Ціноутворення (2003)

Для визначення собівартості по об'єктах виникнення і за призначенням користуються угрупуванням витрат в калькуляційному розрізі (по статтях витрат). Слово "калькуляція" походить від латинського calculare — вважати. Отже, калькуляція, на відміну від витрат на виробництво, враховує витрати відповідно до їх призначення і местому, де вони виробляються. В цьому випадку витрати на виробництво враховуються по таких статтях калькуляційного аркуша: сировина і основні матеріали за вирахуванням поворотних відходів; купувальні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що не включаються до основних фондів; додаткові або допоміжні матеріали; паливо на технологічні потреби; енергетичні витрати на технологічні потреби; заробітна плата виробничих робітників; нарахування на заробітну плату (відрахування на соціальні заходи і до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи); відшкодування зносу інструментів і пристосувань цільового призначення; витрати на вміст і експлуатацію устаткування; амортизація основних засобів; робота транспортних цехів (внутрізаводський транспорт); інші цехові витрати; витрати на підготовку і освоєння виробництва; інші виробничі витрати; загальнозаводські витрати; втрати від браку; позавиробничі (комерційні) витрати.

У машинобудуванні, окрім вказаних статей витрат, виділяються ще транспортно-заготівельні витрати по постачанню підприємства сировиною, матеріалами, купувальними напівфабрикатами і комплектуючими виробами. Така класифікація витрат дозволяє визначити собівартість одиниці продукції, а також товарну і реалізовану продукцію за повною собівартістю. У калькуляційному розрізі витрати підрозділяються так: по характеру участі у виробничому процесі — основні, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом, і накладні, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управлінням; за способом віднесення на собівартість окремого вигляду продукції — прямі і непрямі. До прямих відносяться витрати, які можуть бути прямо включені в собівартість окремих видів продукції на основі встановлених норм (основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати і купувальні вироби, паливо і енергія для технологічних потреб, заробітна плата виробничих робітників).

До непрямих відносяться витрати, пов'язані з роботою цеху або підприємства (фірми) в цілому, їх не можна прямо віднести на собівартість конкретного вигляду продукції (витрати за змістом і експлуатації устаткування, знос інструментів і пристосувань, транспортні витрати, цехові, загальнозаводські і позавиробничі витрати). Непрямі витрати включаються в собівартість шляхом їх розподілу між видами продукції, що випускаються, пропорційно якій-небудь умовній базі (яка регламентується галузевими інструкціями); по мірі залежності від кількості продукції, що випускається, — на постійних і змінних. Детальніше про суть такої класифікації буде сказано в розділі 1.4.