library.if.ua

Управління використанням капіталу

Політика управління ризиками використання капіталу

Управління ризиками використання капіталу підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов'язаний з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Управління ризиками використання капіталу підприємства грунтується на певних принципах, основними з яких є (рис. 14.3).

1. Усвідомленість прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинен свідомо йти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від використання капіталу в процесі здійснення господарської операції. Природно, за окремими операціями після оцінки рівня ризику можна прийняти тактику "уникнення ризику", проте повністю виключити ризик з господарської діяльності підприємства неможливо, так як ризик використання капіталу - об'єктивне явище, притаманне більшості господарських операцій. Усвідомленість прийняття тих чи інших видів ризиків використання капіталу є найважливішою умовою нейтралізації їх негативних наслідків у процесі управління ними.



Малюнок 14.3. Основні принципи управління ризиками використання капіталу підприємства.

2. Керованість прийнятими ризиками. До складу портфеля ризиків використання капіталу повинні включатися переважно ті з них, які піддаються нейтралізації в процесі управління незалежно від їх об'єктивної або суб'єктивної природи. Тільки за такими видами ризиків фінансовий менеджер може використовувати весь арсенал внутрішніх механізмів їх нейтралізації, тобто проявити мистецтво управління ними. Ризики некеровані, наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна лише передати зовнішньому страховику.

3. Незалежність управління окремими ризиками. Один з найважливіших постулатів теорії ризик-менеджменту свідчить, що ризики бізнес плани виробів незалежні один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обов'язково збільшують ймовірність настання ризикової події за іншими ризиками. Іншими словами, фінансові втрати по різним видам ризиків використання капіталу незалежні один від одного і в процесі управління ними повинні нейтралізуватися індивідуально.

4. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості господарських операцій. Цей принцип є основоположним у теорії ризик-менеджменту. Він полягає в тому, що підприємство повинно приймати в процесі здійснення господарської діяльності лише ті види ризиків використання капіталу, рівень яких не перевищує відповідного рівня доходності по шкалі "прибутковість-ризик". Будь-який вид ризику, по якому його рівень вище рівня очікуваної прибутковості (з включеною в неї премією за ризик) повинен бути підприємством відхилений (або, відповідно, повинні бути переглянуті розміри премії за даний ризик).

5. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з фінансовими можливостями підприємства. Очікуваний розмір фінансових втрат підприємства, що відповідає тому чи іншому рівню ризику, повинен відповідати тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішнє страхування ризиків. В іншому варіанті наступ ризикового події спричинить за собою втрату певної частини капіталу, що забезпечує операційну або інвестиційну діяльність підприємства, тобто знизить його потенціал формування прибутку і темпи майбутнього розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає і відповідні внутрішні страхові фонди, повинен бути визначений підприємством заздалегідь і служити кордоном прийняття тих видів ризиків його використання, які не можуть бути передані партнеру по операції чи зовнішньому страховику.

6. Економічність управління ризиками. Основу управління ризиками використання капіталу становить нейтралізація їх негативних фінансових наслідків для діяльності підприємства при можливому настанні ризикового події. Разом з тим, витрати підприємства з нейтралізації відповідного ризику не повинні перевищувати суми можливих фінансових втрат по ньому навіть при найвищій ступеня ймовірності настання ризикової події. Критерій економічності управління ризиками використання капіталу повинен дотримуватися при здійсненні як внутрішнього, так і зовнішнього страхування цих ризиків.

7. Облік тимчасового фактора в управлінні ризиками. Чим триваліший період здійснення господарської операції, тим ширший діапазон супутніх їй ризиків, тим менше можливостей забезпечувати нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками. При необхідності здійснення таких господарських операцій підприємство повинно забезпечити отримання необхідного додаткового рівня доходності по ній не тільки за рахунок премії за ризик, а й премії за ліквідність (так як період здійснення господарської операції являє собою період "замороженої ліквідності" вкладеного в неї капіталу). Тільки в цьому випадку у підприємства буде сформований необхідний фінансовий потенціал для нейтралізації негативних фінансових наслідків за такою операцією при можливому настанні ризикового події.

