library.if.ua

Стратегічний кадровий менеджмент (2005)

2.4 Стратегії людського життя в рамках стратегічного кадрового менеджменту

Під стратегією життя варто розуміти орієнтовану в просторі в заданій системі координат модель досягнення піт-ребностного, динамічно змінюється в часі (під впливом системи чинників) майбутнього і метод організації життя, досягнення поставлених цілей. Організація життя доцільне взаімосодействіе елементів системи, його життєдіяльності і діяльності, взаємозв'язок життєвих сил і засобів людини, що створює йому умови для свідомої життєдіяльності.

Ми заздалегідь згодні з можливістю уточнення цих визначень у зв'язку із встановленням суб'єктивних розуміння визначення "життя". Для одних - це існування білкових тіл, для інших - польових тіл, для третіх - інше, тобто життя - одна з форм існування матерії (духу), що виникає за певних умов у процесі її розвитку.

Стратегія життя разом з моделлю світу дає людині:

систему соціокультурних уявлень про власне життя і своє місце в світі;

можливість виявити і пояснити взаємозв'язку людини і навколишньої дійсності;

можливість сформувати модель власного життя, спроектувати майбутнє і здійснити власний життєвий організаційний проект;

можливість висвітити в перспективі траєкторію руху в часі і просторі найбільш значущих орієнтирів і пріоритетів;

можливість узгодити в уяві образ, сенс життя і реалії дійсності;

обгрунтування норм, стандартів, цінностей, установок і т. п., що існують у суспільстві в процесі соціалізації.

Зовні стратегія життя людини виражається як предметно-чуттєва характеристика стратегічного поведінки. Під способом життя слід розуміти емоційно забарвлену картину життя, під сенсом життя - її сутнісна, цілісне і своєрідне уявлення про призначення і фундаментальних засадах життя. Життєві цінності являють собою систему основоположних ідей, переконань і вірувань особистості в повноцінну та продуктивну життя, сформовану під впливом культурних традицій, зразків та ідеалів; це сукупність уявлень людини про значущі, бажаних параметрах життя.

Життєві норми - встановлені практикою вимоги до змісту і якості життя, стандарти оцінки життєвих подій. Нормативні подання проявляються в повсякденному житті як система керівних принципів і правил, на яких базуються цілі життя. Життєві принципи виходять із законів, які керують людиною, мають моральне і соціальний зміст. Вони є результатом узгодження життєвого сенсу і цінностей людини з соціальними нормами, прийнятими в тому чи іншому суспільстві. У житті образи, смисли, цінності, норми і цілі входять в реальну практику як орієнтири людини в часі і просторі.

Життєві стратегії також орієнтують людини, але на перспективні життєві цілі, характеризують здібності особистості підніматися над рівнем конкретних життєвих ситуацій і утримувати цілісне уявлення про реальну дійсності. Стратегії життя вибирають, виходячи з місії, цілей, ситуації, що склалася та оцінки обстановки по досягненню життєвих цілей.

Найбільш поширені в даний час класифікації стратегії життя використовують такі ознаки:

соціально-економічне становище людини (стратегії благополуччя, успіху, самореалізації);

спосіб вирішення життєвих протиріч, конфліктів (стратегії захисту, відмови, пристосування);

• співвідношення сил протиборчих сторін і "силове поле" впливають факторів (стратегії наступальні і оборонні).

Як приклад ознаки , типологічної характеристики життєвого соціально-економічного становища людини наведемо відповідні йому стратегії (табл. 2.2) [249]. Для ситуації, що склалася в Україні, характерне використання (часом неусвідомлене) наступних стратегій: відмови, захисту, пристосування. Автори цієї концепції пропонують розглядати виникають у житті завдання, проблеми як конфлікти.

Таблиця 2.2

Найбільш використовувані стратегії життя

Элемент жизненной стратегии личностиОсновная жизненная стратегия
благополучияуспехасамореализации
1234
Перцепетив-ные ориента­цииПолная необходи­мых благ и комфор­та, спокойная, раз­меренная и стабиль­ная жизньАктивная, деятельная, насыщенная события­ми, общественно зна­чимая и преуспеваю­щая жизньГармоничная, твор­ческая жизнь, близ­кая по содержанию к художественному искусству
Смысложиз-ненные ориен­тацииПриобретение и пот­ребление различных жизненных благ, стре­мление к материаль­ному или нравствен­ному психологичес­кому комфортуВосхождение к желае­мой, пользующейся об­щественным призна­нием и обеспечиваю­щей прорчное матери­альное положение вер­шине (уровню) жизниСвободное творче­ство, развитие соб­ственных духовных и физических сил; самосовершенство­вание, достигаемое посредством изме­нения жизненного цикла
Ценностные ориентацииСтремление полу­чить и освоить зна­чимый для личнос­ти (желаемый и пре­стижный) набор жиз­ненных благДостижение мастерства, высокого профессио­нализма и компетент­ности в избранной сфере деятельности; ценност­ные критерии успеха; организованность и са­модисциплина;Стремление к лич­ностной автономии и творческому сос­тоянию; склонность к постоянному по­иску альтернатив и углубленному са­моанализу; избира-


