library.if.ua

Управління використанням капіталу

Капітал як виробничий ресурс (фактор виробництва)

У теорії використання капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Це визначається тим, що накопичені економічні блага, що представляють всі форми капіталу, задіяні або можуть бути задіяні насамперед у виробничому процесі. Використовуваний у процесі виробництва товарів і послуг капітал, поряд з іншими виробничими ресурсами, характеризується в економічній теорії як "фактор виробництва", під яким розуміється економічний ресурс, задіяний у виробничому процесі і надає визначальний вплив на результати виробництва.

Сучасна економічна теорія виділяє такі основні характеристики капіталу як фактора виробництва:

Комплексність використання. У процесі виробництва продукції капітал не є самодостатнім чинником, а використовується в комплексі з іншими виробничими ресурсами (факторами виробництва).

До числа основних чинників виробництва, з якими капітал взаємодіє в комплексі, відносяться праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) інші. Навіть для найпримітивнішого виробництва товарів і послуг потрібно з'єднання капіталу як мінімум ще з одним фактором виробництва - працею. Комплексне використання капіталу в сукупності з іншими факторами виробництва графічно представлено на малюнку 1.2.



Малюнок 1.2. Взаємодія факторів виробництва в процесі випуску товарів і надання послуг

Вторинність формування. У системі основних факторів виробництва праця (трудові ресурси) і земля (природні ресурси) виступають як первинні, тобто спочатку існуючі незалежні фактори, у той час як капітал є похідним або "дерівантним" фактором. Така характеристика капіталу викликана тим, що для формування його запасу як виробничого ресурсу потрібне попереднє використання первинних факторів виробництва. Характерною особливістю формування капіталу як виробничого ресурсу є його так званий "манівці у виробництві", що означає, що для виробництва товарів і послуг споживчого призначення капітал спочатку повинен прийняти реальну виробничу форму, а лише потім може бути використаний як фактор виробництва. Іншими словами, капітал використовуваний як фактор виробництва, на відміну від інших їх видів провадиться самою економічною системою.

Характер формування капіталу як вторинної фактора виробництва представлений на малюнку 1.3.



• опосредствующих роль у системі факторів виробництва. У загальному комплексі використовуваних факторів виробництва капітал виступає сполучною ланкою, визначальним у цілеспрямованому взаємодії всі інші види виробничих ресурсів. За рахунок грошового капіталу, вкладеного у виробничу діяльність, купуються необхідні природні та інформаційні ресурси, залучаються відсутні капітальні товари у формі засобів праці, какими бизнес планы оплачується праця працівників на початковій стадії виробництва продуктів і т.д. Реальний капітал, в першу чергу, у вигляді засобів праці забезпечує ефективне використання інших чинників виробництва у виробничому процесі.

• Продуктивність. Носієм цієї характеристики капітал виступає як і всі інші фактори виробництва. Продуктивність капіталу або капітало-віддача визначається як відношення результату виробничої діяльності (обсягу виробленого продукту) до суми застосованого (використаного) капіталу.

У теорії капіталу виділяють середню і граничну продуктивність ("граничний продукт") капіталу.

Середня продуктивність характеризує загальний обсяг продукту, що припадає на одиницю використовуваного капіталу і визначається за наступною формулою:

Середня виробничисть капіталу = обсяг продукту (товарів і послуг), виробленого в певному періоді / середня сума використовуваного капіталу в періоді

Гранична продуктивність характеризує приріст обсягу виробництва продукту в натуральному виразі на кожну одиницю знову доданого капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

Гранична продуктивність (граничний продукт) капіталу = приріст обсягу виробництва продукції (товарів, послуг) у натуральному вираженні / приріст капіталу

Продуктивність капіталу, використовуваного конкретним суб'єктом господарювання в рамках незмінній технології виробництва, не носить стабільний характер, а бизнес план с расчетами 2016 змінюється при збільшенні обсягу його використання. Це пов'язано з тим, що приріст капіталу, що здійснюється при незмінному обсязі використання інших чинників виробництва, буде викликати відносний дефіцит останніх і відповідно знижувати приріст обсягу випуску продукту. Висновок про постійне зменшення граничноного продукту капіталу (при незмінному обсязі використання інших чинників виробництва) в економічній теорії відомий як "закон спадної продуктивності капіталу".

Цей закон має загальний характер і стосується будь-якої сфери використання капіталу як фактора виробництва.

Прояв закону спадної продуктивності капіталу графічно представлено на малюнку 1.4.



Малюнок 1.4. Графік, що ілюструє закон спадної продуктивності капіталу.