8. Облік стратегії використання капіталу підприємства в процесі управління ризиками. Система управління ризиками повинна базуватися на загальних критеріях обраної підприємством стратегії (що відображає його фінансову ідеологію по відношенню до рівня допустимих ризиків), а також фінансової політики за окремими напрямами господарської діяльності, пов'язаної з використанням капіталу. Як було встановлено раніше, більшість напрямків фінансової політики з питань управління господарською діяльністю підприємства включають як обов'язковий елемент рівень допустимого ризику. Аналогічні показники встановлені і в стратегії використання капіталу підприємства в цілому. Тому управління ризиками окремих фінансових операцій повинно виходити з відповідних параметрів допустимого ризику, що містяться в цих планових документах.

9. Облік можливості передачі ризиків. Прийняття низки ризиків незрівнянно з фінансовими можливостями підприємства по нейтралізації їх негативних наслідків при ймовірному настанні ризикового події. У той же час здійснення відповідної фінансової операції може диктуватися вимогами стратегії і спрямованості господарської діяльності. Включення таких ризиків в портфель сукупних ризиків використання капіталу припустиме лише в тому випадку, якщо можлива часткова або повна їх передача партнерам по фінансовій операції чи зовнішньому страховику.

Критерій зовнішньої страхуються ризиків (з відповідних видів найбільш ризикових операцій) повинен бути обов'язково врахований при формуванні портфеля таких ризиків підприємства.

З урахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика управління фінансовими ризиками використання капіталу.

Політика управління ризиками використання капіталу являє собою частину загальної стратегії підприємства в цій сфері господарської діяльності, що полягає в розробці системи заходів з нейтралізації їх можливих негативних фінансових наслідків.

Формування і реалізація політики управління ризиками використання капіталу передбачає здійснення таких основних заходів (рис. 14.4).

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, пов'язаних з використанням капіталу підприємства. Процес ідентифікації окремих видів ризиків здійснюється за наступними трьома етапами:

• На першому етапі в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (окремих видів операцій, пов'язаних з використанням капіталу) визначаються притаманні їм зовнішні чи систематичні види ризиків. У зв'язку зі специфікою господарської діяльності підприємства окремі з розглянутих у процесі класифікації видів систематичних ризиків з формованого переліку виключаються (мова йде про валютний ризик, якщо підприємство не здійснює зовнішньоекономічної діяльності; відсотковому ризику, якщо підприємство не здійснює депозитних операцій, тощо) .

• На другому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних (специфічних) ризиків, притаманних окремим видам господарської діяльності або намічуваним фінансових операцій підприємства (ризик неплатоспроможності, кредитний ризик і т.п.).

• На третьому етапі формується передбачуваний загальний портфель ідентифікованих ризиків, пов'язаних з майбутньою господарською діяльністю підприємства (що включає можливі систематичні і несистематичні ризики).

ЗМІСТ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ
1 Ідентифікація окремих видів ризиків, пов'язаних з використанням капіталу підприємства
2Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня окремих ризиків
3 Вибір та використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події по окремим видам ризиків
4Визначення розміру можливих фінансових втрат при настанні ризикової події по окремим видам ризиків
5Дослідження факторів, що впливають на рівень ризиків використання капіталу підприємства
6Встановлення гранично допустимого рівня ризиків за окремими операціями та видами господарської діяльності підприємства, пов'язаної з використанням капіталу
7 Визначення напрямків нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків використання капіталу
8Вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків
9 Вибір форм і видів страхування (передачі) окремих ризиків використання капіталу підприємства
10Оцінка результативності нейтралізації і організація моніторингу ризиків використання капіталу підприємства


Малюнок 14.4. Основний зміст політики управління ризиками використання капіталу

Орієнтовна форма проекту портфеля ідентифікованих ризиків використання капіталу наведена у таблиці 14.1.

Таблиця 14.1.

