Бібліотекаекономіста

Гриньов В. Ф. «Інноваційний менеджмент (2001)» Предмет «Інноваційний менеджмент»

1.4 Взаємозв'язок інновацій

Техно-парки і технополіси

Інноваційний бізнес не є суто науковим або винахідницьким, хоча компетентність у цих областях має пріоритетне значення для інноваційного менеджера.

Діяльність фірми, яка споживає інновації, можна графічно змоделювати, визначивши її варіант проведення технологічних досліджень і нововведень.

У разі стабільної технології фірми (рис. 1) висока потреба в технологічних інноваціях проявляється в областях виникнення попиту і розвитку виробництва (1-2) і зрілості, насичення ринку (2-3).

У разі плідної (незмінною) технології (рис. 2) потребу в інноваціях також невелика, тому що попит задовольняється шляхом модифікації продукції (П1, П2, П3) або освоєння нових виробів без істотних змін початковій технології виробництва.

У разі мінливою технологією фірми (рис. 3) для підтримки життєвого циклу попиту він має потребу в інноваціях на всіх стадіях: від зародження технології і первинного виробництва до насичення ринку.

За принципом мінливої технології (Т1, Т2, Т3) працюють фірми, пов'язані з технологічно активним галузях промисловості, таких як електронна, хімічна, фармацевтичне виробництво. Більша частина галузей машинобудування має середню технологічну активність і, отже, середній рівень потреби в інноваціях.
У промислово розвинених країнах, наприклад у Японії, США та Російської Федерації, більшість структур (в тому числі інноваційних), що підтримують малий бізнес, створено за сприяння Міністерства загального та професійної освіти. Вища школа Російської Федерації нараховує 800 малих фірм, об'єднаних у технопарки. Мета технопарків - стимулювати мале інноваційне підприємництво.

Крім технопарків на ринку діють так звані бізнес-інкубатори, які займаються реалізацією будь-якого обіцяє прибуток проекту. Зазвичай вони знаходяться під патронатом банку, готового інвестувати ризиковий капітал.

Відомі й технополіси - об'єднання, що представляють собою комплекс наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, вузів, конструкторських і впроваджувальних організацій, а також ряду промислових підприємств, орієнтованих на освоєння нововведень. У рамках технополісів може здійснюватися повний інвестиційний цикл, включаючи підготовку кадрів. Сусідство наукових і навчальних закладів різної галузевої спрямованості забезпечує міждисциплінарні (на стику наук) дослідження, розробки й інтенсивний обмін ідеями. Невід'ємними елементами технополісів повинні бути венчурні фірми й акціонерні комерційні банки.

Перший технополіс був створений у США в 50-х роках ХХ ст. на базі Стенфордського університету. Навколо університету сконцентрувалися дрібні дослідницькі, консультаційні, впроваджувальні і промислові фірми, більшість з яких було пов'язане з електронною промисловістю.

Університет став відігравати роль центру наукових ідей та підготовки кадрів для всього об'єднання. Цей технополіс одержав назву "Силіконова долина". В даний час це всесвітньо визнаний центр науково-технічного розвитку. Тут зосереджено 8 тис. інноваційних фірм, у 70% із них нараховується менше 10 робітників. Всього в технополіс працює 250 тис. чол., З яких 6 тис. - висококваліфіковані фахівці та вчені. Створюваний у цьому технополіс валовий національний продукт (ВНП) перевищує цей показник у Великобританії і наближається до такого у Франції.

Вдалий досвід "Силіконової долини" дав поштовх для поширення цієї організаційної форми. На економічній карті США з'явилися технополіси "Золоте промислове коло", центром якого є Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут, "Силіконовий штик" (штат Луїзіана), "Електронний гвинт" (штат Флорида) і ін

З 1980 р. в Японії почала розвиватися довгострокова урядова програма по створенню технополісів. Аналогічну програму здійснюють Тайвань, Сінгапур, Таїланд. У Російській Федерації технополісу прикладом може бути м. Зеленоград (Московська обл.).

Досвід функціонування технополісів показав їхню спільність з раніше з'явилися в США в 40-50-х роках фінансово-промисловими групами (ФПГ). Перші ФПГ були націлені не тільки на вертикальну, але і на горизонтальну диверсифікацію, ІП, виробничі і фінансові зв'язки.