library.if.ua

Ціноутворення (2008)

7.1. Цілі, значення і методи державного регулювання цін

Економіка країни тісно пов'язана з державною політикою. Перехід Росії до побудови ринкової системи господарювання передбачає розробку нової економічної політики, в основі якої повинне лежати розуміння довготривалих і поточних завдань державного регулювання господарської діяльності.

Регулювання економіки є цілеспрямованими діями, забезпечуючою підтримкою або зміною економічних процесів, явищ і їх зв'язків. Воно може здійснюватися в різних формах:

у вигляді прямого регулювання всіх сторін діяльності на всіх рівнях, тобто директивного планування, досвід якого має Росія за 1917–1991 роки;

у вигляді ринкового саморегулювання, що є самонастрій відтворювального процесу під впливом економічних законів, що діють. По суті, система саморегулювання в ринковій економіці – це сукупність норм і правил, які дотримуються контрагентами на ринку;

шляхом індикативного регулювання, т. е. дії держави на виробництво і вжиток за допомогою різних економічних важелів, таких, як податкова система, інвестиційна політика, бюджетно-фінансові заходи і ін.

Форма регулювання економікою залежить від системи господарювання, що діє, і визначається цілями і завданнями її розвитку. Ніде в світі не існує в чистому вигляді ринкова економіка. Навіть у СРСР при всій зарегульованості управління існували окремі елементи ринку. Реальна економіка – змішана, в ній поєднуються риси і ринковою, і цінтралізованою, існує державне регулювання і діють ринкові стосунки, розрізняється лише міра і методи впливу держави (див. детальніший: Шевчук Д. А., Шевчук Ст А. Макроекономіка: Конспект лекцій. – М.: Вища освіта, 2006).

Усвідомлення необхідності втручання держави в економічні процеси прийшло не відразу, цьому сприяла криза 20-30-х років, що потрясла світ. Досвід економіки привів до розуміння того, що для забезпечення стабільності розвитку ринковий механізм необхідно доповнити заходами державної дії. Дана позиція теоретично розроблена і обгрунтована Дж. К. Кейнсом в його роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей». Ринковий механізм веде до істотного підйому економіки, але одночасно супроводиться спадами і кризами, які гальмують розвиток економіки. Тому перед державою коштує завдання – розробити і підтримувати такий механізм, аби коливання на ринку не привели до руйнівних наслідків в економіці. Основна мета державного регулювання – дотримання інтересів суспільства в цілому, і перш за все соціально незахищеного населення, захист інтересів майбутніх поколінь, охорона довкілля.

Державне регулювання економічного життя суспільства передбачає як скласти бізнес план покрокова інструкція встановлення загальних правил поведінки учасників ринку у вигляді певних обмежень, що стосуються вигляду товару, його якості, об'єму продажів, цін. У країнах з яскраво вираженою ринковою економікою втручання держави носить в основному непрямий характер, а регулювання використовується:

в цілях обмеження або придушення небажаних видів економічної діяльності (наприклад, виробництво і реалізація наркотиків);

в цілях розвитку окремих форм підприємництва (підтримка малого бізнесу, фермерства і т. д.);

в цілях створення нормальних умов конкуренції на ринку;

в цілях забезпечення населення життєво необхідними товарами, продукцією, послугами.

Одним з головних видів державної дії на економічні процеси є цінове регулювання. Ціна – найважливіший цінтральний елемент ринкової економіки. За допомогою ціни здійснюється взаємозв'язок між підприємствами і галузями, стимулюється їх розвиток. Одночасно ціна виступає як основний інструмент урівноваження попиту і пропозиції, зв'язав можливості споживача з грошовими запитами виробників. Ціна тісно пов'язана з іншими елементами ринкового механізму, реагує на їх зміни: будь-яка дія держави на відтворювальний процес автоматично відбивається на цінах, так само дія на ціни позначається на всьому процесі виробництва і реалізації. Ціни грають і важливу соціальну роль: впливають на структуру і об'єм вжитку благ і послуг населення, їх витрати, рівень життя, прожитковий мінімум, споживчий бюджет сім'ї, тому найбільш чутливої буває реакція населення на зміну рівня цін (див. детальніший: Шевчук Д. А., Шевчук Ст А. Макроекономіка: Конспект лекцій. – М.: Вища освіта, 2006).