Проектований портфель ідентифікованих ризиків використання капіталу підприємства

Види ідентифікованих ризиківВиди господарської діяльності та фінансових операцій
Інвестиційна діяльність Кредитна діяльністьі т.д.
1324
1. ЗОВНІШНІ (СИСТЕМАТИЧНІ) РИЗИКИ
1. Процентний ризик

2. Депозитний ризик

3. Інфляційний ризик

4. Податковий ризик

і т.д.








II. ВНУТРІШНІ (НЕСИСТЕМАТИЧНИЙ) РИЗИКИ
1. Ризик неплатоспроможності

2. Інвестиційний ризик

3. Кредитний ризик

і т.д.




2. Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня розглянутих ризиків.

Вибір методів оцінки рівня розглянутих ризиків, а також надійність її результатів багато в чому визначаються яка у цих цілях інформаційною базою.

У процесі оцінки якості цієї інформаційної бази перевіряється її повнота для характеристики окремих видів ризиків; можливість побудови необхідних рядів динаміки (для оцінки рівня ризиків, які проявляються в динаміці - інфляційного, валютного, процентного і т.п.) і необхідних угруповань (при оцінці статичних видів ризиків, наприклад, кредитного та т.п.); можливість порівнянної оцінки сум фінансових втрат в єдиному рівні цін; надійність джерел інформації (власна інформаційна база, опубліковані статистичні дані тощо). Слід мати на увазі, що недостатня або неякісна інформаційна база, яка використовується в процесі оцінки рівня розглянутих ризиків, посилює суб'єктивізм такої оцінки, а отже знижує ефективність всього подальшого процесу ризик-менеджменту.

3. Вибір та використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події по окремим видам ризиків. Система і зміст цих методів оцінки детально розглянута раніше при характеристиці відповідного методичного інструментарію. Вибір конкретних методів оцінки з розглянутого їх арсеналу визначається наступними основними факторами:

• видом ризику;

• повнотою і достовірністю інформаційної бази, сформованої для оцінки рівня ймовірності різних видів ризиків;

• рівнем кваліфікації фінансових менеджерів (ризик-менеджерів), які здійснюють оцінку; ступенем їх підготовленості до використання сучасного математичного та статистичного апарату проведення такої оцінки;

• технічної та програмної оснащеністю фінансових менеджерів (ризик-менеджерів), можливістю використання сучасних комп'ютерних технологій проведення такої оцінки;

• можливістю залучення до оцінки складних видів ризиків кваліфікованих експертів.

4. Визначення розміру можливих фінансових втрат при настанні ризикової події по окремим видам ризиків. Розмір можливих фінансових втрат визначається характером здійснюваних фінансових операцій, обсягом задіяного в них капіталу і максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах ризиків.

На основі цього визначення проводиться групування здійснюваних (намічуваних до здійснення) фінансових операцій за розміром можливих фінансових втрат.

У ризик-менеджменті використовується наступна угруповання господарських операцій по зонах ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикової події (рис. 14.5):



Малюнок 14.5. Характеристика різних зон ризиків використання капіталу.

а) безризикова зона. У зв'язку з безризиковим характером здійснюваних в ній операцій можливі фінансові втрати по них не прогнозуються. До таких фінансових операцій можуть бути віднесені хеджування, інвестування коштів в державні короткострокові облігації (при низьких темпах інфляції в країні) та інші;

б) зона допустимого ризику. Критерієм допустимого рівня ризиків є можливість втрат по розглянутій фінансової операції в розмірі розрахункової суми прибутку;

в) зона критичного ризику. Критерієм критичного рівня ризиків є можливість втрат по розглянутій фінансової операції в розмірі розрахункової суми доходу. У цьому випадку збиток підприємства буде обчислюватися сумою понесених ним витрат (витрат);

г) зона катастрофічного ризику. Критерієм катастрофічного рівня ризиків є можливість втрат по розглянутій фінансової операції у розмірі всього власного капіталу або істотної його частини. Такі фінансові операції при невдалому їх результаті призводять зазвичай підприємство до банкрутства.

