Стратегічний кадровий менеджмент (2005)

Організувати комунікацію

В ПРОЦЕСІ РОЗРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ

Усвідомивши схему організованої комунікації, уявімо, що є певний замовник (політик), подумки представляє зміст свого замовлення (див. малюнок). Він щось повідомляє управлінцям. Ми будуємо уявлення про сказане, вважаючи, що це не наші, а його, замовника, подання. Тим самим ми включаємося в комунікацію в ролі розуміють і повинні пред'явити до себе відповідні типові вимоги.

Головне достоїнство комунікації полягає у зовнішній представленості (за допомогою мови) внутрішніх індивідуально-розумових процесів і можливості уникнення суб'єктивності суджень за рахунок взаємної корекції розрізняються індивідуальних думок і способу мислення комунікантів. (Різниця суб'єктивних думок і способів пізнання зумовлено різницею

індивідуального досвіду, пізнавальних особливостей, мотивації-онной спрямованості людей і т. п.) Тому колективне мислення при певних умовах має значно більший потенціал уникнення суб'єктивності й однобічності думки кожного з комунікантів. Воно є не тільки стимулятором розвитку розумових здібностей осіб, що розробляють кадрову політику, а й механізмом побудови більш об'єктивних знань про стан її об'єкта.

Ефективність діяльності в комунікації обумовлена організованістю комунікативних процесів. Чим менше ця організованість, тим нижче потенціал спільної діяльності.

Розрізняють просту і складну комунікації. Комунікація, як будь-яка діяльність, має свої форму і зміст. Зміст комунікації - це предмет, тема обговорення, те, про що йдеться. Форма комунікації - в її позиційні. При відсутності позиції автора повідомлення та позиції сприймає це повідомлення (розуміє) не існує навіть найпростішою комунікації. Отже, про комунікації можна говорити лише за наявності людини, який переводить своє уявлення (або образ) в текст за допомогою мовних засобів, і людину, переводить цей текст до подання, подібне авторському. В окремому випадку людина, що сприймає текст, може бути присутнім лише потенційно, наприклад в ситуації "письменник - читач". З цього випливає, що автор і розуміє повинні володіти мовної здатністю до кодування і декодуванню тексту. Крім того, для правильного неформального розуміння вони повинні за словами бачити схожий зміст. Правильність розуміння обумовлена не тільки сумлінною працею розуміє по реконструкції думки автора, а й ступенем ясності, логічності авторського викладу.

Перераховані умови необхідні для утворення простий бізнес план література комунікації. Вона може відбутися лише за наявності автора, якому є що повідомити, і розуміє, який зацікавлений в отриманні інформації від автора.

При складній комунікації (див. малюнок), якщо розуміє побудував авторське подання, але має з цього питання свою точку зору, він може перейти в іншу комунікативну позицію - критика. Критик вказує автору на недосконалості, неповноту, однобічність його версією, недоліки і показує, що необхідно змінити. При цьому важливо виділити два полярних типу критики - конструктивну і руйнівну. Кріктік-зруйнувати-тель руйнує авторську версію як незадовільну і повністю замінює її своєю. Конструктивна критика ж припускає збереження позитивного в авторському представленні і усунення наявних у ньому недоліків. Найбільш оптимальний варіант конструктивної критики - критика з основою, де в якості підстави виступають жорсткі теоретичні критерії (організовані подання).

Для організації взаємодії комунікантів в зазначених позиціях необхідна ще одна (четверта) позиція - організатора комунікації. У його функції входять контроль і корекція учасників, їх відповідності комунікативних позиціях. Наприклад, організатор може скорегувати комуніканта, що перейшло у позицію критика, не до кінця зрозумівши думка автора. Така комунікація називається сложноорганізованной. Простота виділених позицій ілюзорна. У реальному колективному обговоренні без спеціальної підготовки досить складно відповідати всім вимогам комунікативних позицій. Набуття учасниками колективного обговорення навіть мінімальних навичок дії в комунікативних позиціях на порядок підвищує результативність ділового спілкування.

Наявність на схемі чотирьох позицій зовсім не означає, що в комунікації можуть брати участь тільки чотири людини. На схемі позначені лише типові функціональні місця комунікантів. Наприклад, в той момент, коли автор висловлює своє повідомлення, що розуміє позицію можуть займати відразу кілька людей, які реально слухають і намагаються зрозуміти зміст повідомлення. Так, під час лекції в позиції розуміє може виявитися вся аудиторія, за винятком тих, хто займається своїми справами, не слухаючи лектора. Або, наприклад, якщо в момент повідомлення один з комунікантів активно продумує свою думку, він знаходиться поза позиції розуміє.

