library.if.ua

Управління використанням капіталу

Страхування ризиків використання капіталу

Найбільш складні та небезпечні за своїми фінансовими наслідків ризики використання капіталу, що не піддаються нейтралізації за рахунок внутрішніх її механізмів, підлягають страхуванню.

Страхування ризиків використання капіталу є захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями (страховиками) за рахунок грошових фондів, що формуються ними шляхом отримання від страхувальників страхових премій (страхових внесків).

У процесі страхування підприємству забезпечується страховий захист за всіма основними видами його ризиків - як систематичних, так і несистематичних. При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків ризиків страховиками не обмежується - він визначається реальною вартістю об'єкта страхування (розміром страхової його оцінки), страхової суми і розміром страхової премії.

Вдаючись до послуг страховиків, підприємство повинне в першу чергу визначити об'єкт страхування - ті види ризиків використання капіталу, за якими вона має намір забезпечити зовнішню страховий захист.

Склад таких фінансових ризиків визначається рядом умов, основними з яких є (рис. 15.2):



Малюнок 15.2. Основні умови страхування ризиків використання капіталу підприємства.

1. Ризики, що страхуються. Незважаючи на те, що законодавство не перешкоджає бізнес план читати страхування будь-яких видів ризиків підприємства, ринок страхових продуктів за цим ризикам у певній мірі обмежений. Ця обмеженість викликається непрогнозованістю ймовірності настання страхового випадку за окремими ризиками в умовах нестабільного економічного розвитку країни, високою ймовірністю виникнення страхової події по ряду цих ризиків у процесі переходу до ринкових відносин. Певні обмеження в страхованого окремих ризиків використання капіталу вносить і здійснення вкрай агресивної фінансової політики низкою підприємств з окремих аспектів фінансової діяльності в цій області. Тому, визначаючи можливості страхування своїх ризиків, підприємство має з'ясувати здійсненність страхування з урахуванням страхових продуктів, що пропонуються ринком.

2. Обов'язковість страхування ризику. Ряд ризиків відповідно до умов державного регулювання господарської діяльності підприємств підлягає обов'язковому страхуванню. За таких ризиків у підприємства немає альтернатив управлінських рішень в частині їх складу.

3. Наявність у підприємства страхового інтересу. Він характеризується фінансовою зацікавленістю підприємства у страхуванні окремих видів своїх ризиків. Такий інтерес визначається складом ризиків використання капіталу підприємства, можливістю їх нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів, рівнем вірогідності виникнення ризикової події, розміром можливого збитку за окремими ризиками і рядом інших факторів.

Розрізняють повний і частковий страховий інтерес підприємств - страхувальників ризиків.

• Повний страховий інтерес підприємства визначає його потреба у відшкодуванні страховиком повного обсягу фінансових втрат, понесених при настанні страхової події. Іншими словами, повний страховий інтерес відображає необхідність забезпечення страховиком повного страхового захисту з даного виду ризику. Частковий страховий інтерес підприємства визначає його потреба у відшкодуванні страховиком лише певної частини фінансових втрат, понесених при настанні страхової події. Така форма страхового інтересу пов'язана з можливостями використання підприємством внутрішніх механізмів нейтралізації окремих ризиків, ефект яких не забезпечує проте повно об'ємної ліквідації їх негативних фінансових наслідків.

Наявність у підприємства повного або часткового страхового інтересу визначає необхідність у добровільному зверненні до послуг страховиків у пошуках страхового захисту по окремих видах ризиків використання капіталу. 4. Неможливість повністю заповнити фінансові втрати за ризиком за рахунок власних фінансових ресурсів. Ця умова є одним з основних у формуванні страхового інтересу підприємства. Відповідно до цієї умови у страховому захисті в першу чергу потребують ризики підприємства, що відносяться за розміром можливих фінансових втрат до числа катастрофічних.

