library.if.ua

Управління використанням капіталу

Політика управління використанням капіталу в операційному процесі підприємства

Значний обсяг капіталу, авансованого в операційні активи, його пріоритетна роль у забезпеченні ефективного функціонування сукупного капіталу підприємства та ряд інших умов визначають складність завдань з управління його використанням в операційному процесі. Для формування механізму такого управління на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика управління використанням операційного капіталу являє собою найважливішу складову частину загальної стратегії управління використанням капіталу підприємства, яка полягає в оптимізації його обсягу і складу, раціоналізації його обігу та забезпечення зростання його ефективності (продуктивності).

формування політики управління використанням капіталу в операційному процесі підприємства передбачає (рис. 5.10):

ЕТАПИ РОЗРОБКИ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ КАПІТАЛУ В ОРГАНІЗАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ
1Аналіз використання капіталу в операційній діяльності підприємства у попередньому періоді
2Визначення загальної потреби в капіталі, необхідному для використання в операційному процесі підприємства в майбутньому періоді
3Оптимізація складу використовуваного операційного капіталу в розрізі його видів
4 Вибір найбільш прогресивних видів активів, що формуються за рахунок операційного капіталу
5 Забезпечення максимального залучення в операційний процес всього потенціалу активів, сформованих за рахунок операційного капіталу
6Забезпечення умов прискорення обороту капіталу, що використовується в операційному процесі
7Забезпечення мінімізації втрат вартості операційного капіталу в процесі його використання
8Забезпечення реального відображення в обліку вартості операційного капіталу


Малюнок 5.10. Основні етапи формування політики управління використанням капіталу в операційному процесі підприємства.

1. Аналіз використання капіталу в операційній діяльності підприємства у попередньому періоді.

Метою такого аналізу є виявлення основних тенденцій у розвитку операційного капіталу підприємства та оцінка досягнутого рівня ефективності його використання.

• На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу використання капіталу в операційній діяльності підприємства; темпи цієї динаміки порівнюються з темпами зміни обсягу виробництва і реалізації продукції, а також загальної суми капіталу підприємства. Для характеристики частки використовуваного операційного капіталу в сукупному обсязі капіталу підприємства застосовується показник "коефіцієнт значущості операційного капіталу", який розраховується за такою формулою:

Коефіцієнт значущості операційного капіталу = Сума капіталу, що використовується в операційній діяльності підприємства (у середньому в періоді або на певну дату) / загальна сума капіталу, що використовується підприємством (в середньому в періоді або на певну дату).

• На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу операційного капіталу в розрізі основного і оборотного його видів. У процесі аналізу цієї динаміки вивчаються основні фактори, що викликали зміну обсягу використовуваного як основного, так і оборотного операційного капіталу (в першу чергу, зміна складу позаоборотних і оборотних операційних активів за окремими їх видами).

• На третьому етапі аналізу досліджується динаміка оборотності використовуваного операційного капіталу в цілому, в тому числі оборотного капіталу. У цих цілях розглядається система показників "періоду обороту капіталу", алгоритми розрахунку яких викладено в розділі 3.2. Показники динаміки оборотності операційного капіталу пов'язуються з аналізом кон'юнктури товарного ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію.

• На четвертому етапі аналізу розглядається динаміка рівня ефективності використання операційного капіталу на підприємстві. Для оцінки цього рівня використовуються показники "рентабельності капіталу" і "капіталоотдачі", алгоритми розрахунку яких розглянуті в розділі 3.2.

• На п'ятому етапі аналізу розглядаються основні чинники, що вплинули на зміну рівня ефективності використання операційного капіталу підприємства. При проведенні факторного аналізу використовується одна з його інтегральних систем - система, заснована на моделі компанії "Дюпон"; система об'єктно-орієнтованого аналізу і т.п.

Результати проведеного аналізу дозволяють розкрити основні резерви і сформулювати напрями підвищення ефективності та використання капіталу в операційній діяльності підприємства.

2. Визначення загальної потреби в капіталі, необхідному для використання в операційному процесі підприємства в майбутньому періоді. Розрахунок загальної потреби в капіталі, що використовується в операційній діяльності підприємства, що грунтується на показнику "капіталомісткість продукції" та виробничій програмі на майбутній період. Залежно від використовуваного результативного показника виробничої програми розрахунок загальної потреби в операційному капіталі може бути здійснений по наступним алгоритмам:

Загальна потреба в капіталі, необхідному для використання в операційному процесі підприємства, на кінець планового періоду = Загальний обсяг використання капіталу в операційному процесі підприємства на початок планового періода +Планований приріст обсягу виробництва продукції в аналізованому періоді питома капіталомісткість виробництва продукції (обсяг використовуваного капіталу на одиницю виробленої продукції)

Загальна потреба в капіталі, необхідному для використання в операційному процесі підприємства, на кінець планового періоду = Загальний обсяг використання капіталу в операційному процесі підприємства на початок планового періоду +Планований приріст обсягу реалізації продукції в аналізованому періоді питома капіталомісткість реалізації продукції (обсяг використовуваного капіталу на одиницю реалізованої продукції )

3. Оптимізація складу використовуваного операційного капіталу в розрізі його видів. Така оптимізація складу операційного капіталу підприємства спрямована, з одного боку, на забезпечення повного корисного використання активів, які формуються за рахунок основного і оборотного капіталу, а з іншого, - на формування умов прискорення обороту операційного капіталу в цілому.

