Інноваційний менеджмент (2015)

Базою для здійснення інноваційних процесів різних спрямованостей (незалежно від сфери соціального та економічного господарювання) являються підприємства та установи всіх форм власності.

Людина виступає, як головний ресурс, що залучається до інноваційних процесів. Успішність завдань інноваційних процесів знаходиться в прямій залежності від громадської позиції і від рівня науково-технічного розвитку співробітників компанії. Також потрібно враховувати творчу активність, стимуляцію та мотивацію окремого співробітника.

Організацію ВП на базі наукової чи проектної установи вважають багатоваріантною. В залежності від того, які роботи виконуються, прийнято виділяти декілька груп факторів:

- По відмінності послідовності в дослідженнях та розробках;

- По ресурсній структурі;

- По швидкості та терміновості виконання робіт;

- По організаційних структурах, видах структур.

Матеріально-технічну базу наукової та проектної розробок рахують одним з найважливіших та найдинамічніших елементів ВП. Ступінь раціоналізму організації та управління інноваційним процесом знаходиться в прямій залежності від того, чи поєднаються оптимально витрати в створенні інновацій з терміном реалізації і ринковими параметрами (можливостями).

Слід підкреслити, що в організаційних структурах інноваційного менеджменту особливу роль відводять невеликим компаніям з високо мобільним персоналом, здатним до швидкого прийняття та генерації нових ідей.

Щодо великих компаній, основною їх орієнтацією являється удосконалення інновацій, які вже створені. Керівники подібних підприємств удосконалюють розроблену інновацію в тих напрямках, в яких компанія займає лідируючі місця на ринку. Переходити до кардинально нових технологій та продукції в великих компаніях небажано, оскільки такий підхід веде до знецінення нагромадженого виробничого потенціалу.
Якщо ж говорити про малі фірми, вони не здатні до серйозної ринкової конкуренції, що і провокує їх персонал до впровадження кардинальних оновлень, тим більше, що вони не тягнуть за собою великі витрати.

В розвинутих країнах Заходу малий інноваційний бізнес використовує потенціал венчурних компаній – компаній з «ризикованим» капіталом, а також різних інвестиційних фондів.

Венчурний капітал – це капітал, яким інвестор може ризикувати для впровадження інновацій та розвитку нових компаній. На первинних етапах великі компанії, адміністрація яких не хоче ризикувати іменем, надають венчур малим фірмам для розробки інновацій і займаються тільки контролем можливих ризиків.