З урахуванням цієї умови підприємство повинно забезпечувати повне або часткове страхування за всіма видами страхованих катастрофічних ризиків, притаманних його господарської діяльності. У ряді випадків це визначає необхідність страхування і окремих ризиків критичної групи при наявності високого рівня їх концентрації на підприємстві в рамках ряду здійснюваних фінансових операцій.

5. Високий ступінь ймовірності виникнення ризику.

Ця умова визначає необхідність страхового захисту за окремими ризиками використання капіталу допустимої і критичної їх груп, якщо можливості їх нейтралізації не забезпечуються повністю за рахунок внутрішніх її механізмів. У цьому випадку в підприємства виникає, як правило, лише частковий страховий інтерес.

6. Непрогнозованість і нерегульованим ризику в рамках підприємства. Відсутність досвіду чи достатньої інформаційної бази іноді не дозволяють у рамках підприємства визначити ступінь ймовірності настання ризикової події по окремих ризиках або розрахувати можливий розмір фінансового збитку по них. Навіть якщо ризик використання капіталу чітко ідентифікований з вигляду, але його рівень не оцінений, це позбавляє ризик-менеджерів можливості ефективного управління ним, в першу чергу, вибору альтернативних заходів його нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів. У цих випадках кращим управлінським рішенням є передача ризику страховику.

7. Прийнятна вартість страхового захисту за ризиком.

Ця умова є одним з основних у забезпеченні ефективності страхування ризиків використання капіталу. Якщо вартість страхового захисту не відповідає рівню ризику або фінансовим можливостям підприємства, від неї слід відмовитися, посиливши відповідні заходи його нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів. В окремих випадках, при неможливості здійснити зовнішнє страхування через високу його вартості і неефективності внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків, від здійснення відповідної фінансової операції підприємству слід відмовитися (в першу чергу, це умова відноситься до катастрофічних ризиків підприємства).

Пропоновані на ринку страхові послуги, забезпечують страхування ризиків використання капіталу підприємства, класифікуються за рядом ознак (рис. 15.3).

КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
► ЗА ФОРМОЮ СТРАХУВАННЯ Обов'язкове страхування
Добровільне страхування
► ПО ОБ'ЄКТАХ

СТРАХУВАННЯ
Майнове страхування
Страхування відповідальності
► ЗА ОБСЯГАМИ СТРАХУВАННЯ Повне страхування
Часткове страхування


ПО ВИКОРИСТАННЯХ СИСТЕМОЮ СТРАХУВАННЯ
Страхування за дійсною вартістю майна
Страхування за системою першого ризику
Страхування з використанням безумовної франшизи
Страхування з використанням умовної франшизи
Страхування за системою пропорційної відповідальності
►ЗА ВИДАМИ СТРАХУВАННЯСтрахування майна (активів)
Інші види страхування ризиків використання капіталу
Страхування непрямих фінансових ризиків
Страхування кредитних ризиків
Страхування депозитних ризиків
Страхування інвестиційних ризиків


Малюнок 15.3. Класифікація страхування ризиків використання капіталу підприємства за основними ознаками.

1. За формами страхування воно поділяється наступним чином:

• Обов'язкове страхування. Воно являє собою форму страхування, що базується на законодавчо оформленої обов'язковості його здійснення як для страхувальника, так і для страховика.

Масовість цього страхування дозволяє істотно знизити розміри страхових тарифів та спростити процедуру його здійснення. Однак обов'язкове страхування не враховує повною мірою особливості страхуються видів капіталу, різну ймовірність настання страхової події на підприємствах різних типів, фінансові можливості страхувальника і ряд інших факторів, індивідуалізують страховий захист.

• Добровільне страхування. Воно характеризує форму страхування, засновану лише на добровільно укладеному договорі між страхувальником і страховиком виходячи зі страхового інтересу кожного з них. Принцип добровільності, заснований на страховому інтерес сторін, поширюється як на підприємство, так і на страховика, дозволяючи останнім ухилятися від страхування небезпечних або невигідних для нього ризиків.