Оптимізація складу використовуваного операційного капіталу в розрізі його видів вимагає обліку галузевих особливостей здійснення операційної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування активів, сформованих за рахунок основного і оборотного капіталу підприємства.

• Необоротні активи, що формуються за рахунок операційного капіталу, характеризуються такими позитивними особливостями:

а) вони практично не схильні до втрат від інфляції, а отже краще захищені від неї;

б) їм властивий менший комерційний ризик втрат у процесі операційної діяльності підприємства; вони практично захищені від недобросовісних дій партнерів по операційним комерційних справах;

в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку;

г) вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання;

д) їм притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку.

Разом з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:

а) вони схильні до морального зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;

б) ці активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді; в результаті цього будь-який тимчасовий спад кон'юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не переходить на випуск інших видів продукції;

в) в переважній частині вони відносяться до групи слаболіквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства.

• Оборотні активи, що формуються за рахунок операційного капіталу, характеризуються такими позитивними особливостями:

а) високим ступенем структурної трансформації, в результаті якої вони легко можуть бути перетворені з одного виду в інший при регулюванні товарного і грошового потоків в операційному процесі;

б) більшої пристосовуваністю до змін кон'юнктури товарного і фінансового ринків - вони легко піддаються змінам у процесі диверсифікації операційної діяльності підприємства;

в) високою ліквідністю; при необхідності значна їх частина може бути конверсувати в грошові активи, необхідні для поточного обслуговування операційної діяльності в нових її варіаціях;

г) легкістю управління; основні управлінські рішення, пов'язані з їх обігом, реалізуються протягом короткого періоду часу.

Разом з тим їм властиві такі недоліки:

а) частина оборотних активів, що знаходяться в грошовій формі та у формі дебіторської заборгованості, значною мірою схильна до втрати вартості у процесі інфляції;

б) тимчасово вільні (надміру сформовані) оборотні активи практично не генерують прибуток (крім вільних грошових активів, які можуть бути використані в короткострокових фінансових вкладеннях); більш того, зайві запаси товарно-матеріальних цінностей, не тільки не генерують прибуток, але викликають додаткові операційні витрати з їх зберігання;

в) запаси оборотних товарно-матеріальних цінностей у всіх їхніх формах схильні до постійних втрат у зв'язку з природним збитком;

г) значна частина оборотних активів схильна до ризику втрат у зв'язку з недобросовісною партнерів по господарських операціях, а іноді і персоналу.

Для оцінки результатів оптимізації співвідношення основного і оборотного операційного капіталу використовується показник - коефіцієнт маневреності операційного капіталу, який розраховується за такою формулою:

Коефіцієнт маневреності операційного капіталу підприємства = Сума використовуваного оборотного операційного капіталу підприємства / Загальний обсяг використання капіталу в операційному процесі підприємства.

4. Вибір найбільш прогресивних видів активів, що формуються за рахунок операційного капіталу. Сучасний ринок капіталу і капітальних товарів пропонує для формування операційних активів підприємства ряд альтернативних об'єктів та інструментів.

У процесі їх конкретного вибору слід за інших рівних умов враховувати їх перспективність, багатофункціональність, здатність генерувати прибуток у різних господарських ситуаціях використання і відповідно підвищувати ринкову вартість підприємства.

5. Забезпечення максимального залучення в операційний процес всього потенціалу активів, сформованих за рахунок операційного капіталу. У процесі управління сформованими активами повинні бути визначені рівні корисного їх участі в операційному процесі і вжиті заходи до підвищення ефективності використання виробничих основних фондів, запобігання утворенню й прискоренню використання наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, прискоренню інкасації, простроченої дебіторської заборгованості і т.п.

6. Забезпечення умов прискорення обороту капіталу, що використовується в операційному процесі. Створення таких умов у процесі розробки політики управління використанням операційного капіталу надає як пряме, так і непрямий вплив на ефективність цього використання.

Прямий вплив прискорення обороту операційного капіталу на розмір ефекту операційної діяльності підприємства визначається тим, що відповідно до раніше розглянуту Моделлю компанії "Дюпон" підвищення швидкості його обороту призводить до пропорційного зростання (за інших рівних умов) суми прибутку, що генерується цим капіталом. Так, перетворену Модель компанії "Дюпон" можна представити в наступному вигляді:

Сума чистого операційного прибутку= Сума використовуваного операційного капіталуXКоефіцієнт рентабельності реалізації продукціїXКоефіцієнт обертання операційного

капіталу


З наведеної перетвореної моделі видно, що при незмінному обсязі використовуваного операційного капіталу і коефіцієнті рентабельності реалізації продукції сума чистого операційного прибутку підприємства буде залежати тільки від швидкості обороту операційного капіталу.

