Ціноутворення (2003)

Витрати підприємства виступають у формі собівартості продукції. Собівартість продукції виділяється із загальної її вартості як особлива економічна категорія, тому що кожне підприємство незалежно від форми власності повинне відшкодовувати ресурси, що витрачаються ним, в межах собівартості, аби мати можливість безперебійно працювати. Підприємства (фірми), що займаються виробничою діяльністю, визначають витрати виробництва, а фірми, що здійснюють збутову, постачальницьку, торгівельно-посередницьку діяльність, — витрати обертання. Практично у всіх країнах світу конкретний склад витрат, які можна віднести до витрат виробництва і обертання, регулюється законодавчо. Це пов'язано з особливостями податкової системи і необхідністю розрізняти витрати підприємства (фірми) за джерелами їх відшкодування (що включається в собівартість продукції, а отже, відшкодовуваним за рахунок цін на неї, і відшкодовуваним з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів).

У Україні діє Положення про склад витрат виробництва (звороту) на підприємствах і в організаціях. Постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 затверджено "Типове положення по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості" [9]. Воно встановлює єдині принципи формування витрат на виробництво для підприємств України незалежно від форм власності. Що ж є собівартістю? Це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і збут продукції, виконання робіт і надання послуг. Оскільки собівартість відображає лише поточні витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг), то цим вона принципово відрізняється від одноразових капітальних вкладень (інвестицій), що створюють основні фонди. Це означає, що за рахунок собівартості не можна поповнювати запаси, створювати ресурси. Собівартість продукції є узагальнювальним показником, який відображає стан техніки і рівень організації виробництва, раціонального, економічно обгрунтованого господарювання на підприємстві. Для планування, обліку і аналізу господарської діяльності, виявлення джерел зниження і прогнозування собівартості витрати класифікуються на групи за певною ознакою.

При визначенні витрат на виробництво в цілому по підприємству (фірмі) вони групуються по економічному вмісту, тобто кожне конкретне угрупування об'єднує витрати незалежно від того, де і з якою метою вони виробляються. При такій класифікації виділяються наступні елементи витрат: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості оборотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів; інші витрати. До матеріальних витрат відноситься вартість: сировини і матеріалів, які отримуються в сторонніх підприємств і організацій і входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом при виготовленні продукції (робіт, послуг); купувальних матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, які використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу, підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві, використовуються для упаковки продукції або для інших виробничих або господарських потреб, а також запасних частин для ремонту устаткування, інструментів, пристосувань, інвентаря, приладів, лабораторного устаткування і інших засобів праці, які не відносяться до основних виробничих фондів; придбаних в сторонніх підприємств і організацій палива і енергії всіх видів, що витрачаються на технологічних і інші виробничі потреби підприємства (фірми); робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства і не відносяться до основного виду діяльності.

До витрат на оплату праці відносяться: заробітна плата працівників за виконану роботу, обчислена по тарифних ставках, посадових окладах і відрядних розцінках згідно прийнятим на підприємстві (фірмі) системам оплати праці; надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів в розмірах, передбачених законодавством; оплата відповідно до чинного законодавства щорічних відпусток, оплата праці працівників молодше 18 років при збереженні тривалості їх робочого дня, оплата часу, пов'язаного з виконанням державних обов'язків і проходженням медичних оглядів; одноразові винагороди за вислугу років відповідно до чинного законодавства; оплата відповідно до чинного законодавства учбових відпусток працівникам, які вчаться на вечірніх і заочних відділеннях шкіл, професійно-технічних і вищих учбових закладів, в заочній аспірантурі; інші витрати, які згідно встановленому порядку включаються у витрати на оплату праці. До відрахувань на соціальні заходи відносяться обов'язкові відрахування по встановленим законодавством нормам на державне соціальне страхування, до Пенсійного фонду і Фонд по безробіттю від витрат на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг).

Розмір відрахувань на фінансування заходів щодо реалізації Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, пострадавших в результаті Чорнобильської катастрофи" також визначається по встановлених нормах від витрат на оплату праці. Амортизація основних фондів включає суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислену від їх балансової вартості по затверджених в установленому порядку нормах, включаючи прискорену амортизацію їх активної частини. До інших витрат відносяться: оплата відсотків за короткострокові кредити банків; платежі по обов'язковому страхуванню майна підприємства, що входить до складу виробничих фондів; оплата послуг банків за виконання відповідно до укладених договорів торгівельно-комісійних операцій з платіжними документами; податки, збори і інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством; оплата послуг зв'язку і інші витрати, які включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), але не відносяться до раніше перерахованих витрат.

Таке угрупування використовується для складання кошторису витрат в цілому по підприємству (фірмі), а також для розрахунку бізнес-планів фірм і наводиться в звітності в об'ємі, що охоплює всі витрати даного періоду незалежно від того, що деяка частина з них може бути не пов'язана безпосередньо з діяльністю по виробництву продукції. Аби визначити дійсну величину витрат на виробництво продукції, тобто собівартість, підсумкові величини загальних витрат на виробництво коректуються на основі спеціальних розрахунків і даних бухгалтерського обліку. В результаті цих коректувань виходить грошова оцінка собівартості товарної продукції підприємства як загальна сума витрат, яка після відповідного перегрупування економічних елементів витрат по статтях калькуляції може бути розподілена між окремими видами товарної продукції, що, у свою чергу, дозволяє виходячи з даних про обсяги випуску окремих видів товарної продукції розрахувати собівартість одиниці продукції кожного виду.