library.if.ua

Ціноутворення (2008)

3.3.3. Надбавки (постачальницько-збутова, торгівельна) і націнка в ціні

В процесі просування товару на споживчий ринок беруть участь підприємства і організації сфери оптової торгівлі (постачальницько-збутові, заготівельні, посередницькі для опту і торгово-закупівельні), що здійснюють функції по закупівлі, зберіганню, реалізації крупних партій товарів (продукції) для їх подальшій реалізації (роздрібна торгівля, громадське харчування, інші підприємства оптової торгівлі) або переробці (промислові, сільськогосподарські підприємства). Здійснюючи перепродаж товарів, вони несуть витрати, які необхідно відшкодувати, а також передбачають отримати прибуток. Ці цілі вони реалізують за допомогою постачальницько-збутових (опті) надбавок, які, по суті, є, з одного боку, ціною за послуги оптових підприємств, а з іншого боку, елементом ціни. Таким чином, постачальницько-збутові (опт) надбавки входять до складу ціни і призначені для покриття витрат обертання підприємств цієї сфери торгівлі і формування прибутку від продажу. До витрат обертання оптової ланки відносяться витрати на транспортування, зберігання, розфасовку товарів, оренду або вміст складських приміщень, заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників, витрати на рекламу і інші витрати. У зв'язку з великими об'ємами реалізації і перепродажем крупних партій рівень витрат обертання оптової торгівлі нижчий, ніж роздрібною. Сума реалізованої постачальницько-збутової надбавки утворює валовий прибуток оптового підприємства. Величина постачальницько-збутової надбавки в ціні закупівлі залежить від рівня ринкових цін (як придбання, так і реалізації), витрат підприємства, бажаного прибутку.

У практиці вітчизняного ціноутворення величина постачальницько-збутової (оптом) надбавки може визначатися двома способами. Перший – по рівню постачальницько-збутової надбавки, встановленому відповідно до законодавства до ціни придбання товару (відпустковою, закупівельної або ціні закупівлі іншого оптового підприємства) без податку на додану вартість. В цьому випадку сума постачальницько-збутової (оптом) надбавки розраховується по формулі (3.30):

Сн.сб = (Цпр.безндс х Ус.с) /100

де Ус. с. – рівень постачальницько-збутової надбавки %.

Для визначення суми постачальницько-збутової надбавки необхідно знати ціну придбання товару без ПДВ, яку знаходять таким чином (3.31):

Цпр.безндс = Цпр / (100-Ст) х 100

Рівень постачальницько-збутових надбавок кожне підприємство має право встановлювати самостійно виходячи зі своїх витрат, бажаного прибутку, попиту, що склався на ринку, і пропозиції. Виняток становлять реалізація дитячого харчування, лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також реалізація товарів і продукції в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях з обмеженими термінами завезення вантажів, по яких передбачено державне регулювання цін – встановлення граничного розміру рівня постачальницько-збутових надбавок.

Регулювання рівня постачальницько-збутових надбавок знаходиться в компетенції органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, що мають право не лише обмежувати їх розмір, але і встановлювати метод вживання (до відпускної ціни або ціни закупівлі).

Розглянемо формування ціни закупівлі.

Другий спосіб визначення постачальницько-збутової надбавки – орієнтація на рівень ринкових цін, що склалися в даному регіоні. Він застосовується оптовими підприємствами, що функціонують в умовах жорсткої конкурентної боротьби за наявності на ринку багатьох продавців з аналогічною продукцією. У даній ситуації визначати ціну закупівлі, закладаючи певний розмір надбавки, недоцільно, оскільки товар зажадається лише в тому випадку, якщо ціна виявиться нижчою або на рівні цін конкурентів. Для визначення величини і рівня постачальницько-збутової надбавки використовують методику зворотного розрахунку всіх елементів ціни.

Зіставивши свої потреби і витрати [link="http://library.if.ua/pages/page-business-plan/"]невеликий бізнес план з передбачуваною величиною валового доходу, підприємство визначає доцільність закупівлі і можливості збільшення доходу, тобто стратегію своєї діяльності. Оскільки верхня межа ціни закупівлі відома, то існують можливості маневрувати:

з ціною придбання – набувати товару за нижчою ціною, що передбачає пошук інших партнерів або здобуття знижок;

з ціною закупівлі на основі встановлення її нижче за ціни конкурентів.

