Управління бізнесом (2004)

Щоб поліпшити порівнянність балансу, необхідно попередньо обробити що міститься в ньому цифрову інформацію.

Для цього існують такі методи:

відсотковий;

відносний;

метод індексації.

При використанні процентного методу окремі позиції балансу зіставляються в процентному відношенні з балансовим підсумком. Відносний метод дозволяє показати зміни в абсолютних цифрах за проаналізований період. При використанні методу індексації підсумок за окремими позиціями балансу одного року приймається за 100, а підсумок за відповідними позиціями наступних років вимірюється у відсотковому відношенні до вихідної бази.

Як правило, при аналізі балансу спочатку досліджуються вигляд і структура майна (основних засобів), а також співвідношення між окремими його частинами. Актив балансу показує, як були використані наявні кошти, а пасив відображає шляхи, по яких кошти отримують. На першому етапі аналізу балансу вивчають співвідношення між оборотними коштами і основним капіталом. При цьому необхідно мати на увазі, що показаний у балансі основний капітал не завжди дозволяє зробити висновок про справжній стан, тому що залежить від проведеної політики амортизаційних списань, тобто не відображає приховані резерви.

Показаний в балансі оборотний капітал більш точно відображає реальний стан, тому що обертається швидше, ніж основний, і тому швидше дає об'єктивні показники.

Аналіз капіталу балансу дає можливість побачити методи і проблеми фінансування підприємства. Структура капіталу, тобто співвідношення між власними і позиковими коштами, сама по собі, як правило, не досить показова. Тільки співвідношення між структурами майна і капіталу дозволяє проаналізувати доцільність фінансування і виникаючі при цьому проблеми.

Основна мета такого аналізу - виявити, якою мірою використання капіталу (капіталовкладення) відповідає тому, щоб вивільнення вкладених коштів (деінвестіція) через продаж (збутову діяльність) дозволяло завчасно і своєчасно здійснювати оплату (амортизацію) чужого капіталу.

За традиційно сформованій думці це означає, що основний капітал і частина оборотного ( "залізні резерви") слід фінансувати за рахунок довгострокових коштів, тобто за рахунок власного капіталу або довгострокових кредитів.

Але це старе правило не завжди відповідає істині. Певну частину основних коштів можна фінансувати і за рахунок короткострокових позикових коштів, але за умови, що є надія на їх швидку амортизацію. Точно так само короткостроковими позиковими коштами (кредитами постачальників) можна фінансувати навіть "залізні резерви" оборотних коштів, щоправда, за умови, що вони будуть постійно відновлюватися тими ж самими або іншими постачальниками.

Важливими індикаторами під час обговорення капіталовкладень є "покриття боргів" і "ліквідність".

У поняття "покриття боргів" входить зіставлення майна, що розглядається в залежності від ступеня його можливої реалізації, а також зобов'язань, що розглядаються за ступенем терміновості. При цьому розрізняються три ступеня покриття боргів.

Цей приклад показує, що вкладений капітал обертається три рази на рік, його рентабельність становить 45%, а середній прибуток досягає 15% обороту.

При аналізі річного звіту необхідно враховувати також наслідки від впливу інфляції на фінансовий стан підприємства. Прямі наслідки полягають у тому, що при проведенні розрахунків їх слід включати в амортизацію обладнання не за старої закупівельної ціни, а виходячи з його справжньої (новоствореної) вартості. Тому розмір власних коштів підприємства повинен підвищуватися більшою мірою, ніж індекс інфляції. При цьому слід враховувати, що інфляція може чинити і позитивний вплив, оскільки при цьому борги не збільшуються, а їх реальна вартість з кожним роком буде зменшуватися на показник інфляції.

При проведенні подібних аналізів не можна не враховувати загальної кон'юнктури, сезонних коливань, перш за все в тій галузі господарства, до якої відноситься підприємствах. Баланс підприємства має розглядатися на тлі балансової картини конкурентів.

У країнах, де податки високі, дуже складно накопичувати фінансові кошти для збільшення власних коштів. Тому фірми там, як правило, мають невеликі резерви, зате працюють, використовуючи великі довгострокові кредити. Фірмам це вигідно, оскільки відсотки від цих кредитів, будучи витратами, зменшують їх прибуток, а тим самим і податок (в той же час прибуток від власного капіталу обкладається повною податковою ставкою). До того ж оплата боргів і виплата відсотків на них зменшуються внаслідок інфляції.

Ступінь заборгованості можна також перевірити. Для цього використовуються такі співвідношення: