library.if.ua

Ціноутворення (2003)

3.1. Поняття про ціни і ціноутворення. Функції цін

Ціна — це грошове вираження вартості товару. В умовах товарного виробництва і обертання продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково збігається з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар. У ринкових коливаннях цін довкола вартості виявляється дія закону вартості — економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукав товаровиробників зважати на суспільно необхідні витрати праці і добиватися їх зниження, регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між галузями народного господарства.

Закон вартості діє в обстановці конкурентної боротьби, в якій перемагають товаровиробники, що застосовують нову техніку і технологію, найбільш ефективні прийоми організації виробництва. Таким чином, під впливом закону вартості здійснюється технічний прогрес і відбувається розшарування товаровиробників: одні в результаті конкурентної боротьби розоряються, інші збагачуються.

Закон вартості є регулювальником процесу виробництва і обертання товарів і діє через механізм цін, сприяючи встановленню певної рівноваги в співвідношенні цін на різні види товарів і створюючи основу для визначення кордону між економічно вигідним і невигідним.

Існує декілька теорій вартості: теорія трудової вартості; теорія попиту і пропозиції; теорія граничної корисності.

Теорія трудової вартості відірвана від ринку і ціни, оскільки вартість суспільно необхідних витрат праці без врахування попиту і пропозиції нічого не виражає.

Згідно теорії попиту і пропозиції вартість товару може виявитися лише в ціні, тобто в грошовому вираженні. Отже, ціна визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Ця теорія доповнює теорію трудової вартості, оскільки зв'язав її з ринком, ціною і механізмом її формування.

Суть теорії граничної корисності полягає в тому, що вартість товару залежить від його граничної корисності: чим більше товару конкретного вигляду на ринку, тим менше його цінність, і навпаки. Якщо кількість якого-небудь товару менше потреби в нім, то його цінність зростає. При збільшенні пропозиції даного товару цінність його падає до граничної корисності. Отже, теорія граничної корисності грунтується на теорії попиту і пропозиції.

В період адміністративно-командної системи господарювання ціноутворення грунтувалося на теорії трудової вартості, тому у формуванні цін були присутні суб'єктивізм і волюнтаризм.

В умовах ринкової економіки в основі ціноутворення лежить теорія альтернативної вартості, об'єднуюча розглянуті теорії в єдину теорію вартості. Суть її така: перш ніж придбати товар, покупець стоїть перед необхідністю ухвалення альтернативного рішення, який товар вибрати з безлічі пропонованих на ринку. Купивши один з них, він відмовляється від інших. Вартість купленого товару є альтернативною вартістю. Покупець оцінює товар з точки зору своїх інтересів і можливостей.

В той же час альтернативна вартість впливає на пропозицію даного товару, оскільки товаровиробник ради організації його виробництва і здобуття прибутку відмовився від інших благ.

Таким чином, альтернативна вартість формується на ринку в конкурентній боротьбі залежно від попиту і в той же час впливає на виробництво і, отже, на пропозицію.

Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробникові — відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачеві — економічну вигоду від експлуатації даного товару.

Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу.

Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також

утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, в що обходиться та або інша продукція, можна за допомогою цін порівнювати різні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції і послуг.

Розподільна (або перерозподільна) функція полягає в розподілі доходу між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вища за його вартість, то виробник відшкодовує свої витрати і отримує прибуток. Якщо ж ціна нижча за вартість, то виробник працює собі в збиток. Споживач, використовуючи продукцію, також має різну економічну вигоду.

Отже, розподільна функція ціни виражає напрям розподілу — на користь виготівника або споживача. Іншими словами, в результаті відхилення цін від вартості національний дохід перерозподіляється між накопиченням і вжитком. Завдання перерозподілу національного доходу в певній економічній, соціальній або політичній меті може успішно вирішувати податкова система. Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функції і передавати її виконання податковій системі.

Дію розподільної функції цін проілюструємо на наступному умовному прикладі. Допустимо, на виготовлення однієї машини витрачається 4 т прокату. Ціна 1 т прокату — 450 грн., його

рентабельність — 20%. Тоді на підставі формул Ц = Сп + Пр;

Rnp = Пр / Сп • 100% затрати на виготовлення і реалізацію 1 т прокату складуть 375 грн., а прибуток від реалізації — 75 грн.

Ціна однієї машини складає 2600 грн., у тому числі собівартість — 2300 грн., а прибуток від реалізації — 300 грн. Сума витрат на виробництво і збут однієї машини отримана з наступних міркувань. На виготовлення машини витрачається метал на суму 1800 грн. (450 • 4); відходи виробництва складають 1 т. Отже, при ціні відходів 100 грн. за 1 т матеріальні витрати за вирахуванням відходів рівні 1700 грн. Останні витрати, пов'язані з виготовленням і збутом однієї машини, — 600 грн. Загальна сума прибутку при виробництві 4 т прокату і виготовленні однієї машини — 600 грн. (75 • 4 + 300). Отриманий прибуток розподілився порівну між виробником (чорною металургією) і споживачем (машинобудуванням).

Уявимо тепер, що через кон'юнктуру, що склалася, на ринку чорних металів ціни на прокат зросли, а ціни на машини не змінилися. 30

Нехай ціна 1 т прокату збільшилася до 480 грн., повна собівартість залишилася на колишньому рівні, а прибуток від реалізації зріс до 105 грн. При цьому ціна однієї машини залишилася 2600 грн., причому собівартість її виготовлення і збуту збільшилася до 2420 грн. (480 • 4 - 100 • 1 + 600), а прибуток від реалізації знизився до 180 грн. Загальна сума прибутку — ті ж 600 грн. (105 • 4 + 180) — розподілилася між виробником і споживачем в співвідношенні 70 : 30%. Таким чином, стався перерозподіл ціни, а отже, і прибутку на користь металургії.

Стимулююча функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені — до зняття з виробництва застарілої продукції.

Регулююча функція виражається в балансуванні попиту і пропозиції. Якщо немає можливості досягти відповідності попиту і пропозиції зміною обсягу виробництва або це недоцільно, використовується інструмент ціни. У машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі).

Функції цін взаємозв'язані і утворюють єдину систему, хоча їх дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.