2. По об'єктах страхування діюча в країні практика виділяє наступні його групи:

• Майнове страхування. Воно охоплює практично всі основні види матеріальних і нематеріальних активів, сформованих за рахунок використовуваного капіталу підприємства. Страхові відносини при майновому страхуванні визначаються наступними зобов'язаннями сторін: страхувальник повинен забезпечувати своєчасну сплату страхових внесків (страхової премії), а страховик повинен забезпечити відшкодування фінансового збитку, понесеного підприємством при настанні страхової події. У ролі страхувальника можуть виступати при майновому страхуванні не тільки власники відповідних активів, а й юридичні особи, зацікавлені в їх схоронності (наприклад, орендарі приміщень, лізингоотримувачі обладнання, комісійні магазини тощо).

• Страхування відповідальності. Його об'єктом є відповідальність підприємства і його персоналу перед третіми особами, які можуть понести фінансовий та інший вид збитку в результаті будь-якої дії чи бездіяльності страхувальника. Це страхування забезпечує страховий захист підприємства від ризиків фінансових втрат, які можуть бути покладені на нього в законодавчому порядку у зв'язку із заподіяною їм шкодою третім особам - як фізичним, так і юридичним.

Відносини сторін при страхуванні відповідальності визначаються наступними взаємними зобов'язаннями: страхувальник зобов'язаний сплачувати необхідні страхові внески, (страхову премію), а страховик зобов'язаний відшкодувати страхувальнику суму грошових коштів, що підлягає сплаті ним третім особам за заподіяний збиток. Страхування відповідальності забезпечує підприємству страховий захист по значній кількості видів його ризиків.

3. За обсягами страхування виділяють наступні його групи:

• Повне страхування. Воно забезпечує страховий захист підприємства від негативних наслідків ризиків використання капіталу в повному їх обсязі при настанні страхової події.

• Часткове страхування. Воно обмежує страховий захист підприємства від негативних наслідків ризиків використання капіталу як певними страховими сумами, так і системою конкретних умов настання страхової події.

4. По використовуваних систем страхування виділяють:

• Страхування за дійсною вартістю майна, сформованого за рахунок використовуваного капіталу. Воно використовується у майновому страхуванні та забезпечує страховий захист у повному обсязі фінансового збитку, нанесеного застрахованим видами активів підприємства (в розмірі страхової суми за договором, що відповідає розміру страхової оцінки майна). Іншими словами, при цій системі страхування страхове відшкодування може бути виплачено у повній сумі понесеного фінансового збитку.

• Страхування за системою пропорційної відповідальності. Воно забезпечує лише часткову страховий захист за окремими видами ризиків використання капіталу. У цьому випадку страхове відшкодування суми понесених фінансового збитку здійснюється пропорційно коефіцієнту страхування (співвідношення страхової суми, визначеної договором страхування, та розміру страхової оцінки об'єкта страхування). З урахуванням цього коефіцієнта страхування сума страхового відшкодування, що виплачується за системою пропорційної відповідальності, визначається за наступною формулою:

Гранична сума страхового відшкодування, що виплачується підприємству при страхуванні за системою пропорційної відповідальності = Сума фінансового збитку, понесеного підприємством в результаті настання страхової події ×(Страхова сума, визначена договором страхування за системою пропорційної відповідальності / Розмір страхової оцінки об'єкта страхування, визначається при укладанні договору).

Страхування за системою першого ризику. Під "першим ризиком" розуміється фінансовий збиток, понесений страхувальником при настанні страхової події, заздалегідь оцінений при складанні договору страхування як розмір зазначеної в ньому страхової суми. Якщо фактичний фінансовий збиток перевищив передбачену страхову суму (застрахований перший ризик), він відшкодовується при цій системі страхування тільки в межах узгодженої раніше сторонами страхової суми.

Страхування з використанням безумовної франшизи. Франшиза являє собою мінімальну некомпенсуючу страховиком частина збитку, понесеного страхувальником. При страхуванні з використанням безумовної франшизи страховик у всіх страхових випадках виплачує страховику суму страхового відшкодування цій системі страхування сума страхового відшкодування цій системі срахового відшкодування визначається за наступною формулою:

Сума страхового відшкодування, виплачуваного підприємству при системі страхування з використанням безумовної франшизи = Сума фінансового збитку, понесеного підприємством в результаті настання страхової події - Розмір франшизи, узгодженої сторонами.

• Страхування з використанням умовної франшизи. При цій системі страхування страховик не несе відповідальності за фінансовий збиток, понесений підприємством в результаті настання страхової події, якщо розмір цього збитку не перевищує розміру узгодженої франшизи. Якщо ж сума фінансового збитку перевищила розмір франшизи, то вона відшкодовується підприємству повністю у складі виплачуваної їй страхового відшкодування (тобто без вирахування в цьому випадку розміру франшизи).

5. За видами страхування в процесі його класифікації виділяють:

• Страхування майна (активів). Цей вид страхування є основним за ризиками використання капіталу, тому що: забезпечує його страховий захист у конкретних майнових формах. Особливості цього виду страхування використовуваного капіталу в різних його формах полягають у наступному:

а) страхуванням може бути охоплений весь комплекс матеріальних і нематеріальних активів підприємства, а не тільки його виробничі основні засоби;

б) страхування цих активів може бути здійснено в розмірі реальної ринкової їхньої вартості (тобто за їх відновної, а не балансовій оцінці) за наявності відповідної експертної оцінки;

в) страхування різних видів цих активів може бути здійснено у декількох (а не одного) страховиків, що гарантує більш міцну ступінь надійності страхового захисту, зокрема, при банкрутстві самих страховиків (таке страхування є для підприємства одним з напрямків диверсифікації ризиків);

г) у процесі страхування цих активів як його складова може бути врахований інфляційний ризик перспективного періоду.

• Страхування кредитних ризиків (або ризику розрахунків). Об'єктом такого страхування є ризик неплатежу (несвоєчасного платежу) з боку покупців продукції при наданні їм товарного (комерційного) кредиту або при поставці їм продукції на умовах наступної оплати.

Це страхування здійснює, як правило, саме підприємство, відносячи витрати по ньому на дебітора. Кредитний ризик підприємства може бути застрахований і самим покупцем продукції (у формі його фінансової відповідальності) з передачею страхового поліса підприємству-продавцю. Такий вид страхування може бути поширений і на окремі ризики за споживчим кредитом при довгострокових його формах і високої вартості товарів.

• Страхування депозитних ризиків. Воно проводиться в процесі здійснення підприємством як короткострокових, так і довгострокових фінансових вкладень з використанням різних депозитних інструментів. Об'єктом такого страхування є ризик неповернення банком суми основного боргу і відсотків по депозитних внесках і депозитних сертифікатах у разі його банкрутства.

• Страхування інвестиційних ризиків. Об'єктом цього виду страхування є, як правило, численні прості ризики реального інвестування, в першу чергу, ризики несвоєчасного завершення проектно-конструкторських робіт за інвестиційним проектом, несвоєчасного завершення будівельно-монтажних робіт по ньому, невиходу на заплановану проектну виробничу потужність та інші. У зарубіжній практиці поширене страхування отримання передбаченого прибутку і за фінансовим інвестиціям, однак у нас цей вид ризику відноситься поки до нестрахованого у зв'язку з високою ймовірністю настання страхової події (за таких умов розмір страхової премії може перевищувати розмір прогнозованого інвестиційного доходу).

• Страхування непрямих фінансових ризиків. Таке страхування охоплює багато видів ризиків використання капіталу підприємства за наявності достатнього страхового інтересу у страховика. Цей вид страхування охоплює такі його різновиди, як страхування розрахункового прибутку, страхування упущеної вигоди, страхування перевищення встановленого бюджету капітальних або поточних витрат, страхування лізингових платежів та інші.

