library.if.ua

Управління використанням капіталу

Механізм формування ефекту використання капіталу в інвестиційній діяльності підприємства

Основною формою ефекту використання капіталу в інвестиційній діяльності підприємства є сума його інвестиційного прибутку. Використанню капіталу в інвестиційній діяльності підприємства притаманний особливий механізм формування прибутку, що визначає широкий діапазон коливань її рівня на вкладений капітал. Елементи, що формують цей механізм і визначають рівень інвестиційного прибутку, досить численні. Розглянемо лише основні з них (рис. 8.4).

Малюнок 8.4. Основні елементи механізму формування інвестиційного прибутку підприємства.

1. Мінімальна норма прибутку на капітал є тією початковою точкою, яка визначає мінімальний рівень інвестиційного прибутку підприємства. Будучи спонукальним мотивом інвестиційної діяльності, норма прибутку на капітал формує потребу здійсненні інвестицій або обсяг попиту на них. Чим вище межа мінімальної норми прибутку на інвестований капітал, тим вище за інших рівних умов обсяг попиту на інвестиції.

Крива обсягу попиту на інвестиції залежно від мінімальної норми прибутку на капітал графічно представлена на малюнку 8.5.

Малюнок 8.5. Крива обсягу попиту на інвестиції залежно від мінімальної норми прибутку на капітал.

Що ж визначає рівень мінімальної норми прибутку на капітал? Перш за все, це показник, який повинен бути очищений від інфляції, тобто відображати реальну суму інвестиційного прибутку на вкладені інвестором кошти. Крім того, це показник, який повинен складатися в умовах високої ліквідності інвестицій, тобто забезпечення при необхідності швидкого вилучення інвестором вкладеного капіталу.

Нарешті, це показник, який мінімізує ризик втрати капіталу інвестором у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Той мінімальний рівень прибутку, який спонукає інвестора до здійснення інвестиційної діяльності при дотриманні вищеперелічених умов, і буде характеризувати мінімальну норму прибутку на капітал, що. Найбільшою мірою ці умови забезпечує ставка депозитного відсотка на вклади до запитання (які можуть бути вилучені інвестором в будь-який час), пропонована найбільш надійними (відповідно до рейтингу) комерційними банками.

Ця ставка формує мінімальний рівень позичкового відсотка на грошовому ринку. 2. Тривалість інвестиційного процесу визначає рівень інвестиційного прибутку з урахуванням концепції оцінки вартості грошей у часі. Чим вище період інвестиційного процесу, а відповідно і розрив між інвестиційними витратами капіталу і отриманням інвестиційного прибутку, тим вище за інших рівних умов має бути сума поворотного грошового потоку (насамперед чистого прибутку) на вкладений капітал (за його нарощенні за ставкою відсотка, що дорівнює мінімальній нормі прибутку на капітал). Природно, що чим вище розмір мінімальної норми прибутку на капітал (тобто ставка відсотка, яка використовується при його нарощенні), тим більшу суму прибутку в межах однакового періоду інвестування вправі очікувати інвестор.

3. Темп інфляції робить істотний коригуючий вплив на рівень інвестиційного прибутку. Тому номінальний розмір мінімальної норми прибутку на капітал або номінальний розмір ставки відсотка, за якою здійснюється нарощення суми вкладеного капіталу, повинні коректуватися з урахуванням очікуваного (чи сформованого) темпу інфляції.

4. Рівень інвестиційного ризику, під яким розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат в умовах невизначеності результатів інвестиційної діяльності, надає найбільш істотний вплив на рівень інвестиційного прибутку і на інвестиційну політику підприємства в цілому. При оцінці рівня інвестиційних ризиків використовуються показники дисперсії, середньоквадратичного (або стандартного) відхилення, коефіцієнта варіації, бета-коефіцієнта (методи їх розрахунку розглянуті раніше).

З оцінкою ризиків пов'язаний важливий момент формування рівня інвестиційного прибутку. Так як інвестор не може підбирати для інвестиційної діяльності лише безризикові об'єкти інвестування (а в нашій країні навіть самі надійні об'єкти інвестування безризиковими можна вважати лише умовно), виникає питання - як повинен бути компенсований той чи інший рівень ризику по об'єкту інвестування, діапазон коливання якого дуже високий?

