Гриньов В. Ф. «Інноваційний менеджмент (2001)» Предмет «Інноваційний менеджмент»
3.2 Структура управління виробничими і відносинами
Підсистеми управління суспільним виробництвом в системах життєзабезпечення суспільства надзвичайно складні як для політиків, так і для керівників. Інноваційний менеджер тут доводиться стикатися з дуже динамічними об'єктами і постійно змінюються зовнішньої і внутрішньої середовищами (природні та техногенні катастрофи, екологія, право, звичаї і уклади життя людей).
Зміст предметної області діяльності управлінського персоналу являє собою безліч виробничих системо-технологій. Вибір і технологій об'єднання в єдиний процес встановлення виробничих відносин є власне процес управління в економіці. Саме виробничі відносини є головним об'єктом управління для інноваційного менеджера. В основному це робота з переосмислення суб'єктом (персоналом фірми) вихідної інформації про виробничий процес і стан виробничої системи в цілому, яку повинен виконувати інноваційний менеджер (рис. 13).
Управління виробничими відносинами в ринковій економіці можна вважати успішним, якщо воно забезпечує конкурентоспроможність виробничої системи в цілому. Сучасне поняття "конкурентоспроможність" складне і синтетичне. Воно включає в себе безліч соціально-економічних факторів, що визначають стан і рівень розвитку виробничої системи, зокрема таких:
технологія управління об'єктом;
рівень техніко-економічної підготовки персоналу;
науково-технічний рівень розвитку суспільства;
економічний і політичний потенціал виробничої системи (закони, капітал, ресурси, економічна привабливість);
можливість задоволення інтересів у конкретному виді діяльності.
Міжнародна практика показує, що самі по собі інновації не приносять успіху, навіть якщо співробітники досить грамотні і виконавчий, але не продумана організація виробництва, відсутні підприємницька енергія і талант у керівників, недостатньо розвинута інтуїція на новітні технології. Провідні економісти вважають, що сучасне суспільство заглиблені в технологічний простір, і треба тільки знайти свій шлях. Кожна з технологій розвивається з урахуванням попереднього досвіду, якого супроводжують технічні та економічні, соціологічні та екологічні, політичні та організаційні проблеми.
Вибрати технологію, необхідну в даних виробничих умовах, зазвичай важко. Тому важливо вміти користуватися оперативним аналізом і наявними класифікаціями (табл. 20).
Таблиця 20
Загальні ознаки класифікації сучасних виробничих технологій
Вид технологий | Признак |
Созидательные, двойного назначения, разрушительные Простые, сложные Первичные, конверсионные Производственные, научные, образовательные Высокого уровня, средние, низкие Устоявшиеся, прогрессирующие, развивающиеся, устаревшие Профессиональные, ноу-хау, аксиоматические | Значение для общества Приоритеты создания Область применения Потребность в ресурсах Качество переработки технологических сред Динамика развития Уровень описания |
продуктивність праці за умови реальної завантаженості персоналу;
інтенсифікація виробництва;
витрати на виробництво;
собівартість продукції (робіт, послуг);
питома витрата енергії, сировини, напівфабрикатів на одиницю продукції;
кількість корисного продукту, що витягується з одиниці сировини;
екологічна чистота та якість готової продукції (робіт, послуг);
• безвідходність застосовуваних технологій.
Кожна з технологій акумулює в собі життєво важливу для суспільства інформацію:
духовне життя, релігію, писемність, державний устрій;
історичні описи, архіви, музеї, зразки техніки;
способи збереження інформації (картотеки, магнітні носії і т. д.);
способи опису технологій (схеми, креслення, математичні і хімічні формули, фотографії, голографічні зразки).
© 2005-2012