library.if.ua

Методи управління (2003)

3.1. Методи вирішення функціональних завдань

Процес управління організацією має циклічний, неперервний характер і протікає у часі і просторі (рис. 12).

По своїй технологічності управлінська діяльність персоналу управління ділиться на три цикли, в рамках яких виконуються різноманітні операції і процедури, реалізуються функції управління. Більшість фахівців у галузі управління сходяться на думці, що основними функціями управління є: прийняття рішення та планування, організація, мотивація, контроль і координація (рис. 13).

Координуючу функцію виконує менеджер. Іноді цю функцію називають інтегрує. І це теж правильно, бо вона і об'єднує, і погодить, і синхронізує виконання всіх інших.

Рішення задач в обсязі названих функцій виконується різними методами.



Найбільш розроблені методи теорії рішень. Вона, у свою чергу, включає в себе не менше 25 відомих теорій [55]. Основні з них раніше були представлені двома науковими напрямками - дослідженням операцій (вивчалися питання прийняття рішень на основі критерію ефективності) і системним аналізом (основою прийнятих рішень було дослідження системних властивостей об'єктів). У відповідності з цими напрямками розроблені відповідні методи розв'язання задач.

3.1.1. Методи вирішення завдань при реалізації

функції прийняття управлінських рішень

Людина у своєму житті приймає безліч рішень вдома, на роботі, поза домом та організації, але далеко не всі вони відносяться до управлінських.

Важливою ознакою управлінського рішення є його спрямованість на організацію колективної праці. Далі, управлінське рішення, як основний "інструмент" керуючого впливу на колективну працю, приймається не всіма в організації, а лише керівниками, менеджерами або колегіальним органом. Управлінське рішення приймається лише у разі виникнення проблеми. Проблемою зазвичай називають ситуацію, що характеризується таким розходженням між необхідним (бажаним) та існуючим станом керованої системи, що перешкоджає її нормальному функціонуванню, розвитку, досягнення мети.

Прийняття управлінського рішення пов'язане з переробкою інформації, що відноситься до розв'язуваної проблеми, і вибором на основі аналізу інформації найбільш пріоритетним варіанти дій.

Система критеріїв, принципів , методів прийняття рішення базується на знанні об'єктивних закономірностей діяльності організації та обліку умов і особливостей конкретної ситуації, в якій приймається рішення. Тому процес прийняття рішення з використанням при цьому прийомів, способів, методів містить в собі елементи наукового знання і елементи творчості, мистецтва.

Управлінські рішення приймаються на всіх стадіях управлінського циклу (рис. 12) і в залежності від стадії можуть класифікуватися як початкові (вихідні), оперативно-регулюючі, що коректують і рішення, пов'язані зі здійсненням функцій управління.

У цьому розділі посібника ми викладаємо методи вирішення завдань, що виникають при прийнятті управлінських рішень.

В залежності від повноти інформації, яка є в розпорядженні менеджера, рішення можуть прийматися в умовах визначеності і невизначеності. Рішення, прийняте в умовах визначеності, характеризується точним знанням менеджером кожного з альтернативних варіантів вибору.

Приміром, менеджер досить точно може визначити витрати на виробництво і перевезення продукції до місця збуту на найближчу перспективу.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли важко оцінити імовірність потенційних результатів. Невизначеність характерна для рішень, які приймаються у швидко мінливих обставин.

До такого рішення можна віднести прийняття рішення на розробку нового автомобіля в реальних умовах.

Даний шлях класифікації значною мірою визначає і методи вирішення. У зв'язку з цим розрізняють програмовані та непрограмований рішення. До перших відносять стандартні та повторювані рішення, до других - рядові, слабо структуровані рішення, зв'язані з невідомими чинниками, що вимагають творчого підходу, значною мірою залежать від здорового глузду та інтуїції.

Прикладом програмованого рішення може бути визначення кількості пилососів у 16-поверхового готелю, якщо визначено, що на кожному поверсі їх має бути два.

До числа непрограмований рішень можна віднести: як поліпшити структуру системи управління, як посилити мотивацію підлеглих ит.п.

На практиці рідко зустрічаються в чистому вигляді програмовані або непрограмований рішення. Як правило, всі рішення виявляються де-небудь між крайніми варіантами.

Вибір методів вирішення завдань при прийнятті рішень залежить від самого підходу до прийняття та реалізації рішень. Як приклади ми наведемо два підходи на основі системного та процесного аналізів.

А. Системний аналіз

Системний аналіз, як теорія рішень, має значну кількість системних концепцій і теорій, які застосовують у всіх галузях економіки і господарства останні 30 років. Це відображено на рис. 14.

Ці теорії в більшості своїй викладені, в тому чи іншому аспекті, у спеціальних дисциплінах. Ми не станемо переказувати наявну навчально-методичну літературу. Виняток буде зроблено для методів, об'єднаних під назвою "Дослідження операцій".

На початку 60-70 років системний підхід і системний аналіз розглядалися як "нормативна методологія" прийняття ре -



шеній. Однак прийняття рішень на базі системного підходу виявило теоретичні та практичні труднощі, пов'язані з невизначеністю, притаманною природі речей. Наприклад - невизначеність факторів планування і вартості, технічна та статистична невизначеності. Це призвело в подальшому до кризи системного підходу і висунення пропозиції невикористання системного підходу і загальної теорії систем як системної методології та наукової стратегії керівників.

Б. Процесний аналіз

Основна мета процесного аналізу в галузі управління - допомогти вирішувати і аналізувати завдання, пов'язані з умовами позамежного ризику і максимальної невизначеності. Прикладами таких завдань можуть бути зменшення зростання аварійності та підвищення рівня безпеки польотів або зменшення сепаратистських тенденцій в будь-якому регіоні країни. В умовах кризових явищ таких завдань стає все більше і більше.

