Стратегічний менеджмент: цільове управління персоналом організацій (2002)
2.2. Кваліметрічна модель оцінки складності праці фахівців
Будується такий підхід на кваліметріческой основі шляхом розкладання будь-якого складного явища на основні складові його фактори (частини). Кожен з цих факторів (частин) має свою вагомість чи важливість, виражену в частках від цілого таким чином, щоб сума часток завжди дорівнювала цього цілого. При цьому кількість факторів не має значення - принциповий лише момент їх суми, завжди рівний цілому.
Найбільш зручною формою реалізації цього принципу є ситуація, коли ціле береться за одиницю, а складові фактори (частини) виражаються в частках одиниці. Вагомість кожного фактора у долях одиниці в соціолого-математичних моделях визначається, як правило, експертним шляхом із застосуванням соціального методу попарного порівняння, досить детально освітленого в літературі [6; 50].
Для розкладання такого цілісного явища якісного характеру, як складність праці, на складові частини, аналізі змісту виконуваних робіт і виділяються загальні фактори, в тій чи іншій мірі притаманні будь-якого виду трудової діяльності. Тому запропоновані нижче моделі оцінки складності праці можуть бути використані на підприємствах, в установах і організаціях різного профілю.
Виділенням факторів і встановленням їх вагомий закінчується перший етап формування кваліметріческой моделі оцінки складності праці будь-якого фахівця.
Дослідження змісту праці на базі всіх виконуваних фахівцями робіт, що проводяться протягом останніх двох десятиліть в різних НДІ, дозволяють зупинитися на наступних факторах складності праці службовців різних категорій (посадових обов'язків) [33-35]:
При цьому перша ознака характеризує технологію трудового процесу, а чотири наступні більшою мірою обумовлені організацією праці. Сукупність цих факторів стосовно до всіх видів робіт, на думку розробників, забезпечує досить повну та всебічну характеристику їхньої складності.
У НІІТруда за участю галузевих організацій-співвиконавців експертним шляхом отримані наступні вагомості цих факторів, названі питомою значущістю ознаки в загальній оцінці складності робіт (табл. 1) [35, с. 9].
Таблиця 1
Експертні оцінки ознак складності
| Признаки сложности | Удельная значимость признаков в общей оценке сложности работ |
| 1. Характер работ, составляющих содержание труда | 0,30 |
| 2. Разнообразие (комплексность) работ | 0,15 |
| 3. Самостоятельность выполнения работ | 0,25 |
| 4. Масштаб и сложность руководства | 0,15 |
| 5. Дополнительная ответственность | 0,15 |
| Итого | 1,00 |
У НДІ будівельного виробництва (НДІБВ) отримано дещо іншою, але, по суті, аналогічний набір факторів складності праці фахівців (службовців), які можна представити наступним чином (табл. 2) [34].
Таблиця 2
Фактори складності робіт та їх вагомості
| Фактор сложности работ | Весомость (удельный вес) факторов сложности работ |
| 1. Степень специализации (Ф1) | 0,10 |
| 2. Степень самостоятельного выполн. (Ф2) | 0,15 |
| 3. Степень ответственности (ФЗ) | 0,20 |
| 4. Степень новизны работы (Ф4) | 0,25 |
| 5. Степень творчества (Ф5) | 0,30 |
| Итого | 1,00 |
У літературі зустрічається пропозиція включити в перелік факторів складності праці і така ознака, як важливість виконуваних робіт, що розглядається з точки зору впливу її на зниження собівартості, на своєчасність поставки і якість продукції, на собівартість і якість одночасно [14]. Однак зрозуміло, що такий фактор швидше характерний для інженерних працівників (технологів, конструкторів і ін), у зв'язку з чим не носить універсального характеру. Крім того, цей чинник знаходить своє відображення або в результатах праці, або в корисному ефекті (ПЕ), мова про який піде у підрозділі 2.4.
У наведеній у вигляді табл. 3 кваліметріческой моделі оцінки складності робіт використані вищевикладені параметри (графи 1 і 2 табл. 3) в тій інтерпретації, в якій ця модель пройшла серйозну апробацію в різних організаціях і на підприємствах різного профілю.
Універсальна модель на інформаційній основі
Аналіз факторів складності праці та їх критеріїв, розглянутих на прикладі двох підходів, показує, що вони за своїм змістом не універсальні і не придатні для всіх категорій працівників - керівників, фахівців, робітників.
