library.if.ua

Міжнародний менеджмент (2002)

1.1 Міжнародний економічне співробітництво

Одним з головних факторів, що впливають сьогодні на рівень світового прогресу та розвиток економіки всіх країн, є міжнародне економічне співробітництво. На земній кулі існує більше 200 самостійних держав. Кожне з них реалізує власну політику, створює свою економіку, водночас вступаючи в різні міжнародні відносини, у тому числі й економічного характеру. І це природно, тому що ми живемо в умовах, коли посилюється інтернаціоналізація світового господарства і взаємозалежність розвитку економіки окремих країн і господарських регіонів. Тому кожна країна має зіставляти свої дії з діями інших держав, а при необхідності також узгоджувати їх шляхом прийняття спільних оптимальних рішень. Тільки так можна прийти до світової економіки, яка слугувала б насамперед людині, її інтересам і потребам.

Активний розвиток міжнародних економічних зв'язків не тільки сприяє економічному зростанню держав світового співтовариства, але й дозволяє підтримувати і зміцнювати мирні взаємовідносини, знімати міжнародну напруженість, створювати систему міжнародної економічної безпеки. Іншими словами, міжнародне економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру на землі.

Одним з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти підписання багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми спостереження і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин, і пр.

Перші міжнародні економічні організації (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще у XIX ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації міжнародних річок Рейн (1814 р.) і Дунай (1856 р.), Всесвітній поштовий союз (1875 р.), Міжнародна асоціація залізничних конгресів (1885 р.) та ін

Активно йшов процес створення міжнародних організацій і після Другої світової війни, коли поряд з капіталістичною виникла соціалістична система. 24 жовтня 1945 була створена міжнародна міждержавна організація - Організація Об'єднаних Націй (ООН), покликана підтримувати міжнародний мир і безпеку, розвивати дружні відносини країн світу на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру.

Важливе місце в системі міжнародних організацій посідає Конференція ООН з торгівлі та розвитку (КТР), яка була заснована в 1964 р. як орган Генеральної Асамблеї ООН. До складу КТР входять держави-члени ООН.

Основні функції КТР наступні:

розвиток міжнародної торгівлі;

визначення принципів і політики щодо міжнародної торгівлі, і відповідних проблем економічного розвитку;

розробка рекомендацій щодо реалізації намічених принципів і політики, здійснення інших заходів, які можуть сприяти досягненню поставленої мети, з урахуванням різних рівнів розвитку держав і відмінностей в їх соціально-економічних системах;

сприяння координації діяльності інших органів ООН у галузі міжнародної торгівлі і вирішення відповідних проблем економічного розвитку у співробітництві з Генеральною Асамблеєю ООН, Економічним і соціальним радою (ЕКОСОР);

узгодження політики урядів і регіональних економічних угруповань у сфері торгівлі та розвитку.

Велике значення має діяльність Центру міжнародної торгівлі, який перебуває в подвійному підпорядкуванні: КТР та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Його створено насамперед для надання допомоги країнам, що розвиваються в справі організації експорту.

Велику роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє міжнародна міжурядова Організація ООН з промислового розвитку (ОДР). Вона створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1965 для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що звільнилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ОПР входять країни-члени ООН (більше 140 держав), її спеціалізовані установи.

Тривале співіснування двох протилежних соціально-економічних систем зумовило створення відповідних міжнародних економічних організацій, які сприяли становленню та розвитку економічних відносин між країнами.

Незважаючи на те що система соціалістичних країн з відомих причин розвалилася, кращий досвід міжнародного економічного співробітництва, що існував у її рамках, заслуговує на вивчення і розумного використання в сучасних політичних і соціально-економічних умовах. Відомо, що соціалістичні країни свого часу створили Раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) і більше 20 інших міжнародних економічних організацій. Сьогодні все більше керівників східноєвропейських країн визнають необхідність створення нової міжнародної економічної організації, яка відповідала б сучасним умовам, сприяла входженню країн в структури світового господарства. Доганяти західні країни разом, а не поодинці швидше і легше. Ось чому почався пошук підходів до нових форм багатостороннього співробітництва між східноєвропейськими країнами.

Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, або Загальний ринок), як відомо, створено в 1957 р. на основі Римського договору. Цілі, заради яких об'єдналися 15 західноєвропейських країн, - створення митного союзу в рамках цієї міжнародної організації, формування спільного ринку робочої сили, послуг і капіталів, проведення єдиної торговельної політики по відношенню до інших країн, створення економічного і валютного союзу, а також проведення спільної політики в галузі сільського господарства і транспорту, зближення економічного законодавства учасників. Абсолютно ясно, що в основі цього - прагнення фінансової олігархії країн ЄЕС розширити ринки збуту й територіальну сферу своєї діяльності, що дає можливість підняти економічну могутність країн-учасниць ЄЕС, консолідувати їхні зусилля у боротьбі з монополіями інших країн.

Механізм системи управління ЄЕС пройшов складний шлях розвитку. В даний час його виконавчими органами є Рада та Комісія. Рада включає до свого складу міністрів держав-учасників. Комісія здійснює свою діяльність на основі рішень Ради і покликана проводити єдину політику ЄЕС. Їй підпорядковано ряд комітетів управління та інших допоміжних органів.

Крім ЄЕС до складу Європейського Союзу входять Європейське об'єднання вугілля і сталі і Європейське співтовариство з атомної енергії.

Економічний успіх будь-якої країни базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не змогла створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи. Міжнародна торгівля несе з собою безліч переваг, які стимулюють економічне зростання. Завдяки торгівлі країни отримують можливість спеціалізуватися у кількох провідних сферах економіки, імпортуючи ту продукцію, яку самі не виробляють. Крім того, торгівля сприяє поширенню нових ідей та технологій (коли в будь-якій країні з'являється важливе відкриття, міжнародні торговельні зв'язки "розносять" його в усьому світі).

Після закінчення Другої світової війни зовнішня торгівля стала могутнім двигуном зростання передових в економічному плані країн. Інтенсивність зовнішньої торгівлі є надійним показником перспектив економічного розвитку. Регіони, які відмовлялися від світової торгівлі, наприклад Латинська Америка, Східна Європа і Радянський Союз, врешті-решт суттєво відстали за рівнем життя, технологічного розвитку та економічного зростання. Одночасно в регіонах, які відігравали активну роль у світовій економіці, - Сполучених Штатах Америки, Західній Європі, країнах Південно-Східної Азії - бурхливо розвивалися нові технології, помітно зріс рівень життя.

Світова система торгівлі переживає періоди занепадів і підйомів. Кінець XIX ст. був відзначений розквітом світової торгівлі. Але ця стадія закінчилася з початком Першої світової війни. Економічна криза 20-30-х років XX ст. викликав занепад міжнародної торгівлі, який став ще помітніше під час Другої світової війни. І тільки у повоєнний період світова торгівля знову набрала сили. На цей раз тенденція до розширення торговельних відносин тривала 50 років. Країни, що брали активну участь у світовій торгівлі, отримали нечувану вигоду, а тим, які віддали перевагу самоізоляцію, доводиться надолужувати згаяне.

Важливе місце в системі регулювання міжнародних економічних відносин займає ГАТТ, в діяльності якого беруть участь близько 140 країн світу. У його рамках функціонує Комітет з торгівлі та розвитку. Секретаріат ГАТТ розміщений в Женеві. Основною формою діяльності ГАТТ є проведення тарифних конференцій і консультацій щодо зниження митних тарифів та ліквідації інших перешкод у торгівлі.

