Бібліотекаекономіста

Гриньов В. Ф. «Інноваційний менеджмент (2001)» Предмет «Інноваційний менеджмент»

3.4 Особливості управління виробництвом матеріальних продуктів

При підготовці управлінського персоналу залежно від його спеціалізації існуючі виробничі технології групуються за галузевою ознакою відповідно до державного класифікатора.

Основними галузями виробництва матеріальних продуктів є металургійна, хімічна, легка, харчова, деревообробна промисловість, машинобудування, будівельна індустрія, приладобудування та ін

Кожна з галузей має складну внутрішню структуру і області діяльності з кінцевим продуктам. Кожній з них притаманні певні особливості використання тих чи інших виробничих технологій. Однією з динамічно розвиваються галузей є хімічна. На її прикладі можна побачити багатогранність зв'язків між усіма галузями.

Хімічна промисловість являє собою конгломерат підприємств і виробництв, що застосовують в основному хімічні технології переробки середовищ і вьпгускающіх кінцеві і проміжні хімічні продукти. Розвиток цієї галузі створює базу для впровадження цих технологій до суспільного виробництва, сприяє економії дефіцитних матеріалів в інших галузях, здешевлює і підвищує якість виробів, що забезпечує підвищення споживчого попиту в суміжних галузях. Так, у машинобудуванні реалізується до 40% пластмас, 35% фарб і лаків, 25% хімічних волокон.

Значна частина хімічних продуктів виробляється на підприємствах металургійної, нафтопереробної, харчової, деревообробної та будівельної галузей. У зв'язку з цим виникло поняття "чиста галузь", яке визначає сукупність однорідних виробництв незалежно від їх адміністративно-господарського підпорядкування і від того, у складі яких підприємств вони знаходяться. Подібне змішання виробничих технологій характерне практично для всіх галузей промисловості, що робить поділ технологій за галузевою ознакою вельми відносним.

Технології виробництва хімічних продуктів специфічні і мають ряд техніко-економічних особливостей у порівнянні з технологіями інших галузей. До таких особливостей відносяться наступні:

багаторівневий характер сировинної бази, що включає в себе використання природного газу, відходів металургії, корисних копалин, продуктів сільського господарства і значні обсяги повітря і води;

велика різноманітність типів і видів технологічного устаткування і застосовуваних машин у поєднанні з їх вузькою спеціалізацією у виробничих схемах (насоси, дробарки, сушарки і т. п.);

висока енерго-, матеріало-та фондомісткість в собівартості хімічних продуктів (енергія - 10-12%, матеріальні витрати - 65-85%, амортизація - 11%);

широке комбінування форм організації виробництва, обумовлене комплексністю переробки сировини;

відносно низькі витрати живої праці (в 2-3 рази нижче на одиницю продукції, ніж в машинобудуванні або в легкій промисловості).

Хімічні виробництва як при їх створенні, так і при експлуатації вважаються найбільш важкими. У них застосовуються складні технологічні цикли, унікальне великотоннажне обладнання, комбінування технологій і продуктової спеціалізації. Наприклад, до структури хімічного підприємства може одночасно входити виробництво аміаку, азотної кислоти, аміачної селітри, карбаміду, складних добрив і сірчаної кислоти.

В умовах перехідної економіки хімічні підприємства України переживають складний адаптаційний період. Нестабільність цін на енергоносії і перебої, пов'язані з їх імпортом, дорожнеча транспортних послуг, посилення державних та міжнародних вимог щодо дотримання екологічних норм виробництва, неплатоспроможність і порушення галузевої структури - все це призвело до спаду виробництва, консервації та перепрофілювання ряду виробничих потужностей.

Переробка великих обсягів сировини на хімічних підприємствах вимагає повної і комплексної його переробки. При цьому повинні бути виключені відвали, стоки, відходи і викиди диму, газу, пари. Має бути створено замкнений виробничий цикл, до якого включаються і вторинні енергоресурси, в тому числі відпрацьовані повітря і вода. Створення такого циклу має виняткове соціально-економічне та екологічне значення: знижуються потреби в сировині, паливі, капіталовкладеннях, воді, очищається навколишнє середовище. З цією метою на хімічних підприємствах повинні бути передбачені замкнуті схеми водопостачання, ефективні установки з очищення промислових стоків і газових викидів.