На критичну позицію також можуть перейти всі учасники комунікації, але лише по черзі. І це природно, адже автор не може розуміти одночасно два (і більше) критичні репліки. Він зможе зрозуміти їх лише послідовно, по порядку. Взагалі, учасники культурної комунікації повинні намагатися говорити по черзі, інакше комунікація легко перетворюється на "базар".

Особливості культури в комунікації. Культура комунікативного спілкування передбачає наявність певних критеріїв поведінки комунікантів.

Критерії культури автора в комунікації: --

відповідність темі комунікації;

структурність викладу;

лаконічність викладу, наявність акцентів у думки;

цілісність (закінченість) викладу;

відповідність правилам граматики і синтаксису мови у викладі;

логічність викладу частин висловлювання;

оптимальність ступеня узагальнення у викладі;

облік рівня компетентності розуміє. Критерії культури розуміє в комунікації:

емоційно-чуттєве сприйняття автора;

перевірюваність правильності свого розуміння автора за допомогою питань на розуміння;

організованість процесу побудови авторського подання;

прагнення до цілісного розуміння авторської думки;

контрольованість розуміння авторської думки;

ненавязиваніе своїх думок автору;

уміння виділяти істотне в думки автора;

неформальність угоди з автором. Критерії культури критика на комунікації:

перехід у позицію критика тільки після адекватного розуміння автора (після перевірки розуміння);

виняток критиканства;

ставлення до думки автора, а не до його особи;

критика думки автора, а не думки, приписують йому;

критика з приведенням своїх аргументів;

критика тільки істотного для автора змісту;

перехід до критики форми авторського викладу тільки за згодою автора;

побудова альтернативної точки зору тільки з істотних моментів;

контроль правильності співвіднесення своєї альтернативної версії з версією автора;

дотримання правил використання мови;

точність у підборі слів для вираження критичної думки.

Критерії культури організатора комунікації:

введення тематичних і процедурних рамок комунікації;

контроль і коригування відповідності введеним рамок;

контроль і коригування правильності позиційного взаємодії комунікантів;

корекція комунікантів з урахуванням їх психологічних особливостей та стану;

самоконтроль своєї організаторської функції;

здатність до корекції комунікантів при виході їх за рамки комунікативних позицій;

здатність контролювати рух змісту;

здатність здійснювати контроль правильності розуміння і ставлення комунікантів до теми комунікації та її типовим позиціях.

Спонтанна комунікація, згодом оформлені, стає більш організованою, і в спільній рефлексії з'являється мислекоммунікація, в якій є нормативний автор і чинять опір критик. Для зняття триваючого протистояння і напруги між автором і критиком необхідний арбітр. Арбітр (функціонально) - представник світу категорій, понять, концепцій, тобто носій теоретичних знань з питань спору між автором і критиком. Він доводить їм, що розуміння норми вимагає наявності жорстких, що реалізують норми відносин, а не просто обліку якихось умов. Якщо виконавці усвідомлюють важливість пропонованого нового типу відносин у кооперації з наявністю управлінської позиції, кооперація реалізує свій потенціал розвитку, якщо не усвідомлюють, розвитку не буде, але тоді, оскільки внутрішні і зовнішні суперечності вже виникли, є небезпека саморуйнування цієї системи.

Арбітражна функція в мислекоммунікаціі вимагає граничної визначеності руху змісту думки і тих коштів, які застосовуються в міркуванні як монологічному (чистому мисленні), так і порівняльне.

У чистому мисленні арбітра абстрактні значення або мовні універсалії використовуються для показу саморуху, саморозвитку змісту. У співвідношенні з автором і критиком він застосовує ці абстракції як засобу схематизації їх смислів, реконструкції особливості думки.

Розрізняють розум і розум. Чисте мислення розумно, тоді як самовираження в мислекоммунікаціі - розсудливо. Схематизація сенсу становить проміжну здатність роздуми. Реальний мислекоммунікант поєднує багато жанри мислення. Але саме арбітр є вихідним ланкою для оформлення досвіду міркувань в логіку, систему абстрактних правил користування розумом і розумом. Він володіє категоріальним системами, а їх застосування найбільш суворо зумовлене правилами.

На жаль, вже на цьому етапі організаційно-управлінська діяльність занадто часто стає дефектною через невміння керівника розуміти замовника і взагалі розуміти. Практика показує, що освоєння процедури розуміння багато в чому гарантує зникнення багатьох проблем у політичному управлінні.

Уявлення, що виникає у управлінця, організовано більш структурно, ніж наявне у замовника. Саме ця обставина забезпечує керівникові можливість впливу на замовника вже на стадії розуміння замовлення.