Таким чином, ціна має важливе політичне, економічне і соціальне значення. Держава повинна відстежувати зміни цін на всі види товарів, продукції, послуг; аналізувати причини змін, прямо або побічно впливати на процеси внутрішнього ціноутворення. При цьому рівень і динаміка цін розглядаються як найважливіші характеристики стану економіки в цілому, а вплив на ціни – як складова частина дії на розвиток всієї економічної ситуації.

Відповідно до ст. 71 Конституції Російської Федерації основи цінової політики знаходяться у веденні держави. Політика цін – це дії органів державної влади (федеральних, регіональних і місцевих) і суб'єктів ціноутворення, направлені на регулювання цін в народно-господарському комплексі, і контролю за їх дотриманням.

Державна цінова політика реалізується через визначення порядку формування цін і їх регулювання, контроль за дотриманням дисципліни цін, припинення дій монополістичних структур з метою створення рівних конкурентних умов всім підприємствам і підприємцям. Регулювання цін полягає в тому, що за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів держава впливає на ціни так, щоб забезпечувати розвиток економічної системи, сприяти свободі підприємництва, захищати підприємства різних форм власності, сприяти конкуренції, контролювати інфляцію і пом'якшувати її наслідки для населення і підприємств.

Державний вплив на ціни може бути прямим і непрямим.

Пряме регулювання цін є адміністративним втручанням держави в процес формування рівня, структури і динаміки цін. До методів прямого регулювання цін відносять:

встановлення фіксованого рівня ціни, а також порядку і розміру її зміни;

встановлення граничних або мінімальних цін;

встановлення мінімальних, фіксованих або граничних коефіцієнтів зміни цін, нормативних рівнів рентабельності, рівнів постачальницько-збутових (опті), торгівельних надбавок і націнок;

введення порядку декларування цін;

загальне заморожування цін або заморожування цін на окремі товари;

встановлення рекомендаційних, заставних, гарантійних, паритетних цін.

Пряме регулювання цін державними органами носить обмежений характер, охоплюючи переважно ціни на продукцію, товари і послуги в галузях суспільного користування (електроенергетика, транспорт, зв'язок, водопостачання, сільське господарство). При цьому особлива увага приділяється запобіганню розвитку монополізму, за винятком природної монополії, обумовленою природою продукту, що реалізовується, або особливими правами власника.

Непряма дія на процес ціноутворення, рівень цін, їх динаміку здійснюється на рівні економіки через систему економічних важелів шляхом регулювання не самих цін, а чинників, які впливають на них. До непрямих методів регулювання цін відносять:

систему оподаткування, що діє, – кількість податків, їх ставки, порядок розрахунку і включення в ціну. Податки істотно впливають на рівень цін, сприяючи їх зростанню і обмежуючи об'єм вжитку населення;

рівень процінтних ставок рефінансування Цінтрального банку і умови кредитування (див. детальніший: Шевчук Д. А. Банковськие операції. – М.: ГроссМедіа: РОСБУХ, 2007). Зростання ставок наводить до зростання цін, т. до. оплата відсотків за користування позикою включається в собівартість продукції, робіт, послуг або відшкодовується за рахунок прибутку. Одночасно динаміка цін робить вплив на рівень ставок, т. до. інфляція наводить до зростання потреб підприємств в оборотних коштах, збільшуючи попит на кредит, що веде до збільшення ставок;

