library.if.ua

Упраління підприємством (процесний аспект) (1998)

1.1 Виробництво як провідна економічна система

У даній роботі виробництво розглядається як суспільний процес створення матеріальних благ, що охоплює як продуктивні сили суспільства, так і виробничі відносини людей. У цьому значенні воно виступає як економічна категорія. Виробництво - це процес, за допомогою якого люди, пов'язані певними виробничими відносинами, використовуючи сили і речовини природи, створюють продукти, необхідні для існування і розвитку суспільства. Виробництво завжди і за всіх умов є громадським. У результаті поділу праці в ньому виділяються головні сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво і транспорт), а також здійснюється подальший поділ праці вже в межах окремих підприємств, виробничих процесів, професій. Підвищення ефективності виробництва - одна з найголовніших завдань нашого економічного розвитку на сучасному етапі будівництва незалежної України.

Необхідною передумовою її рішення є вдосконалення систем управління, в першу чергу за рахунок підвищення рівня їх організації. Суттєву роль у цьому відіграють економічна кібернетика і функціональна теорія організації. Представлення економіки як складної кібернетичної системи, в якій економічні процеси відображаються у вигляді руху і перетворення інформації, виявилося дуже плідним і перспективним. Однак отримати відчутні результати в рамках кібернетичного підходу до економіки вдалося лише на базі функціональної теорії організації. Саме ця теорія дозволила сформулювати принципи організації економічних систем, у тому числі і систем управління економічними процесами. Система - це об'єднання самостійних окремих частин (елементів), кожна з яких обов'язково має хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи. Іншими словами, система припускає тільки таке об'єднання частин у ціле, що забезпечує її існування через здатність елементів досягати ціль. Система як об'єднання має ряд специфічних властивостей цілого. Ось найбільш суттєві з них: головна властивість - здатність її елементів до взаємодії. Це основна умова існування системи, тому що з втратою здатності елементів взаємодіяти вона неминуче перестає існувати; друга властивість - «елементарний» склад частин (підсистем). Найпростіших чином організована система обов'язково повинна складатися, принаймні, з трьох підсистем, що виконують функції входу, виходу і відносин між ними; • третя властивість - впорядкованість - є загальна особливість не тільки самої системи, але і її частин: входу, виходу і відносин між ними. Ця властивість проявляється в їх взаємодії в суворо встановленому порядку; • четверте істотне властивість - цілісність. Воно обумовлено тим, що системи без підсистем не буває, і тому будь-яка система по відношенню до них завжди виступає як ціле. Система являє собою якісно певну сукупність підсистем, пов'язаних в єдине ціле, яке має властивості, відсутніми у підсистем; • п'ятий істотне властивість - структурованість. Структурою називають загальний, відносно стійкий, що змінюється в часі і в просторі спосіб організації внутрішніх зв'язків і відносин системи. Економіка з точки зору кібернетики - це система суспільного виробництва, що здійснює власне виробництво, розподіл, обмін і споживання необхідних суспільству матеріальних благ.

Імовірнісний характер поведінки колективів людей - загальновизнана концепція; імовірнісний характер засобів виробництва проявляється в багатоваріантності технологічних та організаційних рішень, фінансових та інших можливостей підприємств, у використанні засобів виробництва в залежності від місця та умов протікання виробничого процесу (наприклад, у будівництві, сільському господарстві). Різноманіття, взаємозамінність, додаткові особливості застосування в залежності від впливу метеорологічних умов породжують імовірнісний характер станів і третій елемент системи - предметів праці (наприклад, у будівництві).



З яскраво вираженого імовірнісного характеру виробництва випливає необхідність включення в його системний опис найбільш досконалого за формою регулятора з так званої «активною» зв'язком. Регулятор X, отримуючи інформацію про входження в об'єкт О, впливає не тільки на О, але тією чи іншою мірою і на сам вхід (рис. 4). Як було показано вище, одних системних уявлень про виробництво недостатньо для того, щоб дати практичні рекомендації по формуванню системи управління, виробництвом. Така можливість з'являється лише після оволодіння принципами побудови (організації) систем взагалі, розробленими теорією функціональної організації.

Рибалка у Львові - дуже захоплюючий процес, завдяки своїм озерам і річкам які розташовані в Західній Україні.