Методи управління (2003)

Висновок

Сьогодні теоретики та практики, опинившись в умовах системної кризи, що охопила всі сфери життєдіяльності суспільства, саму систему світоустрою, намагаються знайти гідний людства вихід із ситуації, що склалася. З цією метою створюється нова наукова картина світу як синтез фундаментальних наукових теорій, різноманітних гіпотез та ідей в різних галузях знання. У багатьох країнах намагаються зрозуміти внутрішні тенденції розвитку складних систем, принципи нелінійного синтезу при об'єднанні систем, що знаходяться на різних стадіях розвитку. Цим займаються фахівці, які використовують нові, бурхливо розвиваються уявлення про навколишній нелінійному світі.

Встановлено, що колишні методологічні підходи до вдосконалення методів управління недостатньо враховували процеси самоорганізації, не могли виділити шляхи можливого їх розвитку. Старі методи управління людськими ресурсами були засновані на лінійному мисленні і лінійних наближень, на екстраполяції від наявного в прогнозах. Вони пов'язані з надмірним ускладненням моделей, прагненням взяти до уваги і включити до них якомога більше параметрів. Колишні методологічні підходи до моделювання складних соціальних процесів не враховували, недооцінювали неоднозначність майбутнього. Це вимагає розробки і використання нових методів управління соціальними системами, відповідної підготовки персоналу до їх використання.

Зі зміною суспільно-політичного ладу в країні йде еволюція методів управління персоналом. Однак теорія та практика методів управління персоналом відображає тенденції змін кадрового управління. Рішення конкретних практичних завдань обумовлює оперативний відбір теоретичних установок і випливають з них методичних підходів за критеріями досягнення тих чи інших кількісних або якісних показників ефективності. На сьогодні мають кращу перспективу методи, органічні за своїм змістом нових реалій організації виробництва і змінених соціальних відносин у суспільстві. Однак деякі традиційні методи в силу їх багатого науково-методичного потенціалу, а значить, і високих адаптивних можливостей можуть бути і є конкурентоспроможними ще тривалий час.

Еволюція методів управління персоналом є закономірним продовженням розвитку методів управління і ставить своїм завданням, по-перше, аналіз прогресуючих закономірностей розвитку персоналу, а по-друге, вилучення корисного досвіду з того, що накопичено практикою управління.

Сучасні методи вивчення персоналу припускають вивчення індивідуальних характеристик і здібностей працівників для встановлення їх потенціалу, виявлення кількісних і якісних вимог до персоналу з урахуванням перспектив розвитку організації, появи нових напрямків діяльності.

Додаток 1 *