Основні виробничі технології хімічної галузі:

виробництво неорганічних речовин (аміак, азотна і сірчана кислоти, аміачна селітра, мінеральні добрива та ін);

виробництво органічних речовин (метанол, ацетилен, ацетон, фенол, етилен, етиловий спирт, формальдегіди та ін);

виробництво високомолекулярних сполук (пластмаси, каучуки, гуми, барвники, лаки, хімічні волокна, целюлоза, поліетилен та ін.)

З безлічі складних наукомістких виробничих технологій полягає машинобудування. Основними цехами - виробництвами машинобудівної галузі - є заготівельні і обробні (ливарні, штампувальні, кувальні, зварювання і т. д.), складальні, фарбування, пакувальні та ін Проектування, створення та експлуатація зазначених виробництв мають ряд загальних принципів, основними з яких є :

висока диференціація технологічного процесу на окремі технологічні операції, переходи, прийоми, рухи з метою мінімізації сумарних витрат всіх ресурсів;

високий рівень спеціалізації технологічних операцій, які виконуються на одному робочому місці за певний час, що створює передумови для ефективності виробництва;

безперервність технологічного процесу і виробництва в цілому, що пов'язано з синхронністю операцій, оптимальними режимами обробки напівфабрикату, транспортуванням, складуванням та управлінням;

Прямо точність технологічного процесу, що виключає зворотний рух і забезпечує найкоротший шлях прямування деталей і складальних одиниць на всіх ділянках;

ритмічність, або такт випуску напівфабрикатів і виробів рівномірними обсягами в одиницю часу;

автоматизація і оснащення мікропроцесорної технікою, що забезпечує інтенсифікацію технології, підвищення рівня управління, якість продукції та ефективність виробництва;

мобільність (гнучкість) технологічного процесу, тобто простота перебудови або поднадстройкі на випуск інших видів виробів.

Значення машинобудування в економіці країни визначаться тим, що ця галузь створює знаряддя праці - найважливіший елемент продуктивних сил. Продукція машинобудування поставляється всіх галузях народного господарства. Науково-технічний прогрес багато в чому залежить від рівня розвитку машинобудування.

Головними галузями машинобудування є верстатобудування, важке машинобудування, транспортне, енергетичне, хімічне, сільськогосподарське, автотракторостроеніе, атомне, аерокосмічне машинобудування та ін У кожній галузі машинобудування існують свої специфічні технологічні методи і прийоми. Однак для машинобудування в цілому характерні спільність основних сировинних матеріалів (чорні і кольорові метали та їх сплави) та ідентичність основних технологій перетворення матеріалів у деталі (лиття, кування, обробка різанням, штампування, прокат тощо), а потім деталей у вироби (зборка , зварювання, автоматичне складання та ін.)

Процес створення і виробництва виробів охоплює ряд взаємопов'язаних етапів: від розробки конструкції та технології виготовлення їх деталей, вузлів, механізмів до власне виробництва виробів, їх випробування, відправки споживачу та сервісного обслуговування.

Найважливіша роль у розвитку всієї економіки країни належить технології машинобудування - галузі науки про технологічних процесах виготовлення і збирання деталей. Ця наука вивчає також методи виготовлення машин заданої якості і надійності при встановленій програмі їх випуску з найменшими витратами матеріалів та при високій продуктивності праці з мінімальною собівартістю.

Машинобудівне підприємство являє собою сукупність ряду виробництв, пов'язаних єдиним технологічним процесом. Ця залежність припускає розвинуті економічні зв'язки, при яких результати роботи одного з виробництв впливають на результати роботи інших.

Органи управління машинобудівним підприємством здійснюють організацію виробничого процесу та його контроль, забезпечують розробку технічної документації, бухгалтерський облік та збут готової продукції, розробляють інноваційну стратегію розвитку.