Тому сьогодні ведуться пошуки універсальної моделі оцінки складності праці робітників різних професій незалежно від сфери праці - розумової чи фізичної. Деякі дослідники вважають, що в якості базового елементу всіх видів трудової діяльності і типів трудових процесів можна виділити інформацію.
Цікаві дослідження в даному напрямку провела Н. Коч-кіна. Вона запропонувала використовувати як загальної одиниці виміру інформації одне повідомлення, що має закінчену смислове значення. Результати досліджень Н. Кочкіній [22] лягли в основу конструювання представленої в табл. 4 факторно-критеріальною моделі оцінки складності праці, що має універсальний характер.
Дана універсальна модель ще не апробована на практиці і тому на цьому етапі може розглядатися виключно як спроба кількісної оцінки складності розумової та фізичної праці за допомогою його редукції за допомогою унікального факторно-критеріального моделювання.
Подальше вдосконалення цієї моделі, вперше опублікованій в літературі [11, с. 14], може йти як в процесі формуючого експерименту, проведеного в різних соціальних об'єктах (організаціях), так і шляхом проведення додаткових досліджень, якщо врахувати можливість її посилення за рахунок факторів медико-біологічного характеру.
У цілому ж формуючий експеримент є основний. Методом вдосконалення моделі і процедури кількісної оцінки складності праці. Наявні великі резерви їх поглиблення та подальшого розвитку реалізуються в умовах практичного використання, коли виявляються ті або інші їх недосконалість з точки зору самих оцінюваних. Надані можливості участі працівників у вдосконаленні параметрів моделі та процедури оцінки дозволяють, у кінцевому рахунку, не тільки поліпшити початкові варіанти, але і викликати довіру до проведення останньої.
Отже, представлені в табл. 3 і 4 факторно-критеріальні моделі можна розглядати виключно в якості робочих макетів моделей-інструментів вимірювання складності праці в кількісних показниках, подальше вдосконалення яких знаходиться в руках самих оцінюваних. При цьому резервів для вдосконалення у достатній мірі апробованою моделі оцінки складності праці фахівців (табл. 3) значно менше, ніж у універсальної моделі оцінки складності розумової та фізичної праці (див. табл. 4).
Як бачимо, в основу конструювання кількісної оцінки складності праці покладено принцип складання простого праці з урахуванням того, що "менша кількість складної праці дорівнює більшій кількості простого ..." [28].
У той же час, оскільки будь-яка праця вимірюється тривалістю витраченого робочого часу, відповідно на виконання більш складних робіт повинно входити більше робочого часу, тобто порівняння складності праці з витратами робочого часу йде з простої лінійної залежності. Тому, якщо за максимально складна праця прийняти будь-який рівень (наприклад, одиницю, як це вже зроблено у вищенаведених моделях), то витрати часу на більш прості роботи будуть меншими (в порівнянні з одиницею) і в порівнянні з більш складними роботами.
Це означає, що оцінка складності робіт органічно поєднується з витратами робочого часу і більш складна праця має оцінюватися вище, ніж менш складний, на єдиній порівнянної базі - корисних витратах робочого часу.
Технологія оцінки складності праці спеціаліста
Технологія виявлення складності виконуваних робіт в реальних умовах оцінки праці фахівців базується на суто демократичних засадах. Здійснюється вона після того, як працівники самі відчують, що облік лише результатів праці (кількості та якості робіт) недостатній при оцінці їхньої трудової діяльності. І кур'єр, і спеціаліст вищої категорії можуть отримати однакові оцінки за відсутності до них претензій по своєчасному і якісному виконанню ними своїх функціональних обов'язків.
Практика показала, що потреба в об'єктивізації такої оцінки виникає вже після одного-двох місяців експерименту з самоучету праці і розрахунку його результатів. Задоволення цієї потреби як раз і буде здійснюватися за рахунок введення оцінки складності фактично виконаних робіт (таким же чином потім з'явиться потреба в обліку інтенсивності праці, корисного ефекту та інших факторів праці).
Одним з перших вимог демократизації процедури оцінки (для сприйняття її як об'єктивного інструменту самими оцінюваними) є участь спеціалістів в цьому процесі не тільки в якості активних респондентів, що постачають соціальну інформацію, а й тих, хто розраховує показники оцінки в остаточному варіанті без всякого "тиску" зверху.
