library.if.ua

Операційний менеджмент (2000)

2.2 Управління процесом матеріалопотребленія

Одна з особливостей даної системи управління матеріальними ресурсами - відсутність в ній ієрархії управління, так як рух матеріальних ресурсів здійснюється не директивними методами, а за допомогою реальних економічних важелів.

У такій системі всі її користувачі знаходяться в рівноправному положенні (а якщо і є привілеї, то тільки в стабільно працюючих підприємств!).

В умовах ринкової економіки завдяки конкуренції між товаровиробниками встановлюється деякий найбільш поширений рівень витрат матеріальних ресурсів, який і є суспільно необхідним. Практика показує, що якийсь час цей рівень залишається стабільним, але має тенденцію до зниження.

Перевищення суспільно необхідного рівня витрат для конкретного товаровиробника загрожує негативними економічними наслідками - аж до банкрутства. Тому кожне підприємство змушене працювати так, щоб його витрати не перевищували встановлений суспільно необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму раціонального використання матеріальних ресурсів, тобто ресурсозбереження.

Витрати матеріальних ресурсів значною мірою визначаються характером процесу матеріалопотребленія. На процес матеріало-споживання впливає безліч факторів. Наведемо основні з них:

тип виробництва (масове, велико-, дрібносерійне і одиничне);

обсяг виробництва;

ступінь регламентації виробничого процесу, перш за все в частині вимог до предметів праці - від його вихідного стану до готової продукції;

тривалість виробничого циклу, що визначає обсяги незавершеного виробництва;

номенклатура (асортимент) продукції, що випускається або виконуваних робіт, тобто ступінь багато-програми;

гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкої переналадці для випуску нових видів продукції;

вид продукції або робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріало-та наукоємності;

рівень завершеності продукції, що виготовляється;

рівень надійності продукції, що виготовляється (визначає мате-ріалозатрати в процесі їх експлуатації);

характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Перераховані та інші чинники зумовлюють процес управління матеріальними ресурсами. Наприклад, в масовому і великосерійному виробництві обсяг споживання матеріальних ресурсів значний, але обмежений номенклатурою, а в одиничному і дрібносерійного виробництва (яке, як правило, є досвідченим) обсяг споживання цих ресурсів невеликий, але досить великий за номенклатурою. Крім того, в першому випадку процес споживання носить стабільний і строго регламентований характер, а в другому часто виникає випадково і має нестійкий характер.

Більш того, зазначені фактори в основному формують галузеві особливості матеріалопотребленія, найбільшою мірою проявляються в будівництві, агропромисловому комплексі, на транспорті, в науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності, сфері обслуговування.

Різноманіття процесів матеріалопотребленія можна звести до парним характеристикам, тобто матеріалопотребленіе може бути стабільним і нестабільним, детермінованим і стохастичним, рівномірним і нерівномірним, ритмічним і неритмічним.

Деякі з наведених характеристик можуть перетинатися, а деякі несумісні; можливі проміжні значення.

Отже, процес матеріалопотребленія передбачає використання певних видів матеріальних ресурсів, перш за все сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, причому безпосередньо у виробництві і при формуванні запасів.