library.if.ua

Управління використанням капіталу

Капітал як об'єкт тимчасової переваги

Процес функціонування капіталу безпосередньо пов'язаний з фактором часу. З позицій цього чинника нинішній капітал може розглядатися як запас раніше накопиченої економічної цінності, збільшенню з плином минулого часу його використання, а з іншого боку - як економічна цінність, здатна забезпечити в процесі його використання збільшення обсягу споживаних благ в майбутньому часі. Отже, функціонування капіталу в часі завжди являє собою результат обраної його власниками альтернативи - використовувати свій капітал з метою поточного споживання певного обсягу благ або залучити його до подальший економічний процес для отримання цих благ в більшій кількості через певний період часу.

Економічна цінність сьогоднішніх і майбутніх благ з позицій власників капіталу нерівнозначна. Економічна теорія стверджує, що сьогоднішні блага завжди оцінюються індивідуумом вище благ майбутніх. Ця особливість економічної поведінки індивідуумів в економічній теорії відбивається терміном "тимчасове перевагу", суть якого полягає в тому, що за інших рівних умов можливості майбутнього споживання з економічних позицій завжди менш цінні в порівнянні з поточним споживанням. Для того, щоб подолати вказаний стереотип тимчасового переваги і спонукати власника капіталу відмовитися від його використання на цілі поточного споживання, необхідно забезпечити за таку відмову досить вагоме для нього винагороду.

Розглянемо основні особливості капіталу, що характеризують його використання з позицій тимчасового переваги.

• Альтернативні форми тимчасового переваги виникають на всіх стадіях функціонування капіталу. Відповідно на кожній з цих стадій перед власниками капіталу стоїть дилема вибору, пов'язана з його використанням в часі.

На стадії накопичення капіталу альтернатива тимчасового переваги визначає необхідність вибору між поточним споживанням прибутку і його заощадженням. Якби менталітет індивідуума обмежувався тільки турботами про сьогоднішній день, він не накопичував би капітал шляхом заощадження частини свого доходу, а повністю витрачав би його тільки на придбання поточних споживчих благ. Проте більшість людей розуміють, що в перспективі можливості отримання доходів з різних причин можуть істотно скоротитися. У зв'язку з цим вони прагнуть заздалегідь забезпечити себе економічними благами в майбутньому періоді. Без мети забезпечення свого майбутнього споживання, нагромадження капіталу втратило б будь-який сенс. Тому процес накопичення капіталу можна розглядати як результат тимчасового переваги при наступній альтернативі: споживати весь отриманий дохід відразу ж або зберегти певну його частину для забезпечення майбутнього споживання.

На стадії використання капіталу як інвестиційного ресурсу тимчасове перевагу пов'язано з альтернативним вибором форм інвестування, диференційованих у часі

Між інвестуванням капіталу і отриманням інвестиційного доходу часовий лаг може характеризуватися більшим або меншим інтервалом. Відповідно перед власниками капіталу завжди стоїть альтернатива тимчасового переваги - обрати для інвестиційної діяльності коротко-або довгострокові об'єкти (інструменти) інвестування.

На стадії використання капіталу як виробничого ресурсу (фактора виробництва) альтернатива тимчасового переваги полягає у виборі можливостей реалізації виробничих цілей у часі. Будь-який виробничий процес являє собою перетворення капітальних товарів (у комплексі з іншими факторами виробництва) в економічний продукт і вимагає певного часу. Окольний шлях формування капіталу як фактора виробництва визначає необхідність його попереднього перетворення з грошової форми в засоби виробництва, матеріали, напівфабрикати та інші капітальні товари, що використовуються для випуску конкретних споживчих благ. Ускладнення процесу виробництва все більше розтягує у часі використання капіталу для випуску кінцевого продукту. Тому в даному випадку тимчасове перевагу пов'язано з альтернативним вибором сфери застосування капіталу в технологічно складних і простих виробництвах, а також у виробництвах з різними сезонними складовими.

Таким чином, на якій би стадії функціонування капіталу не виникала альтернатива тимчасового переваги, вона завжди вимагає від його власників рішення про співвідношення формованих їм споживчих благ у поточному і майбутньому періодах, відповідних їх економічним інтересам.

