Бібліотекаекономіста

Гриньов В. Ф. «Інноваційний менеджмент (2001)» Предмет «Інноваційний менеджмент»

2.1 Планування та принципи розробки стратегії

Стратегічне управління інноваціями вирішує питання планування та реалізації інноваційних проектів, розрахованих на значний якісний стрибок у підприємництві, виробництві або соціальному середовищі підприємства. У широкому розумінні - це процес передбачення глобальних змін в економічній ситуації і пошуку великомасштабних рішень, що забезпечують виживання і стійкий розвиток підприємства. Будь-які стратегічні заходи, що вживаються організацією, так або інакше засновані на нововведення. Наприклад, продуктово-ринкова стратегія спрямована на розвиток нових видів продукції та технологій, сфер і методів збуту.

Інноваційна політика (стратегія нововведень) вимагає об'єднання технічної політики з політикою капіталовкладень. Така політика грунтується на певних об'єктах досліджень та пошуку нових технологічних можливостей.

Стратегія - це взаємопов'язаний комплекс дій з метою зміцнення життєздатності та економічної потужності підприємства (фірми) по відношенню до конкурентів. З вибором стратегії пов'язано створення планів проведення досліджень і розробок, а також інших форм інноваційної діяльності. Стратегічне планування переслідує певні цілі, основними з яких є наступні.

1. Ефективний розподіл і використання ресурсів. Це так звана внутрішня стратегія. Планується обмеження у використанні таких ресурсів, як капітал, технології, люди. На придбання підприємств у нових галузях і здійснюється вихід з неприбуткових (небажаних) галузей. Підбирається ефективний портфель підприємств.

2. Адаптація до зовнішнього середовища. Ставиться задача забезпечити ефективне пристосування до зміни таких зовнішніх факторів, як політика, демографія, економічні зміни.

Стратегічне планування вимагає проведення численних об'ємних досліджень і засновано на зборі та аналізі даних переробляється середовища. Це дозволяє постійно контролювати ринок, де обстановка змінюється стрімко. Стратегію розробляють так, щоб її можна було замінити на іншу. Розробка стратегії починається з чіткого формулювання загальної цілі організації, зрозумілою кожному її співробітнику. Загальна мета повинна враховувати такі основні фактори:

основний напрямок діяльності організації;

робочі принципи у зовнішньому середовищі (принципи торгівлі, ставлення до споживача, ведення ділових зв'язків);

• культуру організації, її традиції, робочий клімат. Після постановки загальної мети її конкретизують:

в поточному році добитися рівня чистого прибутку в сумі 5 млн грн;

довести обсяг продажів продукції до 50 тис. шт.;

добитися середньої годинної виробітку на одного робітника 10 одиниць продукції;

знизити частку позикового капіталу і збільшити розмір оборотного капіталу;

впровадити нові технології;

відкрити представництво фірми в певному регіоні;

як соціальна допомога виділити кошти на обладнання лікарні.

Цілі можуть бути довгостроковими - до 10 років, середньостроковими - до 5 років і короткочасні - до одного року. Цілі не повинні заперечувати один одного і уточнюються з урахуванням можливих змін. При цьому виявляються фактори, які загрожують позиціям фірми, і фактори, що сприяють її діяльності. Ретельне вивчення сильних і слабких сторін конкурентів і порівняння їх результатів із власними показниками дозволяють грамотно продумати стратегію конкурентної боротьби. Для цього необхідно виявити основних конкурентів і їхні ринкові позиції (частка ринку, цілі, обсяг продажів продукції і т. д.). З цією метою проводять дослідження за такими напрямами:

• оцінка поточної стратегії конкурентів (поведінка на ринку, методи просування товарів, нововведення і т. д.);


вплив зовнішнього середовища на конкурентів;

прогнозування майбутніх дій конкурентів.

При розробці власної стратегії керівництво фірми повинне враховувати також зміни в демографічній ситуації, освітньому рівні населення, адаптації кадрів до умов ринкової економіки. Приклад такого планування показано на рис. 6.
Ретельний аналіз внутрішнього середовища повинен виявити сильні і слабкі сторони в діяльності фірми. Фірми та організації в ділових відносинах часто різняться тим, наскільки їхні керівники надають значення стратегії впровадження і використання нововведень і в якій мірі пов'язують їх з фінансовими цілями підприємства.

Розробка стратегії часто грунтується на оцінках і інтуїції кількох працівників з вищого керівництва. Однак не слід виключати при цьому оцінки, спостереження, зауваження керівників середніх і нижчих ланок персоналу. Універсальних рекомендацій для формулювання декількох варіантів стратегічних планів не існує. Кожен окремий варіант застосовний і ефективний для певних умов і часових відрізків.