З наведеного графіка видно, що в міру збільшення обсягу витрат капіталу його граничний продукт зменшується з кожною новою задіяної одиницею (при незмінній технології та обсязі витрат інших факторів виробництва). Цю тенденцію відображає крива граничного продукту капіталу. Якщо розмір чистого прибутку від приросту продукту порівнюється з вартістю залучення капіталу, його подальше збільшення стає економічно недоцільним - на графіку ця ситуація позначена точкою "А" на кривій граничного продукту. Це дозволяє сформулювати наступний висновок:; приріст капіталу в системі факторів виробництва, які забезпечують зростання випуску продукту, доцільний до тих пір, поки його граничний продукт не зрівняється зі стійкістю його залучення. У цьому випадку показник пре слушною продуктивності капіталу буде мінімально ефективною мірою вкладу капіталу у виробництво продукту.

За даними наведеного графіка можна зробити ще один висновок: якщо приріст кожної одиниці об'єму витрат капіталу позначати мінімальними розмірами, то загальний обсяг випуску продукту буде дорівнює площі простору, розташованого під кривою граничного продукту капіталу.

• Альтернативність виробничих можливостей. У комбінації з іншими чинниками виробництва капітал формує певний виробничий потенціал, який може бути використаний для альтернативних цілей виробничої діяльності. Зокрема, один і той же виробничий потенціал, сформований за участю капіталу, може бути використаний для випуску як споживчих товарів, так і капітальних товарів у формі засобів і предметів праці (формуючи в останньому випадку відкладене споживання у вигляді запасу реального капіталу). Комбінація певного обсягу виробничих факторів, опосередкована участю капіталу, формує так звану "криву виробничих можливостей", яка графічно представлена на малюнку 1.5.



Малюнок 1.5. Графік виробничих можливостей комплексу факторів виробництва, сформованого за участю капіталу.

Як видно з наведених даних один і той же кількісно певний комплекс факторів виробництва, опосередкований участю капіталу, може при необхідності випускати товари споживчого призначення і капітальні товари в різних пропорціях: у варіанті "А" - 2:1 і у варіанті "Б" - 1 : 2. За допомогою "кривої виробничих можливостей" може бути на альтернативній основі визначена оптимальна структура виробництва продукту при обраної економічної стратегії розвитку і змінюються умовах виробничої діяльності.

• Взаємозамінність в системі факторів виробництва. У процесі виробництва товарів і послуг всі виробничі ресурси використовуються не як простий їх конгломерат, а як взаємодіючий комплекс з цілеспрямовано сформованими певними внутрішніми пропорціями. При цьому в системі цього взаємодіючого комплексу для випуску одного і того ж обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції основних факторів виробництва. У теорії використання капіталу взаємозамінність факторів виробництва є однією з фундаментальних концепцій.

Можлива взаємозамінність факторів виробництва в процесі випуску продукції характеризується зазвичай так званої "виробничої функцією", яка в найбільш узагальненому вигляді має наступний вигляд:

ПР = f (К,3,Т,П),

де ПР - передбачений обсяг виробництва продукції (товарів, послуг);

f --функція взаємодії факторів виробництва в різних кількісних пропорціях;

К - обсяг задіяного капіталу;

3 - обсяг задіяних природних ресурсів (землі);

Т-обсяг задіяних трудових ресурсів (праці);

П - обсяг задіяних інших виробничих ресурсів.

Економічна сутність виробничої функції планирование бизнес плана полягає в тому, що вона дозволяє формувати альтернативні можливості комбінування пропорцій факторів! виробництва для забезпечення заданого (певного) обсягу випуску продукції. Іншими словами, виробнича функція характеризує можливість капіталу заміняти інші фактори виробництва або бути заміненим цими чинниками.

Найбільш відомою прикладної моделлю є »виробнича функція Кобба-Дугласа, яка характеризує можливості взаємозамінності таких виробничих факторів, як капітал і праця в процесі промислового виробництва.

Модель виробничої функції Кобба-Дугласа має такий вигляд:

ПР = а х Кх x Тy,

де ПР - передбачений обсяг виробництва продукції (товарів);

а-постійний коефіцієнт, характерний для випуску певного продукту (товару);

К - обсяг витрат капіталу;

Т-обсяг витрат праці (трудових ресурсів);

х, у - показники ступеня можливої взаємозамінності розглянутих факторів виробництва, що задовольняють вимогу: х у = 1.

Розглянемо на прикладі цієї моделі можливості взаємозамінності капіталу в комплексі факторів виробництва в рамках конкретної технології.

У першу чергу з'ясуємо діапазон можливостей поєднання (пропорцій) витрат капіталу і праці, які забезпечують випуск заданої кількості продукту при незмінній технології. Уявлення про це дає "крива байдужості виробництва" або "ізокванта", що характеризує всі можливі значення векторів виробничої функції (сполучень обсягів витрат розглянутих факторів виробництва) для випуску конкретного обсягу продукту (рис. 1.6).



Малюнок 1.6. Графік ізокванти (кривої байдужості виробництва).

