Ціноутворення (2008)

2.1. Система цін

У економіці діє безліч різних видів цін, створюючих систему, яка знаходиться в постійному розвитку, гнучка і динамічна, що обумовлене умовами виробництва і збуту продукції, що постійно змінюються, товарів. Ціни, складові систему, тісно взаємозв'язані і взаємозалежні.

По-перше, вони утворюються на єдиній методологічній основі. Під методологією розуміється сукупність загальних принципів, правив і методів ціноутворення. Методологія формування цін є єдиною для всіх рівнів управління (підприємство, галузь, сфера товарного обертання), тому вона не залежить від того, хто і на який період встановлює ціни. Наявність методологічної основи – необхідна умова створення системи цін, це стратегія ціноутворення всього господарського комплексу, що передбачає розробку концепції ціноутворення, механізму її реалізації і створення системи управління цим процесом.

Одним з важливих методологічних елементів є принципи ціноутворення, діють основні положення, що є постійно, визначають характер формування системи цін. У економічній літературі виділяють наступні основні принципи: науковість, цільова спрямованість, безперервність, єдність ціноутворення і контролю.

Науковість обгрунтування цін полягає в пізнанні і обліку дії об'єктивних економічних законів ринкової економіки, під впливом яких складаються ціни: закону вартості, закону попиту і пропозиції. Крім того, реалізація цього принципу передбачає глибокий аналіз кон'юнктури ринку, вивчення системи цін і їх динаміки, що діє, дослідження попиту, витрат, якості товарів і продукції, виявлення основних ринкових чинників, що визначають характер зміни цін і тенденцій розвитку виробництва, прогнозування рівня попиту, витрат, цін, тобто передбачає здобуття і використання об'єктивної інформації про всі складові процесу ціноутворення.

Цільова спрямованість передбачає визначення пріоритетних економічних або соціальних цілей розвитку господарського комплексу країни і побудову такої системи цін, яка сприяла б їх рішенню. Наприклад, в сучасних умовах головним завданням є забезпечення зростання промислового і сільськогосподарського виробництва в країні, отже, ціноутворення повинне сприяти реалізації цього завдання (введення податкових пільг, торгівельна політика держави, субсидування виробництва). Для стимулювання освоєння нових технологій і випуску високоякісних товарів на них встановлюються вищі ціни, що дозволяють виробникові отримати максимальний прибуток. Цінові пріоритети і цільова спрямованість ціноутворення залежать від стану економіки, поставлених завдань і міняються на кожному етапі розвитку.

Безперервність ціноутворення обумовлена динамічним рухом товарів – з сировини і матеріалів виготовляється продукція, проходячи етапи руху (виробник, оптова, роздрібна торгівля) товару, вона перетворюється на товар і доходить до кінцевого споживача. У міру просування продукції або товару на ринок в кожній ланці встановлюється своя ціна, пов'язана з попередньою, і цей процес носить постійний і безперервний характер.

Важливим принципом ціноутворення є єдність процесу ціноутворення і контролю за дотриманням цін. Його реалізація тісно пов'язана з роллю держави в цій області – воно визначає правила ціноутворення, встановлюючи єдиний підхід до формування витрат на рівні підприємства, формуючи систему оподаткування, регулюючи ввезення і вивіз товарів і сировини, проводячи політику в області інвестицій, заробітної плати, пенсійного забезпечення і т. д., тобто робить непрямий вплив на зміну цін. Одночасна держава безпосередньо регулює і встановлює ціни на цілий ряд продукції, сировини, товарів, послуг (нафта, газ, електроенергія, тарифи на залізничні перевезення, ціни на вироби медичного призначення і лікарські засоби), тому воно повинне постійно контролювати дотримання дисципліни цін, перевіряти правильність встановлених законодавством правил ціноутворення, а в разі порушень – застосовувати передбачені законом адміністративні або економічні санкції.

По-друге, між підприємствами, галузями, сферами товарного обертання економіки існує тісна технологічна, економічна, виробнича залежність, в сукупності вони утворюють єдиний господарський комплекс, тому будь-які зміни цін навіть на одному підприємстві, не кажучи про галузь, автоматично приводять до переміщення цін у всіх взаємозв'язаних з ним виробництвах, галузях і зрештою відбиваються на цінах у сфері реалізації, причому зв'язки носять як прямій, так і зворотний характер. Наприклад, зростання цін в сільськогосподарському виробництві наводить до збільшення цін в харчовій і легкій промисловості, далі по ланцюжку зростають ціни на товари в оптовій і роздрібній торгівлі. В результаті через певний час хвиля підвищення цін повертається в сільське господарство у вигляді товарів, що подорожчали, і продукції. Як вважає заступник генерального директора INTERFINANCE (ТОВ «ІНТЕРФІНАНС МВ») Шевчук Денис Олександрович, що веде роль в динаміці цін грають галузі паливно-енергетичного комплексу, продукція яких споживається всіма без виключення суб'єктами економіки, саме вони задають імпульс інфляційним процесам, що відбуваються в країні.

Система цін характеризується такими показниками, як рівень, структура, динаміка.

Рівень цін– абсолютне кількісне вираження ціни в грошах.

Структура цін– це співвідношення окремих елементів (собівартості, прибутку, податків, надбавок) в ціні, тобто їх доля в її загальній величині, узятій за 100 відсотків.

Динаміка цін є напрямами зміни рівнів цін (підвищення, пониження, темпи зміни).

Ціни класифікуються по різних ознаках і залежно від того, який принцип класифікації узятий за основу, підрозділяються на види і різновиди.