Правила ГАТТ були нещодавно переглянуті і суттєво доповнені під час семирічних переговорів, у яких брали участь більше 115 країн. Ці переговори отримали назву Уругвайського раунду, оскільки перша нарада в рамках цього процесу відбулося у 1986 р. в Уругваї. Україна також подала заяву для вступу до ГАТТ. Як тільки її приймуть до цієї організації, їй доведеться дотримуватися всіх правових зобов'язань, передбачених угодою. Основа системи ГАТТ була закладена в 1948 р. підписанням угоди про міжнародну торгівлю. У первинному угоді країни-учасниці домовилися про створення світової торговельної системи, побудованої на принципах ринкової економіки і єдині правила. Колишня система світової торгівлі на той час повністю розвалилася внаслідок Великої депресії 30-х років і Другої світової війни 1939-1945 рр.. Віданню ринкової торгівлі заважали що існують у більшості країн штучні бар'єри у вигляді тарифів, квот і неконвертовані національних валют. Призначення системи ГАТТ полягало в тому, щоб подолати тяжкі наслідки депресії та війни і відродити торгівлю за ринковими принципами. Створення загальних правил передбачала забезпечення послідовного відновлення ринкових відносин міжнародної торгівлі.

В основі системи ГАТТ лежать чотири принципи.

ГАТТ - це свого роду "клуб" країн, що прагнуть до розширення торговельних відносин між собою. Членство в ньому добровільне: нікого не примушують приєднуватися до системи ГАТТ. При вступі в цей "клуб" будь-яка країна повинна визнати що діють у ньому правила міжнародної торгівлі і переконати членів організації, що буде "грати за правилами".

Країни-члени організації надають один одному статус найбільшого сприяння в торгівлі.

Зниження торгових бар'єрів між країнами-членами здійснюється шляхом переговорів. Система ГАТТ і система вільної торгівлі - не одне й те саме: навіть держави, що входять до ГАТТ, зберігають ряд тарифів на імпорт. Але організація прагне сприяти все більшої лібералізації міжнародної торгівлі, стимулюючи нових членів до переговорів про взаємне скорочення тарифів.

Країни-члени ГАТТ формують правила "справедливої торгівлі". Наприклад, їм не дозволяється збільшувати тарифи після того, як вони погодилися на їх зниження під час переговорів. За винятковим причин країни-члени ГАТТ мають право запроваджувати надзвичайні торгові обмеження, якщо іноземний імпорт приносить дуже великої шкоди їх промисловості, але такі обмеження повинні проводитися справедливим і недискримінаційними чином. Наприклад, якщо американська автомобільна промисловість зазнає дуже сильний тиск з боку імпорту, Сполученим Штатам Америки дозволяється вдатися до тимчасових тарифами. Але ці тарифи повинні бути справедливими: вони повинні поширюватися на всі країни-члени ГАТТ без обмежень.

Ще одне важливе правило полягає в тому, що в більшості випадків заборонено використання імпортних квот. Умови ГАТТ пропонують країнам-членам користуватися не квотами, а тарифами, тому що останні краще узгоджуються з ринковими цінами і ринковою конкуренцією. Ще один аспект справедливого ведення торгівлі полягає у наданні імпортним товарам національного режиму. Це означає, що після того, як товар ввезено до країни, на нього мають поширюватися ті ж закони і податки, що і на товари, виготовлені в межах країни.

Сучасні підприємства різних галузей функціонують в умовах невизначеності і динамічності соціально-економічного середовища. Відбувається різке зростання конкуренції між виробниками у зв'язку зі становленням "електронно-прозорого" світового ринку з миттєвим доступом до інформації про будь-які товари. Це наслідок доступності загальної інформації, розвитку комп'ютерно-телекомунікаційного забезпечення управління і його віртуалізації. З'являються нові умови господарювання, що пов'язано з швидкою глобалізацією торгівлі та економіки в цілому, реструктуризацією економіки, зі зміною правової та фіскальної політики урядів, спрямованими на дерегулювання товарних ринків і ринку праці.

Вже не менше 200 років відома парадигма, згідно з якою перший причиною процвітання або, навпаки, занепаду підприємств і держави є відповідно хороше або погане управління. І дійсно, високорозвиненими стали ті країни, в яких краще організовано управління. Протягом століть думка про ефективну організацію виробництва, починаючи з особистого господарства і закінчуючи державою, займали розуми практиків і вчених. Накопичено величезний досвід і теоретичні знання з управління народним господарством на всіх рівнях. Проте в нових умовах господарювання потрібні нові форми, методи і принципи ефективного управління.