Непряме вплив прискорення обороту операційного капіталу на розмір ефекту операційної діяльності підприємства визначається тим, що зниження періоду обороту цього капіталу призводить до відповідного зниження потреби в ньому. А зменшення розміру використовуваного операційного капіталу викликає зниження суми операційних витрат на його залучення та обслуговування, що за інших рівних умов, веде до зростання суми операційного прибутку. У цьому випадку вплив прискорення обороту операційного капіталу на розмір операційного прибутку опосередковується зниженням суми операційних витрат, що досягається за рахунок скорочення обсягу використовуваного операційного капіталу.

Розмір зменшення обсягу використовуваного операційного капіталу в процесі прискорення його обороту можна розрахувати за наступною формулою:

Розмір економії використовуваного операційного капіталу підприємства, що досягається в процесі прискорення його обороту = (Період обороту операційного капіталу підприємства у передплановому періоді, в днях - Період обороту операційного капіталу підприємства в плановому періоді, в днях) Планований одноденний обсяг реалізації продукції.

Висока роль прискорення обороту операційного капіталу у формуванні операційного прибутку (тобто кінцевого ефекту використання цього капіталу) визначає необхідність постійного управління цим процесом. Процес цього управління повинен враховувати характер кругообігу сукупного операційного капіталу та окремих його видів при здійсненні операційної діяльності.

З метою ефективного управління оборотом операційного капіталу формуються за його рахунок операційні активи прийнято підрозділяти на підприємстві на наступні групи:

а) високооборотні операційні активи. До них належать виробничі запаси із закупівлею і доставкою яких немає проблем, а відповідно і немає необхідності формування страхових і сезонних їх розмірів; запаси готової продукції, що користуються попитом споживачів; короткострокова дебіторська заборгованість; грошові активи в національній та іноземній валюті, постійно обслуговують операційний процес;

б) операційні активи з нормальною оборотністю. До них відносяться інші види оборотних операційних активів підприємства, що не увійшли до складу групи. Як правило, вони складають переважну частину активів, сформованих за рахунок операційного капіталу;

в) низько оборотні операційні активи. До них відносяться необоротні операційні активи, що формуються за рахунок основного капіталу підприємства - виробничі основні засоби і нематеріальні активи, що використовуються в операційному процесі.

7. Забезпечення мінімізації втрат вартості операційного капіталу в процесі його використання. Всі види операційних активів, сформовані за рахунок операційного капіталу, в тій чи іншій мірі схильні до ризику втрат вартості в процесі виробничого використання. Так, необоротні активи - машини, механізми, устаткування, окремі нематеріальні активи - схильні до втрат вартості у зв'язку з моральним старінням з появою більш ефективних їх аналогів; запаси товарно-матеріальних цінностей - втрат від природних втрат; дебіторська заборгованість - втрат від неповернення або несвоєчасного повернення ; грошові активи - інфляційним втрат вартості і т.п. Тому політика управління операційним капіталом Повинна бути спрямована на мінімізацію втрат його вартості на підприємстві.

8. Забезпечення реального відображення в обліку вартості операційного капіталу. В умовах інфляційної економіки тільки за реальне відображення вартості активів, сформованих за рахунок операційного капіталу (а відповідно і реальне відображення вартості основного і оборотного операційного капіталу) може бути правильно визначена ефективність використання цього капіталу.

Тому корекція вартості окремих активів, сформованих за рахунок операційного капіталу, повинна носити постійний характер і своєчасно відображатися у фінансовому та управлінському обліку.

Коригування балансової вартості виробничих засобів і нематеріальних активів проводиться зазвичай один раз на рік. В окремих випадках для такого коригування може бути використаний метод вартості заміщення, який грунтується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення всіх або окремих аналогічних активів, що входять до складу виробничих основних засобів або нематеріальних активів (при цьому калькулюються усі види витрат, пов'язаних з будівництвом, придбанням, доставкою і установкою кожного виду активів - вартість проектних робіт, матеріалів, оплати праці тощо).

Коригування балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції здійснюється щомісяця виходячи з різниці в цінах на них на початок і кінець місяця. У практиці обліку для такого коригування може бути використаний і метод "ЛІФО" l "LIFO" J, який заснований на алгоритмі "останній прийшов - перший пішов". У відповідності з цим методом запаси товарно-матеріальних цінностей направляються в виробниче споживання або на реалізацію за цінами, за якими було зафіксовано останнє їх надходження. На відміну від методу «ФІФО" ["FIFO"], заснованому на алгоритмі "перший прийшов - перший пішов", тобто коли використання запасів цих цінностей здійснюється за цінами їх первісного формування, метод "ЛІФО" дозволяє отримати реальну оцінку в умовах інфляції та ефективніше управляти вартісною формою руху запасів.

Розроблена на підприємстві загальна політика управління використанням капіталу в операційному процесі підприємства конкретизується потім у розрізі основного і оборотного операційного капіталу.