Зниження ціни наводить до зростання попиту і відповідно збільшенню об'єму реалізації. В цьому випадку сукупний дохід підприємства зростатиме за рахунок зростання об'єму продажу, а прибуток збільшуватися як в результаті збільшення кількості товарів, що реалізовуються, так і за рахунок зниження середніх витрат обертання на одиницю товару за рахунок постійних витрат. При виборі такої стратегії підприємство повинне знати міру еластичності попиту за ціною на свій товар, оскільки низька еластичність не дозволить нарощувати об'єми продажів.

Оптові підприємства (комітенти) можуть залучати до процесу перепродажі товарів посередників (комісіонерів). В цьому випадку методика формування ціни міняється, оскільки комісіонер отримує комісійну винагороду, яку комітент враховує при визначенні ціни закупівлі. У комісійній винагороді враховується ПДВ посередника, а комісійна винагорода встановлюється до ціни комітента без ПДВ.

У роздрібній торгівлі до ціни додаються торгівельна надбавка і ПДВ. Економічне суть торгівельної надбавки аналогічне постачальницько-збутовим – вона є ціною послуги підприємства роздрібної торгівлі за реалізацію товарів населенню, формується відповідно до загального механізму ціноутворення, і, як будь-яка ціна, складається з витрат і прибутку. Процес продажу товарів населенню пов'язаний з виникненням витрат в підприємств роздрібної торгівлі, які утворюють витрати обертання. Відповідно до галузевої специфіки до складу витрат обертання включаються транспортні витрати, витрати на заробітну плату працівників з відрахуваннями на соціальні потреби, вартість оренди і вміст будівель магазинів, суми амортизації основних засобів, витрати на рекламу і інші витрати, пов'язані з обслуговуванням процесу реалізації. Відмітною особливістю витрат обертання роздрібної торгівлі є їх вищий рівень: у роздрібній торгівлі рівень витрат обертання складає 15–20 %, тоді як в опті – 8-10 %, що обумовлене вищими витратами роздрібної торгівлі: широкий асортимент товарів, наявність торгівельно-оперативних працівників, більш тривалий час роботи, створення умов для покупців вимагають додаткових витрат. Тому існують сповна об'єктивні причини для більш високого рівня торгівельної надбавки в порівнянні з рівнем надбавки оптової ланки. Як правило, інформація про розмір надбавок є закритою, підприємства віддають перевагу їй не розголошувати, але за деякими даними можна сказати, що рівень торгівельної надбавки вагається від 20 до 50 %, а інколи і більш, в опті розмір надбавки складає в середньому від 10 до 30 %. В даний час рівень торгівельної надбавки кожне підприємство визначає самостійно і на її розмір роблять вплив такі чинники, як характер товарів, що реалізовуються, специфіка діяльності, співвідношення попиту і пропозиції, ціни конкурентів, державна політика, що проводиться у сфері обміну, рівень витрат обертання, планований розмір прибутку. Державне регулювання торгівельних надбавок передбачене на продукти дитячого харчування, медичного призначення, а також може вводитися регулювання рівня торгівельних надбавок на товари, що реалізовуються в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостям, з обмеженими термінами завезення вантажів за рішенням органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації за умови дотування підприємств за рахунок спеціальний створюваних дотаційних фондів в регіональному бюджеті – такий же порядок передбачений і при введенні регулювання постачальницько-збутових надбавок. При використанні регульованих торгівельних і постачальницько-збутових надбавок їх рівень встановлюється в середньому по підприємству і є граничною величиною, а облік здійснюється щокварталу.

Згідно чинному законодавству, в даний час рівень торгівельної надбавки встановлюється до ціни придбання товару без ПДВ:

до ціни закупівлі при придбанні в оптовій торгівлі;

до закупівельної ціни при придбанні у сільськогосподарських виробників;

до відпускної ціни при придбанні у підприємств-виробників промисловості.

Суму торгівельної надбавки розраховують по формулі (3.32):

Т.Н. = Цпр без ндс х Ут.н /100

де Ут. н. – рівень торгівельної надбавки %.