За останні десятиліття процесний аналіз піддавався різним перетворенням і змінам у міру розширення його сфери застосування, зокрема в промисловості. В даний час, на думку авторів [73], як спеціальна теорія рішень, він представляється в наступному вигляді (рис. 15).

Найбільш розроблені і застосовуються два наукових напрямки - дослідження операцій (вивчаються питання прийняття рішень на основі критерію ефективності) і системний аналіз (базисом прийнятих рішень є дослідження системних властивостей об'єктів).

Процесний аналіз, як спеціальна теорія рішень, зараз розглядається як комплексний підхід до аналізу будь-яких виробничих процесів.

В. Методи дослідження операцій

Дослідження операцій - наука про обгрунтування і прийняття рішень, складова частина вироблення і прийняття рішень. Вона заснована на точному, формалізованому описі ситуації, якісному аналізі факторів, що визначають можливості досягнення поставлених цілей. Це сукупність математичних, кількісних методів, що дозволяють здійснювати порівняння витрат і результатів при виробленні та реалізації



оптимальних рішень в організаційних системах. Дослідження операцій грунтується на математичному апараті оптимального програмування, теорії масового обслуговування, математичної статистики, теорії ігор, експертних оцінках, евристичному програмуванні і т. д.

На вибір та застосування кожного методу впливає особливість поставленого завдання.

Завдання, що відрізняються ясністю і однозначністю цілей, вирішуються із застосуванням розрахунків.

Приміром, розрахунки потреб у обладнанні, матеріалах і т. д., виходячи з плану організації, виконуються: методами прямого рахунку, нормування; балансовими, статистичними методами; методами аналізу та прогнозування.

Завдання багатоваріантні по суті, добре кількісно сформульовані, де залежності виявлені і можуть бути виражені в числах і символах, вирішуються побудовою та оптимізацією детермінованою економіко-математичної моделі з єдиним критерієм оптимальності.

Прикладом таких завдань є: транспортні задачі, задачі асортиментної завантаження виробничих потужностей.

Вони вирішуються оптимізаційними методами детермінованих процесів: оптимізації; варіаційного числення; лінійного та нелінійного програмування; дискретного, геометричного і динамічного програмування; детермінованими методами математичної теорії оптимальних процесів.

Завдання, пов'язані з виробленням перспективних напрямків розвитку організацій, вирішуються за допомогою кількісно-якісного аналізу, методів векторної оптимізації, математичних розрахунків з виконанням експертних оцінок.

Завдання, які характеризуються значною невизначеністю, вирішуються з урахуванням досвіду і інтуїції керівників і спеціалістів. До названих можна віднести формування довгострокових планів.

Вони вирішуються методами прийняття рішень в умовах невизначеності (теорії ігор), експертних оцінок, евристичного програмування, теорії адаптації та навчання.

Методи дослідження операцій викладені у численних підручниках і посібниках. Застосування цих методів і моделей вимагає математичної підготовки та навичок [10, 11, 64].

Познайомимося з основними поняттями і методами науки "Дослідження операцій".

Операцією називається будь-яке управлінське захід (система дій), спрямоване на досягнення якоїсь мети. Мета дослідження операцій - попереднє кількісне обгрунтування оптимальних рішень (найкращих в будь-якому відношенні).

Іноді в результаті дослідження вдається виявити єдине суворо оптимальне рішення, але частіше - виділити область рівноцінних оптимальних рішень. У межах цієї ділянки особі, що приймає рішення, надається можливість зробити свій вибір. Для ілюстрації вибору використовуємо приклади:

План постачання підприємства. Завдання операції - забезпечення сировиною при мінімальних витратах на перевезення. Показником ефективності є мінімальні витрати на місяць.

Продаж сезонних товарів. Як показник ефективності можна взяти середню очікуваний прибуток від реалізації товарів за сезон.

Медичне обслуговування. Показником можна визначити середній відсоток (частку) хворих і носіїв інфекції, яких вдалося виявити.

У більшості завдань вибір показника ефективності не простий і вирішується неоднозначно.

Побіжно розглянемо деякі з математичних методів, широко застосовуються в дослідженні операцій.

Лінійне програмування На практиці часто доводиться вирішувати завдання оптимізації рішень, для яких характерні наступні риси:

показник ефективності Z являє собою лінійну функцію від елементів вирішення х1, х2,

обмежувальні умови, які накладаються на можливі рішення, які мають вигляд лінійних рівностей або нерівностей.

Такі завдання прийнято називати завданнями лінійного програмування.

Наведемо кілька прикладів таких завдань, взятих з популярних підручників з математичного програмування [9, 47, 58].

1. Задача оптимального використання ресурсу

Підприємство може виготовляти чотири види продукції П-1, П-2, П-3, П-4. Збут будь-якого її обсягу забезпечений. Підприємство має у своєму розпорядженні протягом кварталу трудовими ресурсами в 100 людино-змін, напівфабрикатами масою 260 кг, верстатним обладнанням в 370 верстато-змін. Норми витрати ресурсів і прибуток від одиниці кожного виду продукції представлені в табл. 9.



Необхідно:

Визначити план випуску продукції, максимізує прибуток.

Вирішити задачу до вимог комплектації, щоб кількість одиниць третього продукції було в 3 рази більше кількості одиниць першим.

З'ясувати оптимальний асортимент при додаткових умовах: перша продукту випускати не менше 25 одиниць, третього - не більше 30, а другого і четвертого - у відношенні 1:3.