• Альтернатива вибору варіанта використання капіталу в часі пов'язана з оцінкою можливостей споживання, які виникають в різні інтервали майбутнього періоду. У процесі такої оцінки враховується відносна цінність, яку індивідуум надає можливостей свого споживання у часі. Цей вибір здійснюється в межах "кривої використання капіталу у часі", графік якої (відомий в економічній теорії як "графік Хіршлейфера") представлений на малюнку 1.20. Малюнок 1.20. Графік, що характеризує криву можливостей використання капіталу в часі.

На наведеному графіку крива ХУ демонструє всі поєднання можливого використання капіталу в часі на цілі поточного та майбутнього (майбутній період обмежений одним роком) споживання. Відрізок ОУ на горизонтальній осі характеризує альтернативні можливості доступного для даного капіталу поточного споживання (від повної відмови від поточного споживання у точці X до повного використання капіталу на поточне споживання в точці В). Відповідно відрізок ОХ на вертикальній осі характеризує альтернативні для даного капіталу потенційні можливості майбутнього споживання. Конкретні можливості альтернативного співвідношення обсягів поточного та майбутнього споживання в межах використовуваної суми капіталу демонструють точки А, Б, В і Г, розташовані на кривій ХУ. При виборі кожної з цих альтернатив обсяг можливого споживання індивідуума через один рік буде перевищувати той обсяг споживання, від якого він відмовляється в поточному році.

• Кількісним інструментом ефективності використання капіталу у часі виступає "норма тимчасового уподобання". Вона визначає співвідношення оцінок індивідуумом споживчих благ майбутнього і поточного періоду.

Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

Норма тимчасового переваги, виражена десятковим дробом = (сумарна оцінка майбутніх споживчих благ, які купуються на одиницю наявного капіталу / сумарна оцінка поточних споживчих благ, які купуються на одиницю наявного капіталу) -1

У усередненому вигляді норма тимчасового переваги приймається звичайно на рівні середньої норми прибутковості капіталу, вираженої річною ставкою відсотка. З цих позицій річна ставка відсотка може розглядатися в процесі використання капіталу як "ціна часу".

• Норма тимчасового переваги носить індивідуальний характер. Вона формується з урахуванням розміру доходів індивідуума, сформованого рівня його споживання, вікових особливостей, насиченості споживчого ринку товарами і послугами та ряду інших факторів.

• Між тривалістю періоду використання капіталу в економічному процесі і нормою тимчасового переваги існує прямий зв'язок. Чим триваліший інтервал часу відкладених можливостей використання капіталу на цілі поточного споживання, тим вище повинен бути розмір норми тимчасового переваги (розмір відповідної винагороди власника капіталу). Приріст норми тимчасового переваги зі збільшенням інтервалу використання капіталу характеризує "граничну норму тимчасового уподобання".

• Зі збільшенням інтервалу використання капіталу в економічному процесі гранична норма тимчасового переваги має тенденцію до зростання. Це пов'язано з тим, що індивідуум за інших рівних умов буде розглядати додаткові можливості майбутнього споживання як все менш і менш цінні в порівнянні зі споживанням поточним. Іншими словами, кожний наступний варіант майбутнього споживання індивідуум віддасть перевагу тільки у разі зростання граничної норми тимчасового переваги

Цю тенденцію можна простежити за даними раніше розглянутого графіка кривої можливостей використання капіталу у часі (рис. 1.20). Чим вище по кривій піднімається індивідуум, тим від більшого поточного споживання він повинен відмовитися для отримання одного й того ж приросту майбутнього споживання. Нахил кривої у будь-якій точці буде характеризувати граничну норму прибутковості, яка, навпаки, з часом знижується.

• Оптимальність використання капіталу в часі характеризується певним критерієм. В основі такого критерію лежить зіставлення граничної норми тимчасового переваги (індивідуалізованої для даного власника капіталу) з граничною прибутковістю капіталу. З позицій цього співвідношення критерієм оптимальності використання капіталу в кожному певному інтервалі часу виступає співвідношення:

ПДк ≥ ПНВП,

де ПДК-граничний дохід капіталу;

ПНВП-гранична норма тимчасового переваги.

Цей критерій гарантує максимізацію добробуту власника, якщо метою використання капіталу є оптимізація розподілу споживання в часі.