1234
деловитость и предприимчивостьтельное отношение к окружающим; плюрализм жизненной позиции
Нормативные ориентацииПринятие принципов и правил, устанавливающих приоритет определенных жизненных благПринятие принципов и правил, ведущих к успеху или способствующих личностному и профессиональному росту, продвижению по социальной лестницеОтсутствие четких и строго установленных правил при соблюдении обше-при-нятых норм и ограничений; уважительное отношение к свободе и образу жизни других людей
Целевые ориентацииСтремление к максимально возможному или допустимому удовлетворению своих потребностей в определенных жизненных благахОпределение и достижение широкомасштабных целей, имеющих преобразовательную направленность и способствующих преуспеванию в жизниОграниченное использование целепо-лагания как инструмента конкретизации и практического воплощения жизненных смыслов


Розрізняють системи управління (потреби, мотиви, цілі), дії (навички, моделі дії, способи подолання конфліктів) і зворотного зв'язку (оцінка успіхів і невдач). В даний час основним конфліктом для багатьох є протиріччя між радикальними змінами в умовах життя і можливостями адаптації до них. У цих умовах людина може діяти по одному з наступних трьох варіантів.

1. Труднощі для людини виявляються настільки значними, що він припиняє будь-які спроби боротьби. У ньому формується почуття безпорадності, відмова від соціальних контактів. Людина, щоб якось жити, обирає стратегію відмови.

Характерні ознаки стратегії відмови:

відчуття депресії (розвилася внаслідок численних невдач в житті), що приводять до блокування системи управління;

оцінка майбутнього життя як неминуче зло, що несе нові неприємності і нещастя;

уникнення як домінуючий спосіб дій, Обмеження життєвих перспектив справжнім; людина виконує лише повсякденні справи;

цілі носять здебільшого егоцентричних характер і спрямовані на виживання;

недоліки систем управління і зворотного зв'язку, що викликають занепад системи дій;

людина перестає планувати, при прийнятті серйозних рішень потребує допомоги;

життя протікає відповідно до вибраного наперед чином дій.

2. Виникли труднощі людина оцінює як значні, але

не припиняє спроб боротьби, обираючи стратегію захисту.

Характерні ознаки стратегії захисту:

блокування системи зворотного зв'язку надлишком інформації про хід захисних операцій;

прояв несподіваних зовнішніх емоцій;

сприйняття майбутнього як погрози справжньому;

звуження перспектив життя; система дій характеризується погіршенням планованих функцій;

дві форми захисної стратегії - уникнення і консерватизм. Уникають особистість іде від конфліктних ситуацій, занурюється в мрії, вважаючи за краще самотність. Для консервативної особистості характерна прив'язаність до сталому способу життя, незважаючи на його незадоволеність.

3. Людина усвідомлює виникнення труднощів, починає змінювати

свій спосіб життя, адаптуючись до дійсності. Він обирає стра -

тегію пристосування.

Характерні ознаки адаптивного самообмеження:

сприйняття подій майбутнього як природного процесу;

вибудовування життєвих цілей за бажанням при виключенні домінуючих цілей;

свідоме прийняття людиною норм і цілей суспільства, в якому людина живе;

обмеження перспектив життя кількома роками;

обмеження соціальних контактів вузькою сферою життя (сім'я, робота);

виконання загальноприйнятих функцій (служба, турбота про сім'ю);

планування дій соціально прийнятими способами. Характерні ознаки пасивного пристосування:

прийняття пасивної ролі добровільно або під тиском обставин;

рішення поставити життя під контроль зовнішніх сил: вдаючись до захисту влади, суспільства, релігії, підпорядкування волі інших людей або що складається обставинами;

прагнення зберегти існуючий стан справ;

виконання повсякденних функцій без ієрархії цілей;

пошук підтримки, підпорядкування або замкнутість. Характерні ознаки активного пристосування:

сприйняття майбутнього як часу нових можливостей;

пошук нових можливостей і планування майбутнього;

підпорядкування життя власним цілям;

активне включення в суспільне життя;

розширення соціальних контактів.

Перераховані життєві стратегії в даний час типові для більшості людей. Природно, багатьом необхідно обирати стратегію, яка відповідає місії і мети життя. Зміна стратегії природна, якщо вона - наслідок об'єктивних умов і обставин, що змінилися. Однак часто стратегія є "наслідком убогій моделі світу". Звільнитися від сформованого бачення світу людині у багатьох випадках може допомогти консультант або лікар-гіпнотерапевт. З вибором стратегії людина змушена змінювати систему та ієрархію цінностей, норми, головні принципи стратегії, а це болісний процес, особливо при принципову зміну мети життя і стратегії.

