library.if.ua

Операційний менеджмент (2000)

3.4 Енергетичне господарство

Склад та основні завдання

Енергетичне господарство підприємства постачає його виробничі і господарсько-побутові служби всіма видами енергії (електроенергія, теплова енергія палива, пари, гарячої води) і енергоносіями (пара, стиснене повітря, гаряча вода).

Найбільш досконалою й економічною системою енергопостачання є централізована, коли підприємство одержує енергоносії з боку. Ефективність такої системи забезпечується надійністю і безперебійних джерел живлення, а також зниженням витрат виробництва і капітальних витрат, пов'язаних з отриманням необхідних підприємству видів енергії.

Склад і структура енергетичного господарства залежать від обсягів основного виробництва, його енергоємності, географічного розміщення підприємства та ін До його складу входять:

теплосилові господарство (котельні, бойлерні);

водопостачання і каналізація (насосні станції);

газове господарство (газогенераторні, компресорні, кисневі й ацетиленові станції; промислова вентиляція; холодильні установки, кондиціонери);

електросилової господарство (заводська ТЕЦ; знижують і підвищують трансформаторні підстанції і розподільні пункти; акумуляторні станції);

слабкострумові господарство (АТС, комутаторні установки; радіотрансляційна мережа з відповідною апаратурою; установки промислового телебачення; зарядні станції);

паро-, водо-, воздухопроводние і газові мережі; електричні й слабкострумові мережі і лінії, що доводять усі види енергії до місця їх споживання;

цехові і загальнозаводські споживачі енергії;

ділянка контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;

електроремонтних цех і ділянки в основних цехах;

складське господарство (комори в цехах, сховище для топкового мазуту з мазутоперекачівающімі установками, естакада для твердого палива).

Планування, організацію і керування енергогосподарство на великих підприємствах здійснює служба головного енергетика. Схема управління енергетичним господарством представлена на рис. 18. На невеликих підприємствах енергетичне господарство значно спрощується і перебуває у віданні головного механіка. Усі фахівці системи енергетичного господарства в залежності від напрямків діяльності групуються у виробничі підрозділи - цехи, дільниці, лабораторії, групи і т. п.

До складу відділу головного енергетика звичайно входять групи енерговикористання (експлуатація), енергообладнання, електрична і теплова лабораторії. Лабораторії розробляють заходи щодо поліпшення режимів роботи устаткування, зниження витрати палива і енергії і контролюють їх виконання.

У енергоцехах створюються бригади змінного (чергового) персоналу, який здійснює експлуатацію устаткування і комунікацій, і ремонтно-монтажні бригади.



Основні задачі енергетичного господарства визначаються специфічністю енергопостачання, безперебійність процесу, обмеженими можливостями збереження енергії, одночасністю її виробництва і споживання і зводяться до наступного:

одержання з боку основних видів енергії загальнопромислового призначення (електроенергія, пара тощо);

організація виробництва власними силами тих видів енергоресурсів, передача яких на великі відстані нераціональна або недостатня для задоволення потреб підприємства (стиснене повітря та ін);

перетворення енергії та підготовка її до використання (зміна напруги, тиску, насиченості);

своєчасний і правильний розподіл енергії між підрозділами і подача її до робочих місць;

організація споживання, раціонального використання, а також економії енергії та палива;

спостереження за суворим виконанням правил експлуатації енергетичного обладнання;

організація та проведення планово-попереджувальних ремонтних робіт;

забезпечення надійного зв'язку між підрозділами;

організація зберігання палива та енергії.

Нормативи енерговикористання

Нормативи енерговикористання базуються на встановленні і впровадженні питомих норм витрати енергії і палива.

Норми витрати енергії на технологічні потреби складаються у виді норм витрати на одиницю продукції або на одиницю часу роботи устаткування (на 1 т виплавки сталі, на 1 кВт ■ ч виробленої електроенергії, на 1 виріб, на 1 ч роботи устаткування і т. п.) .

Норми витрат палива для опалювальних цілей складаються у вигляді витрати в кілограмах на нагрівання 100 м 2 площі на 1 ° С і т. п.

Норми енергоспоживання бувають диференційовані й укрупнені (середні). Перші встановлюються по окремих найменуваннях, типорозміру продукції, друге - на вид продукції, виробництво 1 т хлібобулочних виробів, на 1000 грн продукції.

Енергетичні баланси

Основна задача розробки енергетичного балансу - обгрунтування потреби підприємства в паливі та енергії для виконання плану підприємства з випуску продукції (видаткова частина балансу), а також обгрунтування найбільш раціональних способів покриття цієї потреби за рахунок вироблення енергії на власних установках, одержання палива та енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (видаткова частина балансу).

Поточні планові баланси (табл. 7) - електробаланс, паливні баланси за всіма видами палива - складаються, як правило, на річний період з розбивкою по кварталах. Вони є основною формою планування споживання та використання енергоносіїв на підприємстві.

Звітні (фактичні) баланси служать засобом контролю споживання енергоносіїв та виконання планових балансів, а також основним матеріалом для аналізу їх виконання, оцінки робіт у галузі раціоналізації енергогосподарства та економії палива та енергії.

До складу балансу входять:

розрахунок потреби основного та допоміжного виробництва підприємства у всіх видах енергії і палива;



визначення нормальних (допустимих) втрат енергії в заводських мережах і перетворювальних установках;

сумарне споживання енергії.

Для складання звітних енергобалансі потрібен добре організований диференційований і точний облік витрати палива та енергоносіїв. Основа організації первинного обліку - це належна постановка контрольно-вимірювального господарства підприємства. Лічильники енергоресурсів повинні бути встановлені на кожній одиниці енергообладнання, в крайньому випадку на невеликих їх групах. Дані первинного обліку реєструють у журналах, а після їх обробки переносять у форми вторинної документації. Сумарні дані цих норм використовують при складанні балансу та аналізу ефективності енергогосподарства підприємства.

Показники енергогосподарства

Показники енергогосподарства - це кількісна та якісна характеристика стану, функціонування та розвитку енергогосподарства як об'єкта управління.

Наведемо основні інтегральні техніко-економічні показниками енергогосподарства.

• Показники економічності виробництва та розподілу енергії: - питомі витрати палива на виробництво енергії та тепла;-питома витрата електричної енергії на 1000 м 3 стисненого

повітря і т. д.

• Показник енергоємності продукції:



Основними напрямками вдосконалення енергетичного господарства та підвищення ефективності його роботи є наступні:

широке впровадження ресурсозберігаючого обладнання;

підвищення коефіцієнта корисної дії власних генеруючих і перетворюють установок;

вдосконалення схем енергоспоживання;

автоматизація виробничих процесів, обліку і контролю використання ресурсів;

застосування розрахунково-аналітичних методів нормування енергоресурсів;

спрощення структури енергетичного господарства підприємства.