Стратегічний менеджмент: цільове управління персоналом організацій (2002)

У міру поглиблення кризи в українському суспільстві стає все більш очевидним, що процес глобального оздоровлення системи суспільних відносин і створення ефективної економіки в Україні безпосередньо залежить від органічно взаємопов'язаних реформування трьох основних сфер організації сучасного суспільства - політичної, економічної і культурної.

Відповідно здійснюватися таке реформування має в рамках вдосконалення трьох видів соціального управління, до яких відносяться (65):

Необхідно враховувати, що досягти значних успіхів в одній зі сфер організації сучасного суспільства неможливо без відповідних досягнень у двох інших. Це наочно демонструють всі спроби підняти, наприклад , економіку чисто економічними методами (скажімо, за допомогою лібералізації цін і взагалі проведення активної монетарної політики; створення системи комерційних банків та інших інститутів ринкової інфраструктури; формування нової системи оподаткування і т. д.) без урахування поведінки людини при реалізації цих методів.

Тепер уже ні в кого не виникає сумнівів, що саме непрофесіоналізм і конкурентна некомпетентність керівників, недостатньо високий рівень духовного (морального) розвитку значної частини працівників та ін (як наслідку тоталітарного режиму в умовах подвійної моралі в сфері духовного виробництва) не дозволили нам в своє час ефективно реалізувати здавалося б вірні економічні рішення. Згадаймо, наприклад, у що вилилася лібералізація цін в умовах товарного дефіциту, став причиною масової спекуляції і відповідно до різкого зниження купівельної спроможності населення. Або, скажімо, до чого призвело створення мережі комерційних банків, які залишили на "голодному пайку" виробництво при явному сприянні розвитку спекуляції, званої бізнесом *.

Недоліки духовного виробництва обумовили також першопричину невдач у системі адміністративно-державного управління, не дозволили цивілізовано на основі компетентності і моральності вирішувати проблеми підвищення життєвого і культурного рівня населення і підйому економіки в регіонах.

Загалом вже не є секретом той факт, що в основі всіх недосконалостей здійснених перетворень лежить відповідна діяльність людей (використання людських ресурсів, або "людського капіталу").

Однак цей загальновідомий факт поки не став ключем до відкриття "таємниць" майбутнього українського суспільства. Він ще не ліг в основу наукової концепції реформування суспільства та економіки через відповідне формування, розвиток і використання людських ресурсів. Останнє безпосередньо пов'язано з кардинальними змінами в галузі соціально-політичного, соціально-культурного та соціально-економічного менеджменту, в центрі яких є поведінка людини.

Дослідження останніх років дозволили розробити антропосів-них ( "людський") підхід до управління суспільством на відміну від панівних сьогодні технократичних поглядів на цей процес. У літературі вже повідомлялося про це підході, який схематично представлений на рис. 1, маючи на увазі, що суспільство - це сукупність людей та їх взаємовідносин в безлічі соціальних об'єктів [12, 65].

Крім сім'ї ці соціальні об'єкти представлені організаціями (підприємствами, установами, закладами, органами управління та ін), які розглядаються як соціальних систем, що складаються з двох і більше осіб, які взаємодіють для досягнення певних цілей. Які ці цілі для соціальних об'єктів усіх трьох сфер організації суспільства і як сформувати відповідний механізм їх досягнення (на антропосоціальной основі) з урахуванням кінцевих результатів трудової діяльності і є предметом стратегічного менеджменту на макро-, мезо-та мікрорівнях управління.

Перші кроки в напрямку реалізації антропосоціального підходу в стратегічному менеджменті сфери духовного виробництва (зокрема, системі освіти) вже зроблені і викладені в літературі [12].

Використані в системі управління освітою методи декомпозиції глобальних цілей і формування мотиваційного механізму досягнення цілей (на базі кваліметріческіх вимірювань рівня їх досягнення як кінцевих результатів діяльності педагогів та учнів) є принциповим рішенням проблем стратегічного менеджменту на мезо-та мікроуровневом управлінні. Таке рішення багато в чому обумовлено застосуванням досягнень кваліметрії як галузі знань про кількісної оцінки якісних явищ.

У цьому навчальному посібнику розглядається проблема ефективного використання людських ресурсів на мікроуровневом управлінні виробництвом в рамках становлення вітчизняної моделі соціально-економічного менеджменту, що враховує ментальність вітчизняного працівника. Мова йде про формування системи цільового управління організацією в сфері матеріального виробництва через специфічний механізм управління персоналом виходячи з тенденцій світового менеджменту і конкретного досвіду. Останній, щоб задіяти потенціал кожного працівника в соціумі (групі, підрозділі) заради досягнення як кінцевих цілей, що стоять перед всією організацією, так і індивідуальних цілей самореалізації особистості в соціумі, повною мірою використовує ква-ліметріческіе вимірювання.