library.if.ua

Стратегічний кадровий менеджмент (2005)

10.2 Концептуальні основи розробки кадрової політики і кадрової стратегії

Концептуальна модель розробки кадрової політики. Концепція - провідний задум, що визначає спосіб розуміння, трактування і опису політичних ситуацій, а також діяльності персоналу при розробці та реалізації кадрової політики та кадрової стратегії

Основною особливістю, що фіксується багатьма фахівцями [306], є те, що політика охоплює владні відносини, політико-державну організацію суспільства. Механізм розробки кадрової політики, її місце і роль в суспільстві можна наочно представити при розгляді концептуальної моделі цієї політики (див. рис. 10.1). Виходячи з аналізу взаємозв'язку основних понять, представлених на даній моделі, можна зробити висновок, що різні тлумачення терміну "кадрова політика" обумовлені різним розумінням, інтерпретацією поставлених цілей, завдань і функцій.

Центральною категорією є політична мета діяльності владної еліти. Вона визначає специфіку функцій управління, політичну (кадрову) стратегію, методи та технології реалізації політики, спрямованість політичної діяльності. Політична мета обумовлена вимогами об'єктивних законів управління соціальними системами та правилами їх реалізації (принципами) в реальних умовах, а також політичною доктриною, сформованої правлячою партією чи угрупованням політичних сил. Політична мета пов'язана з політичним режимом, що діють у суспільстві.

Політичний режим - сукупність способів, засобів і методів практичного здійснення правлячими колами, головним чином вищими посадовими особами, державної владної волі [27], зумовленої політичною доктриною і метою суб'єкта політики. Політичний режим визначає на основі політичної доктрини і цілі зміст і послідовність дій посадових осіб при реалізації кадрової політики.

Політична доктрина - державна ідея, система прийнятих поглядів, концептуальні положення політики. Доктрина має багаторівневу структуру, носить системно-динамічний характер і використовує різні форми політичної діяльності. Вона, реалізуючись через встановлений політичний режим, впливає на політичну діяльність, на всі сторони життя суспільства. Політичний режим дозволяє приймати рішення, бажані правлячій еліті, а всім іншим громадянам використовувати його у своїх інтересах, виходячи із займаного положення в соціальній ієрархії. Ця властивість проявляється на рівні не тільки великих соціальних систем, а й окремих фірм. При цьому, як показує історія розвитку державних систем та окремих фірм, формується організаційна (корпоративна) культура, що базується на доктріналь-них державних положеннях або філософії фірми, що породжує організаційно-стабілізуючі методи управління, стереотипи мислення і т. п.

Сформувавши бізнес план зразок з розрахунками магазину політичну доктрину, відповідну правлячій еліті, під неї створюють механізм управління організацією, і далі, які б рішення не приймалися в інтересах організаційної системи в цілому, вони залишаться на папері, бо відсутній механізм їх реалізації. Більше того, будь-яка особа, що приймає рішення, може його "провести" в життя, якщо воно не суперечить цілям, функціонального змісту, методів управління, що склався механізму прийняття і виконання рішень. Реалізація політичних рішень проявляється в міжособистісних, міжгрупових, і міжнаціональних відносинах. Сама політика виявляється в діяльності виконавчої системи управління державою, яка, по теорії, до політиків не належить, знаходиться поза політикою.

Таким чином, концепція - це філософія кадрової політики, яка створює її теоретико-методологічну базу. Концепція як система ідей, цілей і пріоритетів діяльності визначає всю кадрову діяльність організації. Вона є політикою, коли визнається і утверджується як політична установка, стає принципом в управлінні кадровими процесами, обгрунтовує кадрову стратегію.

