникам поєднання одержимості ідеєю з повною фінансовою відповідальністю за результат справи забезпечує граничну ефективність піонерських розробок. А невеликі розміри компанії і її незалученість до поточного виробництва створюють організаційні передумови успіху. Нагадаємо й роль венчурного (ризикового) капіталу. Завдяки йому піонери одержують підтримку з боку фінансової еліти країни, а остання — доступ до проривних інновацій і пов'язаних з ними надприбутками.

Роль гігантських компаній на цьому першому етапі науково-технічного прогресу порівняно мала. Вони не пристосовані до подібного ризикованого наукового пошуку. Проте історія знає чимало прикладів проривних інновацій, які народилися в лабораторіях великих фірм.

Другий етап. Лідерство в здійсненні науково-технічного прогресу переходить до великих фірм. На цьому етапі відбувається відтискування новаторів від подальших стадій просування нового продукту на ринок.

Масове тиражування нововведення, що виправдало себе, краще вирішується великою організацією. При сприятливих умовах це завдання може вирішити й сама фірма-піонер, але для цього треба час. Масове виробництво новинки швидко й з успіхом здійснює першопрохідник, що поглинув (або витиснув з ринку) гіганта.

Третій етап. Подальший розвиток процесу відбувається на масових, контрольованих великими фірмами ринках, де недавня новинка вже перетворена ними на стандартний товар. Ці умови змушують усі інші фірми шукати способи уникнути небезпечної прямої сутички з гігантами. Виникає тенденція до пошуку ніш, адаптивному науково-технічному прогресу, що пристосовує товар до спеціальних запитів окремих груп споживачів. Тут центральна роль належить спеціалізованим фірмам. Вони ж сприяють поширенню нової технології, матеріалів тощо в інші галузі.

Четвертий етап. Великі підприємства продовжують поточне вдосконалення товару. У цьому, крім його масового тиражування, і є їхній найважливіший внесок у науково-технічний прогрес. Тільки постійне поліпшення характеристик продукту дозволяє великим фірмам зберігати свої позиції на гостро конкурентних масових ринках.

Якщо ж великі фірми намагаються загальмувати прогрес, потужний удар їм наносять дрібні фірми, зокрема компанії-копіїсти. Власне кажучи, у боротьбі з ними у великих фірм є тільки один надійний спосіб: постійно бути на крок попереду від наслідувачів, пропонувати все нові й нові покоління товарів, поки ті копіюють попередні.

Виграють від будь-яких затримок лідерів у справі поліпшення товарів і спеціалізовані фірми. Користуючись зростаючою незадоволеністю споживачів якістю стандартних товарів, вони захоплюють усі нові сегменти ринку. Так поступово звужується сфера панування великих фірм, змушуючи їх відновити зусилля з модернізації товару.

А тим часом нове покоління фірм-новаторів шляхом проб і помилок готує черговий прорив у принципово новій галузі.

Кожний тип компаній виконує найбільш властиві їй функції, а система в цілому досить ефективно задовольняє суспільні потреби в основних видах технічного прогресу: поточному, адаптивному й піонерському.

З розглянутими етапами науково-технічного прогресу тісно пов'язана класифікація інновацій. Зокрема, на першому етапі вирішальну роль відіграють проривні інновації (сфера переваги фірм-піонерів). На них припадає лише 14% загального числа інновацій. Але віддача від таких нововведень непропорційно значна. Разом вони приносять майже третину всіх прибутків, одержуваних за рахунок інноваційної діяльності.

Але навіть ці цифри не відображають усього значення проривних інновацій. Не слід забувати, що саме вони стоять біля джерела наступних поліпшень, удосконалювань, пристосувань до інтересів окремих груп споживачів та інших модернізацій товару; саме проривні ідеї надалі застосовуються в інших галузях. Без цих інновацій науково-технічний прогрес був би неможливий або здійснювався дуже повільно.

Третій і четвертий етапи пов'язані насамперед з поліпшу-вальними інноваціями, які здійснюють в основному великі й спеціалізовані підприємства. На них припадає майже половина (46%) усіх інновацій, які мають, як правило, низьку міру новизни. Проте поліпшувальні інновації — це найважливіший елемент технічного прогресу в ринковому господарстві. У поліпшувальних нововведеннях відображається постійний пошук оптимального за всіма параметрами різновиду товару.

З цими ж етапами науково-технічного прогресу пов'язане перенесення нововведень в іншу сферу. При цьому знову йде ться про поліпшення нерадикального й, завдяки цьому, надійного, без ризикового характеру.

Забезпечують таке перенесення спеціальні дослідницькі підрозділи великих і спеціалізованих фірм, зайняті аналізом досягнень у суміжних областях виробництва.

На поліпшувальні інновації й перенесення нерадикальних нововведень, узяті разом, припадає 77% загальної кількості інновацій. Поточна практика технічного прогресу в ринковій економіці складається майже винятково з «нововведень із низькою мірою новизни»: власних малих поліпшень продукції й запозичених чужих досягнень нерадикальної властивості. Малі поліпшення йдуть від безпосереднього спостереження процесу споживання товару й/або технології його виробництва. Кожне з них обіцяє безризикове підвищення споживчої цінності продукції (і/або зниження витрат), тому неодмінно реалізується.