Наведені на графіку точки А, Б, В, Г, розміщені на ізокванті (кривої байдужості виробництва), показують різні можливі поєднання обсягу витрат капіталу і праці на випуск заданого кількості продукту. При цьому нахил ізокванти характеризує граничну норму технологічного заміщення розглянутих факторів виробництва.

Поряд з аналізом можливостей взаємо-заміщення представляє інтерес виявлення можливих комбінацій розглянутих факторів, при яких сукупні витрати по їх залученню будуть рівні. Якщо з'єднати на осях абсциси і ординати графіка точки, в яких витрати на залучення цих ресурсів будуть рівними, одержимо лінію, яка називається в економічній теорії "изокосте". В основі побудови ізокости лежить бюджет виробництва заданої кількості продукту і вартість одиниці розглянутих факторів виробництва. Припустимо, що одиниця капітальних товарів коштує 2 ум. ден. єдиний., одиниця трудових ресурсів (праці) - відповідно 3 ум. ден. єдиний., а сукупний бюджет виробництва заданої кількості продукції - 12 ум. ден. єдиний. За цих умов підприємець в рамках сукупного бюджету може придбати або 6 одиниць капіталу, або 4 одиниці трудових ресурсів (праці). Поєднання цих точок і буде характеризувати графік ізокости для даного конкретного випадку (рис. 1.7).



Малюнок 1.7. Графік ізокости.

Відповідні графіки ізокости можуть бути побудовані і для будь-якого іншого сукупного бюджету виробництва іншого заданого кількості продукту. Нахил ізокости характеризує співвідношення вартості залучення (цін) розглянутих факторів виробництва.

Механізм взаємозаміщення факторів виробництва є ефективним в тому випадку, якщо він дозволяє мінімізувати сукупні витрати капіталу і праці. Якщо поєднати розглянуті раніше графіки ізокванти і ізокости, можна отримає точку їх дотику (але не перетину), в якій сукупні витрати факторів виробництва (капіталу і праці) будуть мінімальними (рис. 1.8).



Малюнок 1.8. Графік формування точки мінімальних сукупних витрат факторів виробництва в процесі їх взаємозаміщення.

На представленому графіку мінімальний сукупний обсяг витрат факторів виробництва в можливому діапазоні їх взаємозаміщення позначений точної "А", що відповідає затратам 3 одиниць капіталу і 2 одиниць праці. Будь-яке інше поєднання розглянутих факторів в процесі їх взаємозамінності буде формувати більш високий рівень сукупних їх витрат, що забезпечують випуск передбаченого обсягу продукту.

Якщо бюджет виробника в процесі господарської діяльності зростає, він може забезпечувати більш високі обсяги випуску продукту, тобто формувати нові види изоквант і ізокости.

Поєднавши точки дотику нових ізоквант і ізокости, можна отримати лінію економічного зростання підприємства, звану "ізокліналь". Графік ізокліналі наведено на малюнку 1.9.



Малюнок 1.9. Графік ізокліналі, що характеризує економічний зростання підприємства.

Таким чином виробнича функція, що формує умови взаємозамінності капіталу, дозволяє не тільки виявляти можливий діапазон цієї взаємозамінності, але й вирішувати конкретні виробничі завдання:

а) максимізувати технологічну ефективність виробництва, що характеризує максимально можливий обсяг випуску продукту в процесі використання наявного обсягу факторів виробництва;

б) максимізувати економічну ефективність виробництва, що характеризує мінімальний обсяг сукупних витрат факторів виробництва, що забезпечують випуск заданого обсягу продукту;

в) прогнозувати темпи економічного розвитку підприємства, забезпечуваного оптимальними пропорціями окремих факторів виробництва.

Високий рівень взаємозамінності капіталу формує явище, відоме як "реверс факторів виробництва". Суть цього явища полягає в тому, що один і той самий продукт виробничої діяльності може бути капіталомістким в капітало-збуточній країні, і відповідно трудомістким - в трудонадлишкових країні. Так, один і той же вид сільськогосподарського продукту в розвинених країнах, де використовується високопродуктивна техніка, є капіталомістким, а в країнах, що розвиваються, де використовується переважно ручна праця, - трудомістким.

• Висока мобільність. Серед основних факторів виробництва капітал традиційно розглядається як найбільш мобільний. Фактор виробництва визначається як мобільний, якщо він легко переміщається з однієї сфери виробництва в іншу під впливом більш високих економічних стимулів. Якщо земля як фактор виробництва практично не має здатність просторової трансформації, а праця має обмежену мобільність, то капітал в реальній або грошовій формі характеризується абсолютною мобільністю, тобто може бути швидко переміщений з метою більш ефективного використання в інші галузі, регіони, країни.

Таким чином, як виробничий ресурс капітал характеризується цілим комплексом відмінних особливостей, визначених його особливим місцем і роллю в системі факторів виробництва.