Кадрова політика - діяльність персоналу вищого рівня управлінської ієрархії, що реалізується суб'єктами кадрових відносин у кадровій роботі з використанням системи засобів інформаційного впливу (методи, технології, способи) на персонал організації. Стратегія, у свою чергу, як було зазначено вище, є абстрактно-нормативним (узагальнений проект, план, програма і т. д.) виразом шляху досягнення стратегічної мети сукупними зусиллями персоналу організації (громадянами суспільства) в умовах необхідності принципової зміни напряму діяльності, зміни ідеалів і цінностей, перебудови системи управління. З огляду на рівневу концепцію прийняття управлінських рішень [18], діяльність з розробки та реалізації політики вимагає від політичних керівників онтологічного, універсумального рівня миследеятельності з усіма наслідками, що випливають з цього вимогами до політиків вищого ієрархічного рівня управління.

Проблеми розробки кадрової політики. Основною проблемою є недостатня розробленість теорії кадрової політики і неготовність практики до сприйняття рекомендацій теорії. Цим можна пояснити неприйняття вчасно необхідних суспільству рішень або прийняття недостатньо обгрунтованих. Це - наслідок відсутності механізму управління щодо реалізації прийнятих рішень і безвідповідальності осіб, які приймають і не приймають політичні рішення. Одним з пояснень такого стану в теорії і практиці політичного управління є те, що протягом всієї історії людства правителям "не хотілося аналізу та оцінки простими громадянами владних реалій, що призводило б до засудження очевидних зловживань влади, незаслужених благ і привілеїв" [307].

У 30-і роки ХХ ст. вчені почали замислюватися про причини глибинних криз у соціально-економічних сферах і зв'язувати їх з відсутністю науково обгрунтованої системи підготовки керівників. У даному випадку мова йде про спеціальної підготовки управлінської еліти. Аналіз досвіду навчання персоналу управління показує, що ця підготовка вимагає формування спеціальних викладацьких команд, що використовують технології діагностики, відбору та підготовки управлінців, які володіють технологіями розвитку здібностей до управління, і, в першу чергу, мислення, особливо стратегічного. При цьому підготовка управлінців повинна бути органічно вписана в систему підготовки професіоналів у суспільстві, а для цього необхідні відповідна стратегія, кадрова політика з боку держави. Слід підкреслити, що для підготовки цих фахівців не так важливо їхнє навчання, як розвиток - не тільки стратегічних здібностей, але й духовно-моральних якостей.

Проблемою у розробці та реалізації кадрової політики, що проводиться в інтересах суспільства, є і доктринальний підхід, який використовується в сучасній політиці. Історична практика свідчить, що, якщо мета кадрової політики визначається ідеологією правлячого угруповання сил в суспільстві, політизація засобів її реалізації, як правило, неминуча. Разом з тим поняття "ідеологія" означає ще сукупність ідей, суджень, без яких не існує жодне суспільство. Ідеологія - це функція, засіб формування у людини розуміння явищ навколишньої дійсності, істотно впливає на його свідомість і поведінку. Погано, коли ідеологія проводиться в життя без спонукання людини до пізнання реальності, усвідомленому самовизначенню в цьому світі, самостійного визначення системи життєвих координат, а стандартизує його, робить однаковим. Криза доктрини підходу поглиблюється через відсутність необхідного методологічного забезпечення практики розробки кадрової політики. Вирішення цієї проблеми вимагає заміни методологічної основи розробки та реалізації кадрової політики, а це знову приводить до необхідності вдосконалення системи підготовки осіб, що приймають політичні рішення, які повинні опанувати, в першу чергу, новим (методологічним) мисленням.

Зміна методологічного забезпечення дозволить вирішити проблему маніпулятивного впливу на політиків (і політиків на маси), оскільки будуть внесені елементи культури рефлексивного мислення в миследеятельность політиків, критеріальні, ціннісна система обгрунтування вибору варіанту діяльності. Важливість цього особливо виявляється при аналізі практики політичної діяльності, коли виявляється, що управляє не той, кому це функціонально належить згідно із законом, положенням, не той, у кого вища посада, а той, у кого вищий рівень рефлексивного аналізу (більш детально цей процес буде розглянуто в главі 16).