library.if.ua

Стратегічний кадровий менеджмент (2005)

14.1 Стратегічне управління функціонуванням і розвитком

Самосвідомість нації, свідомість буття народу завжди залежали від усвідомлення місця перебування на історичній траєкторії. А тому не можна уникнути відповідей на питання: Хто ми? Звідки? Куди йдемо? Чого хочемо і чекаємо від майбутнього? Що для цього робимо в цьому? І лише від нас залежить, посіємо ми в нашу Землю насіння брехні, насильства та безкультур'я або виростити на ній зерна мудрості, любові і оновленої культури, без яких неможливо відродження. Однак самосвідомість пов'язане із самовизначенням, вольовими та іншими механізмами нашої психіки. Тому спочатку необхідно з'ясувати, що розуміють під самовизначенням людини.

У табл. 14.1 наведено визначення цього поняття, сформульовані різними фахівцями.

У роботах сучасних авторів найчастіше викладаються життєве, особистісне, соціальне і професійне самовизначення. Специфіка стратегічного самовизначення розглянута недостатньо. Найбільш глибоко питання самовизначення досліджені психологами. Зроблені спроби виділити основні ознаки будь-якого самовизначення [173]:

Таблиця: 14.1

Значення терміна "самовизначення"

ОпределениеЛитературный источникПояснения
123
Самоопределиться означает определить свое место в жизни, обществе, осознать свои общественные, классовые, национальные интересыОжегов С. И. Толковый словарь русского языка. — М.: Сов. энциклопедия, 1975Можно ваыделить три типа самоопределения: самоопределение человека к цели и смыслу своей жизни; самоопределение человека к нормам общественного поведения и к своему вкладу в жизнь общества; самоопределение человека к нормам своей профессиональной деятельности
Самоопределение как процесс определения своего положения в мире направлено вовне, но подразумевает и определенную внутреннюю работуКон И. С. Открытие "Я". — М.: Политиздат, 1978"Направлено вовне" означает, что человек определяет свой способ участия во внешней действительности. Определенная внутренняя работа, связанная с самоопределением, состоит в выработке приемлемого для себя своего способа участия во внешних событиях, соотнесенного с требованиями внешних условий. Требования внешних условий выступают своего рода должным для человека
Должное, с одной стороны, противостоит индивиду, поскольку оно осознается как независимое от него — общественно всеобщезначимое, не подвластное его субъективному произволу; вместе с тем, если мы переживаем нечто как должное, а не только отвлеченно знаем, что оно считается таковым, должное становится личностно значимым.Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии — СПб.: Питер, 1999. — С. 151,

531
Сознательное самоопределение человека возникает лишь в случае, когда он сам определяет свое отношение к миру. Человек, не определяющий своего отношения к внешнему миру, сам становится либо рабом своих стихийных потребностных инстинктов, либо легкой жертвой манипуляторов, формирующих нужное для них "отноше-


123
Человек не только находится в определенном отношении к миру, но и сам определяет это свое отношение, в чем и заключается сознательное самоопределение человекание", либо объектом "силового" воздействия со стороны представителей социума, требующих от индивида принятия общественных норм и соответствия им. Чаще всего при отсутствии самостоятельного самоопределения человек испытывает на себе все три приведенных вариации в том или ином сочетании. О "неосознанном самоопределении" можно говорить лишь метафорично, поскольку при неосознанности нет самостоятельного волевого акта определения границ своего поведения, без которого нет и самоопределения. В данном случае можно вести речь только о мотивационно-бесконтроль-ном состоянии человека
Если предлагается самоопределиться, то необходимо иметь образ "себя" с актуальным потребностным состоянием, системой устремлений, с одной стороны, и образ нормативного поведения, чувствования, мышления, иных сторон проявлений человека — с другой. Результатом самоопределения является вхождение или невхождение в процесс реализации требованийАнисимов О. С. Педагогическая концепция последипломного образования. — М.: РАМА, 1994. — Вып. 14. — С. 47-48Самоопределение возникает на базе мотивационных механизмов человека при их соответствующем развитии
Сам субъект самоопределяется по отношению к задаче до того, как он оказался втянут в ее пространство. Он обладает способностью самоопреденияАбульханова К. А. О субъекте психической деятельности. — М.: Наука, 1973. — С. 197Самоопределение происходит в процессе оценки личностных возможностей, выбора варианта действия, стратегии и тактики деятельности