Підприємства роздрібної торгівлі можуть встановлювати ціну на рівні цін конкурентів, тоді величина торгівельної надбавки дорівнюватиме різниці між роздрібною ціною (без ПДВ) і ціною, по якій товар куплений (без ПДВ). Реалізована торгівельна надбавка утворює валовий прибуток підприємства роздрібної торгівлі. Потрібно відзначити, що самі по собі постачальницько-збутові торгівельні надбавки самостійно не функціонують, вони отримують реальне втілення лише після реалізації товару, перетворюючись на валовий прибуток підприємства.

Таким чином, кінцевий рівень роздрібних цін залежить від ціни придбання товару і від розміру торгівельної надбавки.

У Росії через економічні умови, що склалися, основна маса населення має невисокі доходи і прагне придбати товари за мінімально можливою ціною, тому в найбільш вигідній ситуації опиняються ті підприємства роздрібної торгівлі, які встановлюють ціни ледве нижче, ніж конкуренти.

Як вже наголошувалося, ціна має поелементний склад і ніж більше ланок руху товару, тим вище ціна придбання, т. до. на кожному етапі до неї додаються певні елементи. Тому покупка товарів і продукції у виробників і сільськогосподарських підприємств дозволяє мінімізувати ціни придбання, що робить прямий вплив на рівень роздрібних цін: підприємство може встановлювати їх нижче, ніж конкуренти, і тим самим знайде перевагу на ринку споживчих товарів, розширить реалізацію товарів або отримає більший розмір доходу за рахунок більш високого рівня торгівельної надбавки.

Розглянемо порядок розрахунку роздрібних цін на товари вітчизняного виробництва при різних каналах вступу.

Товар поступає в підприємство роздрібній торгівлі безпосередньо від виробника.

Найбільш відповідальний момент при формуванні роздрібної ціни – обгрунтування рівня торгівельної надбавки. Її розмір повинен дозволити підприємству, однієї сторони, покрити витрати і отримати прибуток від продажу, а з іншого боку, забезпечити конкурентоспроможність роздрібних цін на товари. Таким чином, при обгрунтуванні розміру торгівельної надбавки треба враховувати як кон'юнктуру ринку на конкретний товар, так і витрати і потреби підприємства. Від величини торгівельної надбавки залежить рівень і розмір валового доходу. Фактично саме за рахунок валового доходу як реалізованої торгівельної надбавки покриваються витрати і формується прибуток, тому існують об'єктивні причини для визначення мінімального рівня надбавки. Математично зв'язок між рівнем торгівельної надбавки і рівнем валового доходу (відносні показники (рівень витрат, валового доходу, рентабельності продажу) розраховуються від товарообігу без ПДВ) може бути представлений формулою (3.33):

Ут.н = Ув.д х100 / (100-Ув.д)

де Ув.д.– рівень валового доходу %.

Дана залежність передбачає реалізацію товару, оскільки лише в цьому випадку буде отриманий дохід. У свою чергу, рівень валового доходу можна представити у вигляді (3.34):

Ув.д.= Уї + Ур

де Уї – рівень витрат %;

Ур– рентабельність продажу %;

При обгрунтуванні рівня торгівельної надбавки можна використовувати ці показники.

Розрахований по формулі 3.33 рівень торгівельної надбавки забезпечить підприємству необхідний рівень валового доходу за умови продажу товару. При обгрунтуванні торгівельної надбавки поважно враховувати не лише рівень витрат в цілому, але їх структуру в розрізі змінних і постійних витрат: із зростанням товарообігу відбувається зниження рівня витрат за рахунок постійних витрат і виникають об'єктивні можливості для зниження рівня надбавки, що, у свою чергу, веде до зниження ціни, зміцнення конкурентоспроможності торгівельного підприємства, прискорення оборотності, при цьому за рахунок зростання об'ємів продажів величина отримуваного валового доходу може збільшуватися.

Встановлювати фіксований рівень торгівельної надбавки на тривалий термін недоцільно, оскільки зміна кон'юнктури споживчого ринку і конкурентного оточення наводить до вагання ринкових цін, що повинне знайти віддзеркалення в рівні надбавки. Рівень надбавки залежить від вигляду товару, місця реалізації (універсальний або спеціалізований магазин), і навіть в масштабах одного підприємства на різні товари встановлюють різну надбавку. Зрештою її обгрунтування зводиться до встановлення диференційованих надбавок і їх ув'язки з об'ємом реалізації з метою здобуття максимального розміру валового доходу.