торгівельна політика держави – ставки експортно-імпортних мит, співвідношення між ними. З одного боку, розмір ставок безпосередньо впливає на рівень цін, т. до. величина мита включається до складу ціни, а з іншого боку, за допомогою митних зборів регулюється об'єм і структура експорту і імпорту, т. е. пропозиція на ринку, що впливає на рівень ринкових цін;

змінний курс валют, встановлений Цінтральним банком. Економіка Росії тісно пов'язана зі світовою і через умови, що склалися, залежить від курсів основних валют. Тому знецінення рубля наводить до інфляційних процесів в країні – приклад тому фінансова криза серпня 1998 г.;

регулювання державних витрат, заробітної плати в державному секторі, пенсійного забезпечення, розмірів посібників, стипендій і ін. Їх підвищення, не забезпечене відповідною товарною масою, створеної усередині країни, наводить до збільшення грошової маси і підвищення цін (див. детальніший: Шевчук Д. А., Шевчук Ст А. Гроші. Кредит. Банки. Курс лекцій в конспективному викладі: Навчань. – метод. посіб. – М.: Фінанси і статистика, 2006);

політика держави в області інвестицій, субсидій, пільг, державних замовлень і закупівель, здійснення економічних і соціальних програм. Дії держави роблять вплив на стан виробництва і об'єм вжитку, що впливатиме на рівень цін;

введення адміністративних обмежень і заборон, антимонопольне законодавство.

Міра державного регулювання цін, як вже наголошувалося, залежить від стану економіки. Як правило, воно посилюється в періоди кризисних ситуацій, т. до. виникає необхідність швидкої перебудови економіки. У міру виходу з кризи і стабілізації вплив держави на ціни слабшає, скорочується сфера державного регулювання і відбувається поступове розширення сфери вільного ціноутворення.

Прямі методи контролю за цінами повинні поєднуватися з непрямими, не можна їх протиставляти, т. до. і ті, та інші допомагають вирішувати певні завдання. Ефективність вживання різних методів залежить від правильного вибору умов їх вживання. Залежно від ситуації в економіці регулювання цін може носити антикризовий або антиінфляційний характер. У Росії на сучасному етапі потрібне вирішення обох проблем – необхідно долати кризисний стан економіки і не допустити при цьому нового витка інфляції. Складність ситуації полягає в тому, що важелі, за допомогою яких можна зупинити інфляцію, одночасно гальмують економічне зростання і платоспроможність населення.

Досвід регулювання цін показує, що для подолання кризи і зростання цін необхідно послідовно здійснювати принаймні наступні дії.

Створювати ринкові структури в цілях забезпечення нормальних умов розвитку ринку. Це передбачає прийняття комплексу економічних, законодавчих і адміністративних заходів, направлених на розвиток підприємництва. Сюди можна віднести заохочення малого бізнесу, стимулювання диверсифікації виробництва і продажів, систематичний контроль за станом ринку і імпортом товарів.

Постійно контролювати рівень інфляції, приймати заходи по її обмеженню, не допускати різкого зростання цін, особливо некерованої інфляції. Дана політика робить позитивний вплив як на підприємства, так і на населення, створюючи сприятливий психологічний клімат. Особливо поважно стримувати інфляцію в таких галузях, як електроенергетика, нафтова, газова, а також у сфері перевезень. Саме з цих базових галузей йде в Росії імпульс інфляції, що поширюється на всі інші галузі, які споживають їх продукцію і користуються послугами.

Створювати умови для підприємництва, особливо для створення нового і розвитку виробництва, що діє. Важлива роль в цьому процесі належить політиці держави в області оподаткування і інвестування.

На рівні країни мають бути розроблені основи цінової політики держави, закріплені законодавчо.

Створити дієвий механізм контролю за дотриманням цін, особлива роль при цьому повинна належати антимонопольному законодавству, т. до. лише держава в змозі захистити конкуренцію (див. детальніший: Шевчук Д. А. Основниє етапи створення юридичної особи // Право і економіка, 2008, № 1).