123
в смысле включения, вхождения в нее, отношения к ней более или менее активного, заинтересованного и т. д.
Стать личностью значит, во-первых, занять определенную позицию, прежде всего, — жизненную, межлюдскую, нравственную; во-вторых, в достаточной степени осознать ее и нести за нее ответственность; в-третьих, утверждать ее своими поступками, делами, всей жизньюБратусь Б. С. Аномалии личности. — М.: Мысль, 1988. — С. 59Личностное самоопределение проявляется в осознанной жизненной позиции, в утверждении себя в этом мире


1)

встановлення людиною своїх власних особливостей, рис, якостей, можливостей, здібностей;

2) вибір людиною критеріїв, норм оцінки себе, "планки" для себе, точки відліку, координат на основі системи ідеалів, цінностей: що потрібно для соціуму, чого від мене чекають, що з цих вимог соціуму я приймаю для себе;

3) визначення своїх готівки, бізнес план економ що вже є до сьогоднішнього дня якостей, що відповідають необхідним нормам, прийняття чи неприйняття себе: відповідаю я на сьогоднішній день за цими нормами, що я можу зробити сьогодні, яка сьогодні моя особистість та ін;

4) передбачення своїх завтрашніх потенційних якостей, що відповідають необхідним нормам, прийняття чи неприйняття себе як відповідного нормам в ситуації завтрашнього дня: що я можу зробити завтра, яким я можу стати завтра як особистість, як професіонал;

5) побудова своїх цілей, завдань, планів (близьких, среднеотда-лених, віддалених) для розвитку у себе необхідних якостей, для прийняття себе: чого я хочу і як я маю намір діяти;

6) перегляд людиною застосовуваних ним критеріїв і оцінок, бо змінюються цінності, менталітетів в самому суспільстві, та сама людина вибирає різні з них на різних етапах свого розвитку;

7) пересамоопределеніе - людина заново приймає або не приймає себе, потім цикл може відновлюватися. Непрямим свідченням триваючого процесу самовизначення (і пересамоопределенія, зміни цінностей) людини є зовнішні зміни, які він здійснює у своєму житті: змінює професію, коло знайомих, спосіб життя, релігійні установки та ін

По суті, процес самовизначення триває у досить зрілої людини все життя: людина шукає відповіді на питання: хто я є, навіщо я живу, чого можу домогтися, чим я можу допомогти своїм близьким, своїй країні, в чому моє індивідуальне призначення та ін Ці потреби самовизначення, пов'язані з пошуком сенсу життя, бажано стимулювати, допомагаючи людині в цьому, починаючи з дошкільної, віку, хоча є й дорослі люди, які рідко замислюються або зовсім не замислюються над цими питаннями.

У самовизначенні зливаються в єдину смислову систему узагальнені уявлення про світ і про себе самого, визначається сенс існування. Потреба у самовизначенні, його рівень залежать від середовища, системи відносин, в якій знаходиться персонал, від його зрілості, готовності, мотивованості. На практиці окрім потреби у самовизначенні необхідна здатність до самоаналізу, володіння прийомами включення себе в соціальний контекст. Для стратегічного управління народом у соціумі або універсумі (персоналу в організації) важливо, що самовизначення - це складний, багатоступеневий процес розвитку людини, народу. Структурними елементами самовизначення є різні його види - особистісне, соціальне, професійне та ін [18, 173]. Ці види самовизначення постійно взаємодіють. Вони то передують один одному, то міняються місцями як причина і наслідок.

Життєве самовизначення (визначення себе щодо загальнолюдських критеріїв сенсу життя і реалізація себе на основі цього самовизначення), очевидно, знаходиться в основі інших, особливо стратегічного самовизначення. Воно починається з першого дня життя як виконання людиною свого призначення.

Особистісний та соціальне самовизначення - визначення себе відносно вироблених в суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв становлення особистості і приналежності до певної сфері суспільних відносин, певного соціального кола і реалізація себе на основі цих критеріїв.

Професійне самовизначення - визначення людиною себе відносно вироблених в суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв професіоналізму. В реальному світі люди, ставши персоналом організації, повинні визначитися стратегічно в професійному та особистісному планах. У практичній діяльності, особливо при організації мотивації персоналу, чітко фіксується взаємозв'язок самовизначення до потреб людини, мети його діяльності та самовизначення.

Потреби по поняттю - потреба в чому-небудь, за функцією - джерело активності цілей, самовизначення, по суті - рівень духовності, за прояву - мотивація до дії [81]. А шлях від мети до прийняття рішення можна назвати самовизначенням.