• Інші види страхування ризиків використання капіталу. Його об'єктом є інші види ризиків, які не ввійшли до складу розглянутих вище традиційних видів страхування.

При взаємному задоволенні страхових інтересів сторін складу інших видів страхування може мати широкий діапазон (за рахунок включення раніше нестрахових ризиків, інноваційних страхових продуктів тощо).

Вдаючись до страхування своїх ризиків, підприємство в першу чергу має обрати страховика, який найбільшою мірою відповідає його потребам у забезпеченні страхового захисту.

Сучасний страховий ринок є досить конкурентним і надає підприємствам широкі можливості вибору страховика при страхуванні своїх ризиків.

Критеріями вибору страховика у процесі страхування підприємством ризиків використання капіталу є:

• форма спеціалізації страхової компанії і відповідність пропонованих нею страхових продуктів потребам підприємства в страхуванні окремих видів ризиків;

• рейтинг страхової компанії, заснований на порівнянні ряду відносних і абсолютних показників їх фінансової діяльності в системі аналогічних суб'єктів господарювання, а також на відповідність цих показників встановленим нормативам страхової діяльності;

• діапазон пропонованих систем і видів страхування ризиків використання капіталу та основні умови його здійснення;

• розмір тарифів, використовуваних страховою компанією в процесі страхування різних видів ризиків.

Взаємовідносини підприємства зі страховою компанією будуються на основі договору страхування - угоди між страхувальником і страховиком, що регламентує їх взаємні права та обов'язки за умовами страхування окремих видів ризиків використання капіталу. Основу цього договору, що визначає надійність страхового захисту та її ефективність, становлять умови страхування. Найважливішими елементами цих умов виступають (рис. 15.4).

1. Обсяг страхової відповідальності страховика. Цей елемент характеризує перелік ризиків, прийнятих



Малюнок 15.4. Склад основних умов страхування ризиків використання капіталу підприємства.

страховиком по даному об'єкту страхування. У цьому переліку ризиків обмовляються можливі варіанти настання страхової події, внаслідок якої страховик зобов'язується виплатити страхувальнику суму страхового відшкодування. Обсяг страхової відповідальності страховика визначає повний або частковий рівень страхового захисту, що надається ним підприємству по конкретних видах його ризиків.

2. Розмір страхової оцінки майна страхувальника. Цей елемент включається в умови майнового страхування. Він характеризує метод здійснення оцінки використовуваного капіталу у формі відповідних активів (за балансовою вартістю, за реальною ринковою вартістю тощо) та її результати. До здійснення такої оцінки в необхідних випадках залучаються сторонні експерти - "оцінювачі майна". Розмір страхової оцінки майна страхувальника є базою встановлення страхової суми при використанні систем страхування за дійсною вартістю, пропорційної відповідальності і інших.

3. Розмір страхової суми. Страхова сума характеризує обсяг грошових коштів, в межах якого страховик несе відповідальність за договором страхування. Який би не був фактичний розмір збитку, понесеного підприємством при настанні страхової події, він не може бути відшкодована страховиком у розмірах, що перевищують страхову суму. За своїм економічним змістом страхова сума являє собою максимальний обсяг страхового захисту підприємства по конкретних видах страхуються їм ризиків.

4. Розмір страхового тарифу (тарифної ставки). Він характеризує питому вартість страхової послуги по відношенню до страхової суми або питому ціну страхування відповідного виду ризику. Чинні методики розрахунків тарифних ставок (актуарних розрахунків) передбачають варіативність підходів до встановлення їх рівня - на основі математичного визначення ймовірності настання страхової події, експертних оцінок, використання методу аналогій та інших. Тарифна ставка (або брутто-ставка) розраховується страховиком як сума нетто-ставки з конкретного виду страхування та розміру навантаження:

Страховий тариф (брутто-ставка) з конкретного виду страхування = Нетто-ставка по даному виду ризику + Навантаження страховика по даному виду ризику.