У зарубіжних країнах в мережі роздрібної торгівлі також застосовується торгівельна надбавка, призначена для покриття витрат і освіти прибутку. Інформація про розміри надбавки є комерційною таємницею і у відкритій формі в оглядовій статистичній літературі не друкується, але середні значення торгівельних надбавок в Германії складають по продовольчих товарах – 17 %; по текстильних товарах – 33 %; по радіо і телевізійній техніці – 30 %. Набагато вище торгівельні надбавки по товарах сезонного вжитку (вони страхують ризики від зниження об'єму покупок в позасезонний період), по спеціальних і таких, що рідко купуються виробам, по товарах з високими витратами транспортування, складування, зберігання і товарам з високою еластичністю попиту.

Ціноутворення в громадському харчуванні має свої особливості.

Ціна на блюда є різновидом роздрібної ціни, але через специфіку діяльності (реалізуються блюда, що складаються з різних інгредієнтів) є загальні моменти з сферою виробництва: на кожне блюдо складається калькуляційна картка. На відміну від промисловості в калькуляції ціни враховується лише вартість сировинного набору кожного блюда (без ПДВ), до якого додається певна сума націнки і сума ПДВ, розрахована відповідно до порядку, що діє.

У калькуляційній картці вказані: склад сировинного набору блюда, норма, ціна придбання (без ПДВ) і розрахована вартість сировинного набору. До повної вартості сировинного набору додаються:

сума націнки, що розраховується по формулі (3.35):

Н = Ун х Сс /100

де Н– сума націнки підприємства громадського харчування, руб.;

Ун– рівень націнки,%;

Сс– вартість сировинного набору за цінами придбання без ПДВ, руб;

сума ПДВ, визначувана по формулі (3.36):

НДС оп = (Сс. +Н) х Ст /100

Таким чином, в громадському харчуванні шляхом калькуляції визначають не повну собівартість, а підкупну ціну блюда, і всі витрати підприємства покриваються за рахунок націнки. Ціна блюда залежить від вартості сировинного набору і розміру націнки, а вартість сировинного набору – від того, за якими цінами придбають товари і сировину (закупівельним, відпускним, роздрібним, цінам закупівлі). Оскільки на рівень цих цін роблять вплив загальний рівень і динаміка цін регіону, міста, то можливості підприємства впливати на вартість сировинного набору обмежені вибором каналів вступу продовольчих товарів і сировини.

Що стосується рівня націнки, то відповідно до порядку регулювання цін її розмір практично нічим не обмежений, виняток становлять лише підприємства громадського харчування, розташовані при учбових закладах, націнка в яких має бути не більше 60 %.

Аналіз практики ціноутворення в підприємствах громадського харчування показав, що розмір націнки може диференціюватися по найрізноманітніших ознаках (таблиця. 3.5).

Таблиця 3.5

Класифікація націнок

ОзнакаДиференціація націнок
1. Склад товарообігуПродукція власного виробництва; покупні товари
2. Тип підприємстваРесторани, кафе, бари, бістро, магазини-кулінарії, їдальні,спеціалізовані підприємства і т.д.
3. По видах сировини й товарівМ'ясо, риба, городин, фрукти, алкогольні напої і т.д.
4. По видах блюдФірмові, порціонні, гарячі, холодні і т.д.
5. Внутрігруповий асортиментиГарячі блюда (м'ясні, рибні, овочеві і т.д.)
6. Час роботи підприємстваДенне,вечірнє, нічне
7. Місце розташування підприємстваМісця відпочинку, місця купівельних потоків і т.д.
8. Конкурентне оточенняНаявність і кількість конкурентів, рівень їх цін


Від рівня націнки на продукцію і товари залежить розмір і рівень доходу, що отримується підприємством, за рахунок якого воно покриває витрати на виробництво, реалізацію і організацію вжитку продукції власного виробництва і товарів і отримує прибуток. Залежність між рівнем доходу і націнки така ж, як і в роздрібній торгівлі.