Міжнародний менеджмент (2002)
3.4 Інноваційна діяльність в Україні - спосіб подолання кризи
В Україні практично відсутня зважена інвестиційна політика держави, яка стимулювала б розвиток промислового виробництва. Зниження обсягів інвестицій в національну економіку за 1992-1996 рр.. склало майже 70%. Без прямих реальних капітальних вкладень у виробництво стає неможливим і ефективний розвиток інноваційного процесу - основи оздоровлення економіки, забезпечення її конкурентоспроможності.
У 1996 р. на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств направлено всього 45% фактичної суми всіх капіталовкладень. При цьому через відсутність чіткої програми інноваційного, технічного, а отже, і економічного розвитку промисловості, недостатнє фінансування науково-дослідних робіт технічний рівень тільки 1% із 635 створених в Україні за останні роки зразків нових видів машин і устаткування вище в порівнянні з кращими вітчизняними та закордонними аналогами. У 1997 р. на наукові дослідження в Україні було виділено всього 1,4 млрд дол., Тоді як у Німеччині - 22,5 млрд дол. Частка валового внутрішнього продукту на фінансування науки в Україні у 1997 р. становила 0,7%, у той час як у країнах Європи - 2-4%, а в США - 6-7%.
Останнім часом в Україні намітилася тенденція до розвитку малих підприємств, для яких характерна значно більша гнучкість в порівнянні з великим (хоча і ймовірність розоритися у них теж набагато вище). На підтримку інноваційних процесів стали направлятися кошти комерційних і фінансових структур, кошти і гранти від зарубіжних і українських благодійних фондів. Таким чином, відбувається деяка трансформація системи фінансування.
Зміна структури і характеру технологічних зв'язків припускає, у свою чергу, розвиток міжнародної кооперації українських суб'єктів інноваційної діяльності. Цьому сприяли розрив зв'язків із традиційними партнерами і поява нових можливостей, перш за все завдяки відкриттю кордонів і зниження рівня секретності у вітчизняній інноваційній сфері.
Малий інноваційний бізнес може ефективно працювати тільки в умовах добре налагодженої інфраструктури передачі технологій (взаємодії між різними секторами науки, наукою і виробництвом, центром і периферією) і системи комунікацій. Однак така система не створена, і навіть ті її початку, які були закладені в доперебудовних період, практично ліквідовані. Наприклад, комп'ютерні бази даних, що містять інформацію про публікації, переведені в більшості бібліотек на комерційну основу і доступні тільки певному колу користувачів. Тому сьогодні дуже важливо, по-перше, створення бази даних про наявні розробках та попит на них, по-друге, надання допомоги у поширенні такої інформації (в першу чергу регіонам).
Необхідні непрямі заходи заохочення державою науково-технічної діяльності та прискорення інноваційного циклу, зокрема податкові пільги виробникам продукції та експортні пільги для підприємств, що реалізують готові високотехнологічні вироби. Зарубіжні країни виявляють значний інтерес до інновацій і продукції цих наукомістких галузей, зумовлений низкою факторів:
ціновим, оскільки українські технології, техніка і висококваліфіковану працю дешевше аналогічних зарубіжних;
суб'єктивним: ерудиція наших фахівців щодо міжнародних юридичних процедур оформлення прав власності, основ високотехнологічного менеджменту та маркетингу невисока. До того ж, українські підприємства, які борються за ринки збуту, а часто і за одномоментну прибуток, не навчилися оцінювати майбутню угоду зі стратегічних позицій;
3) технологічним, тому що багато розробки унікальні, кваліфікація наших вчених і практиків досить висока, є дуже ефективні технології створення традиційної продукції.