Для такого відшкодування призначається так звана "премія за ризик" [risk premi-umb] яка представляє собою додаткову інвестиційний прибуток, необхідну інвестором понад того рівня, який можуть принести безризикові інвестиції. Ця додаткова інвестиційна прибуток повинна зростати пропорційно зростанню рівня ризику по об'єкту інвестування. При цьому слід мати на увазі, що премія за ризик повинна зростати пропорційно зростання не загального рівня ризику по об'єкту інвестування, а тільки ризику ринкового чи систематичного, який визначається за допомогою бета-коефіцієнта (тому що ризик несистематичний зв'язаний в основному з дією суб'єктивних факторів, і його заздалегідь прорахувати не можна).

Зіставлення розрахункових значень рівня систематичного ризику та рівня очікуваної інвестиційного прибутку по об'єкту інвестування дозволяє визначити наскільки компенсується відповідний інвестиційний ризик по ньому.

5. Рівень ліквідності інвестицій характеризує їх потенційну здатність у короткий час і без істотних фінансових втрат конверсувати в грошові активи. Як видно з даного визначення, при оцінці рівня ліквідності тих чи інших об'єктів інвестування використовуються два основні критерії - час конверсії даного об'єкта інвестицій у грошові активи і розмір фінансових втрат інвестора, пов'язаних з цією конверсією.

• Оцінка часу ліквідності інвестицій вимірюється зазвичай в кількості днів, необхідних для реалізації на ринку того чи іншого об'єкта інвестування (або коефіцієнтом ліквідності інвестицій, що представляє собою частка від ділення одиниці на число днів їх конверсії в грошові активи). В інвестиційній практиці за цим критерієм окремі об'єкти інвестування класифікуються наступним чином: а) срочноліквідні (з терміном конверсії до 7 днів), б) високоліквідні (з можливим терміном реалізації від 8 до 30 днів), в) середовищ-неліквідні (такі об'єкти реалізуються у термін від одного до трьох місяців); г) слаболіквідне (термін можливої реалізації яких становить понад три місяці).

• Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат характеризується розміром цих втрат до суми інвестованого капіталу. За цим критерієм фінансові втрати класифікуються наступним чином: а) низькі (якщо їх рівень становить не більше 5% до суми інвестованих коштів), б) середні (якщо цей показник коливається в межах 6-10%), в) високі (якщо цей показник становить 11-20%); г) дуже високі (якщо їх рівень перевищує 20%).

Слід зазначити, що показники ліквідності інвестицій за часом і рівнем фінансових втрат знаходяться між собою у зворотному зв'язку (рис. 8.6):

Малюнок 8.6. Характер залежності між часом продажу об'єкта інвестування і рівнем фінансових втрат.

Економічний зміст цієї зв'язку полягає в тому, що якщо інвестор погоджується на більший рівень фінансових втрат при реалізації об'єкта інвестицій, він швидше може його реалізувати і навпаки. Наявність такого зв'язку дозволяє інвесторові не тільки оцінювати рівень ліквідності об'єктів інвестицій, але і управляти процесом їх конверсії в грошові активи, варіюючи показник рівня фінансових втрат

6. Індивідуальні особливості об'єкта інвестування є завершальним елементом моделі формування інвестиційного прибутку. Якщо раніше розглянуті елементи формування інвестиційного прибутку мали об'єктивну загальноприйняту основу для визначення рівня інвестиційного прибутку, то індивідуальні особливості об'єкта інвестування можуть відповідати цілям стратегічного їх відбору інвестором незалежно від рівня їхньої прибутковості. При цьому рівень інвестиційного прибутку може відхилятися від об'єктивних його стандартів як у велику сторону (наприклад, якщо ринкова вартість об'єкта інвестування недооцінена їх продавцем), так і в меншу (якщо інвестор згоден на втрату певної частини прибутку задля вирішення інших стратегічних завдань, наприклад, для проникнення на інший регіональний ринок).

Індивідуальні особливості об'єкта інвестування є предметом конкретної оцінки його інвестиційних якостей, методика якої буде розглянута далі в розрізі конкретних видів цих об'єктів.

Таким чином, модель формування рівня інвестиційного прибутку за окремими об'єктами інвестування може бути представлена в наступному вигляді:

Сума інвестиційного прибутку по конкретному об'єкту інвестування = (Сума мінімальної норми прибутку на капітал, що (яка визначається за ставкою мінімальної норми прибутку на капітал на грошовому ринку) Відхилення суми прибутку за індивідуальним об'єкту інвестування від середньоринкових умов її формування Сума премії за ризик Сума премії за ліквідності Сума інфляційної премії) (1+i) n

Тривалість процесу інвестування, виражена кількістю періодів, по яких буде отримана інвестиційний прибуток. Запропонована принципова модель формування інвестиційного прибутку конкретизується з урахуванням особливостей окремих об'єктів (інструментів) інвестування.