Результати проведеної угруповання дозволяють оцінити рівень концентрації господарських операцій у різних зонах ризику за розміром можливих фінансових втрат. Для цього визначається якоюсь питому вагу займають окремі господарські операції в кожній з відповідних зон ризику. Виділення операцій з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних зонах ризику (зонах катастрофічного або критичного ризику) дозволяє розглядати їх як об'єкт підвищеної уваги в процесі подальших етапів управління ризиками.

Для узагальнюючої характеристики рівня ризику господарської діяльності підприємства в цілому використовується показник - "коефіцієнт концентрації капіталу в зоні відповідного ризику". Він розраховується за наступною формулою:

Коефіцієнт концентрації капіталу підприємства в зоні відповідного фінансового ризику = Обсяг капіталу підприємства, пов'язаного з операціями у відповідній зоні ризику (безризикової; допустимого ризику; критичного ризику; катастрофічного ризику) / Загальна сума капіталу підприємства.

5. Дослідження факторів, що впливають на рівень ризиків використання капіталу підприємства. Таке дослідження має на меті виявити рівень керованості окремими видами ризиків, а також визначити шляхи можливої нейтралізації їх негативних наслідків. У процесі дослідження фактори, що впливають на рівень ризиків використання капіталу, поділяються на об'єктивні (фактори зовнішнього характеру) і суб'єктивні (фактори внутрішнього характеру). Система основних факторів, що впливають на рівень ризиків використання капіталу підприємства, наведено на малюнку 14.6.

У процесі дослідження окремі фактори розглядаються по кожному виду господарських операцій, пов'язаних з використанням капіталу підприємства. Крім того, в процесі дослідження визначається чутливість реагування рівня кожного ризику на зміну окремих факторів.

6. Встановлення гранично допустимого рівня ризиків по окремих фінансових операцій та видів господарської діяльності, пов'язаної з використанням капіталу. Такий рівень встановлюється в розрізі окремих видів фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників і фінансових менеджерів підприємства (їх прихильність до здійснення консервативної, помірної чи агресивної політики по окремих видах господарської діяльності).

При здійсненні помірної політики граничними значеннями рівня ризиків окремих фінансових операцій по оцінці спеціалістів є:

• за фінансовими операціями

з допустимим розміром втрат - 0,1;

• за фінансовими операціями

з критичним розміром втрат - 0,01;

• за фінансовими операціями

з катастрофічним розміром втрат - 0,001.

Це означає, що запланована фінансова операція з нестраховими ризиками по ній повинна бути відхилена, якщо в одному випадку з 10 може бути втрачена вся розрахункова сума прибутку; в одному випадку з 100 - втрачена сума розрахункового валового доходу; в одному випадку з 1000 - втрачений весь власний капітал в результаті банкрутства.



Малюнок 14.6. Система основних факторів, що впливають на рівень ризиків використання капіталу підприємства.

7. Визначення напрямків нейтралізації негативних наслідків окремих ризиків використання капіталу.

У системі фінансового менеджменту використовуються з цією метою два принципові напрями - вибір внутрішніх механізмів їх нейтралізації або зовнішнє страхування.

8. Вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків.

Система таких внутрішніх механізмів включає різні методи їх профілактики, заходи щодо самострахування окремих видів розглянутих ризиків і ін. Докладно система внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих ризиків розглядається в спеціальному розділі.

9. Вибір форм і видів страхування ("передачі") окремих ризиків використання капіталу підприємства. У процесі такого страхування, здійснюваного спеціальними страховими компаніями, страхують ризики з істотними розмірами можливих фінансових втрат "передаються" частково або повністю іншим суб'єктам господарювання. Форми і види страхування ризиків, а також механізм його здійснення розглядаються в спеціальному розділі.

10. Оцінка результативності нейтралізації і організація моніторингу ризиків використання капіталу підприємства. Система показників результативності нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків включає рівень нейтралізації можливих фінансових втрат; економічність нейтралізації (співвідношення витрат на її здійснення з розміром можливих втрат); оцінку сукупного ризику господарської діяльності підприємства, пов'язаної з використанням капіталу, з урахуванням заходів щодо його нейтралізації і інші . Поточне спостереження за ризиками використання капіталу включається в загальну систему його моніторингу.