ВИСНОВКИ

1. Поняття "стратегія" сформувалося у сфері військового мистецтва. Стратегія вивчає закономірності та характер боротьби у військовій галузі, у бізнесі, розробляє теоретичні основи планування і проведення операцій на полях битв, у сфері бізнесу і часто між людьми. Стратегія випливає з політики, обслуговує її. Стратегії розробляють і реалізують на замовлення політиків.

Сьогодні не існує сформованих понять стратегії та стратегічного управління. Численні визначення стратегії сформульовані на підставі аналізу емпіричного матеріалу, отриманого одностороннім спостереженням за діяльністю стратегів, стратегічних управлінців, аналогічно легендою, як сліпі вивчали слона. Підвищена увага до стратегічного управління кадрами сьогодні пояснюється розумінням важливості і складності проблем у сфері управління трудовими ресурсами, необхідністю зайнятості населення та управління персоналом. Теоретично під стратегією можна розуміти категорію теорії управління, яка показує організаційну і технологічну взаємозв'язку цілей організації, що створюються структурами та засобами досягнення мети (методами, технологіями).

Стратегія - організуючий початок діяльності людей, що забезпечує цілісність організації та її спрямованість на досягнення стратегічних цілей. Аналіз практики показує, що існують статична й динамічна складові як в стратегії, так і в діяльності персоналу, що є об'єктом стратегії. Стратегія діє спільно з методом реалізації інтегрує і координуючої функцій у сфері управління. Стратегія - це модель досягнення потребностного майбутнього, динамічно змінюється в часі і зберігає просторову орієнтацію, задану системою координат, базовими та індивідуальними цінностями. Стратегія реалізується в тактиці, в повсякденній діяльності через комплекс соціальних і психологічних технологій, прийоми та способи управління персоналом, механізм управління організацією. Стратегія - це абстрактна норма, що задається у вигляді плану, програми, проекту, технології і т. п.

Труднощі розробки та реалізації стратегій пояснюються необхідністю наявності у людей, що займаються стратегічним управлінням, стратегічного мислення. "Секрет" стратегічного управління полягає в наявності відповідного мислення, що дозволяє здійснювати стратегічне бачення, приймати стратегічні рішення (на основі аналізу обстановки відповідного рівня), бачити взаємозв'язку стратегії і політики, управляти ними. Стратегічне мислення базується на розвинених рефлексивних здібностях, навичках, придбаних емпірично (в управлінській практиці) або на спеціальних заняттях (організаціоннодеятельностних, розумових іграх). Абстрактність, притаманна стратегії, ускладнює її опис звичною мовою людського спілкування. Логічне мислення, яке ретельно розвивається у людини протягом століть, не забезпечує повноти розуміння виникаючих проблем і подальшого їх вирішення.

Стратегії об'єднують людей в діяльності по досягненню загальних цілей, використовуючи арсенал засобів (соціальні та психологічні технології, методи і прийоми і т. п.) управління цією діяльністю, відправляючи її на реалізацію стратегічної мети. При цьому враховується весь можливий комплекс зовнішніх і внутрішніх факторів реальної дійсності, що створює певну обстановку на театрі війни чи на ринку.

Елементи стратегії обгрунтовуються розрахунками та враховуються у взаємозв'язку. Стратеги всіх часів виділяли в стратегічному управлінні статичну і динамічну складові, центральною складовою стратегії визначали людини, надавали великого значення формі (співвідношенню характеристик протиборчих сил) і головним системоутворюючим фактором вважали мета діяльності.

В процесі стратегічної діяльності вирішують проблеми, а в тактичній - повсякденні завдання, що визначені стратегією. Стратегія спільно з методом виходить з концепції колективних та індивідуальних цінностей. Реалізація стратегії починається зі стратегічного самовизначення (діяльності з виявлення та утвердження власної позиції стратега і підлеглих йому людей, що увійшли до організації), де, перш за все, усвідомлюються мета і сенс подальшого життя.

Наочним і найбільш прийнятним для управлінської діяльності є послідовний тип класифікації стратегій. Він охоплює всю область стратегічного управління, базується на ієрархічному принципі управління і наочно інтерпретує сукупність використовуваних стратегій у вигляді генеалогічного дерева. На вищому (планетарному) рівні розміщується стратегія розвитку людської цивілізації, яка визначає організаційно-управлінські вимоги до транснаціональних, державним, корпоративним стратегіям. На кожному ієрархічному рівні необхідно виділяти стратегії управління в політичній, матеріальної та духовної сферах.

9. Для досягнення тих чи інших цілей людина використовує різні стратегії. В основі класифікації стратегій - певні ознаки: соціально-економічне становище людини; спосіб вирішення ним життєвих протиріч (стратегії захисту, відмови і пристосування); вид дій в боротьбі (стратегії наступальні або оборонні). Найбільш відомі стратегії - життєвого благополуччя (напрямок діяльності на досягнення життєвих благ), успіху (досягнення успіху в житті) і самореалізації (сенс життя в самореалізації внутрішніх потенцій).