Ціноутворення (2008)

Методи, засновані на обліку витрат, відображають орієнтацію на виробників (продавців), є традиційними і досить поширеними, що обумовлене наявністю необхідної інформації в підприємств, простотою розрахунків, можливістю визначити нижній кордон ціни, що дозволяє відшкодувати понесені витрати. Проте вони мають недоліки:

не враховується рівень попиту і може скластися ситуація, коли із-за високої ціни товар не буде реалізований;

«витратна» ціна не відображає міри цінності товару для покупців;

ігнорується вплив цін конкурентів і їх поведінка.

Можливі п'ять варіантів формування ціни:

на основі повних витрат («витрати +»);

на основі граничних витрат (маржинальних витрат, скороченої собівартості, прямих витрат);

на основі доходу із звороту;

на базі рентабельності інвестицій;

з врахуванням беззбиткової.

При вживанні перших двох методів витрачання можуть бути як фактичними, так і нормативними (стандартними).