Тому процедура оцінки складності праці фахівців зводиться до процедури оцінки складності кожної виконаної кожним фахівцем роботи з факторно-критеріальною моделі шляхом спільного вибору критеріїв, що характеризують складність цих робіт. Після спільного вибору критеріїв кожен сам розраховує сумарну оцінку. У разі виникнення будь-яких розбіжностей в ході обговорень критеріїв на роль судді (рефері) запрошується будь-хто з вищих керівників, який, як правило, дуже швидко "гасить" будь-які суперечки. Більше того, такі спори корисні, тому що можуть привести до вироблення нових або зміни значущості вже використовуваних критеріїв і т. д. Саме під час таких обговорень відбувається вдосконалення параметрів факторно-критеріальною моделі.
Характерний при цьому ще один момент спільних обговорень-в них зацікавлені самі працівники. Відбувається це з двох причин.
По-перше, оцінка складності виконаних робіт виявляє рівень фактичної кваліфікації кожного фахівця, наочно демонструючи "хто є хто" незалежно від офіційної тієї категорії, яка була йому привласнена при атестації (остання, як відомо, завжди викликає великі сумніви через недосконалість методики її проведення). Тому сам фахівець прагне не віддавати кому-то на "відкуп" можливість судити про нього без його участі.
По-друге, з моменту виявлення складності робіт оцінка результатів праці набуває вже вид інструменту, за допомогою якого можна розподіляти будь-які грошові суми з фонду експерименту. А оскільки параметр складності виконаних робіт істотно впливає на величину оцінки, формування цієї величини не може, як правило, залишити працівників байдужими.
На етапі отримання оцінки результатів праці з урахуванням його складності бажано вводити процедуру розподілу відповідно до оцінки будь-якої суми грошей, нехай навіть найбільш незначною Це бажано зробити з трьох причин. Одна з них - чітко дати відчути всім працівникам, що отримана оцінка є реальним інструментом розподілу по праці. Друга причина криється у пробудженні тієї прихованої пружини змагальності, яка починає розправлятися при наочному і об'єктивному висвічення "хто є хто", підкріпленої різницею в матеріальному (нехай самому незначному, але все-таки ...) заохочення. Третя причина полягає в тому, що фахівці, відчуваючи появу справжнього інструменту оцінки їх трудового вкладу в справи колективу (підрозділу), починають відчувати потребу подальшого вдосконалення оцінки. Адже до сих пір не враховувався той момент, що один працівник може з "прохолодою" трудитися і отримати таку ж оцінку, як і той, який "завалений" роботою до межі і навіть вище. Загалом, мова йде про включення додаткових параметрів в модель оцінки, які б враховували інтенсивність витрат живої праці (про нього мова піде далі), і які б включалися в модель оцінки на вимогу самих добре працюючих фахівців без нав'язування зверху.
Як показав досвід практичного використання даної оцінки на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, грошове розподіл бажано включати саме на цьому етапі експерименту ще й тому, що тут дійсно зростає трудомісткість робіт, пов'язаних з оцінюванням трудової діяльності працівників. Спільне обговорення і вибір критеріїв складності кожної роботи займають додатково кілька годин часу. Але це тільки на початковому етапі.
Справді, вже дуже скоро при оцінюванні складності праці (як правило, це становить третій місяць експерименту) кількість робіт, за якими слід оцінювати складність, різко зменшується - адже багато з них є повторюваними. В кінцевому рахунку ще через 3-4 місяці буде потрібно оцінювати складність лише поодиноких робіт і, відповідно, витрачати на це мінімальна кількість робочого часу.
На етапі розрахунку складності праці вводиться нова форма оцінного листа (форма 2). Від попередньої вона відрізняється тим, що її зворотний бік служить розрахунковою відомістю складності кожної виконаної роботи і оцінки результатів праці спеціаліста з урахуванням його складності.
Така форма оцінного листа може вважатися перехідною на період як освоєння методики оцінки складності завдань, так і напрацювання основного масиву інформації по складності типових робіт, що виконуються співробітниками підрозділу, що знаходиться в експерименті. Рекомендується вона для полегшення засвоєння методичного матеріалу і поступового звикання до оціночним листу як винятковому з документом, на базі якого послідовно формується інструмент, надалі визначає розмір заробітної плати кожного фахівця.