• Нетто-ставка забезпечує страховикові формування фонду виплат страхового відшкодування з урахуванням імовірності настання страхової події за даним видом ризику. Навантаження включає питомі витрати страховика по здійсненню страхових операцій, формування резервного фонду, нормативний рівень його рентабельності і деякі інші елементи. Страховий тариф (або брутто-ставка) з конкретного виду страхування встановлюється у двох варіантах - у відсотках до страхової суми або в абсолютному вираженні на сто грошових одиниць валюти страхової суми.

5. Розмір страхової премії (платежу, внеску). Страхова премія (платіж, внесок) характеризує повну грошову суму, яку страхувальник повинен виплатити страхувальнику за умовами договору страхування.

За своїм економічним змістом розмір страхової премії визначає повну ціну страхування підприємством відповідного ризику використання капіталу або певного їх комплексу. В основі розрахунку розміру страхової премії лежать передбачені договором страхова сума, термін страхування і розмір страхового тарифу (тарифної ставки).

6. Порядок сплати страхової премії. Відповідно до діючої практикою використовується два принципових підходи до сплати страхової премії:

• одноразовий платіж (одноразова премія). Він носить, як правило, авансовий характер, тобто виплачується страховику відразу ж після підписання договору страхування. Така форма сплати застосовується по короткострокових видів страхування ризиків або при довгостроковому їх страхуванні з невисоким розміром страхової премії;

• поточний платіж (поточна премія). Він розподіляється по конкретних тимчасових інтервалах загального терміну дії договору страхування - років (якщо термін договору встановлено на кілька років), півріччях, кварталах, місяцях. Сума кожного поточного платежу в цьому випадку визначається шляхом ділення повної страхової премії на кількість тимчасових інтервалів (або в інших розмірах за погодженням сторін).

З позицій підприємства більш вигідним є виплата страхової премії в порядку поточних платежів.

7. Розмір і характер страхової франшизи. Цей елемент включається в умови страхування при його здійсненні з використанням безумовної або умовної франшизи. З метою посилення зовнішньої страхового захисту підприємство повинно прагнути до мінімізації розміру франшизи і віддавати перевагу умовному її вигляду (з розглянутих двох альтернативних систем страхування фінансових ризиків).

8. Порядок визначення розміру страхового збитку.

Страховий збиток характеризує вартість знищених або частково втрачених активів підприємства, а також грошову оцінку фінансових втрат страхувальника або третіх осіб, на користь яких укладено договір страхування.

Страховий збиток може визначатися умовами страхування в безспірному порядку (за можливості однозначного встановлення його суми) або за погодженням сторін. Умовами страхування може бути передбачено залучення до оцінки розміру фінансових втрат страхувальника спеціальних експертів - "аварійних комісарів", покликаних з'ясовувати причини настання страхового випадку та визначати розмір збитку.

9. Порядок виплати страхового відшкодування. Під страховим відшкодуванням розуміється сума, що виплачується страховиком для покриття фінансового збитку страхувальника при настанні страхової події. Порядок його виплати встановлює граничний строк розрахунків, їх форму (вид платежу), можливість утримання з нього невиплаченого розміру страхової премії. Цей елемент визначає також умови, при яких страхове відшкодування не виплачується (при умисному злочині і т.п.).

З урахуванням запропонованих до узгодження умов страхування окремих видів ризиків використання капіталу підприємство визначає його ефективність. Основними параметрами оцінки ефективності страхування цих ризиків є:

• ймовірність настання страхової події за даним видом ризику;

• ступінь страхового захисту за ризиком, який визначається коефіцієнтом страхування (відношенням страхової суми до розміру страхової оцінки майна);

• розмір страхового тарифу в зіставленні із середнім його розміром на страховому ринку з даного виду страхування;

• розмір страхової премії та порядком її сплати протягом страхового терміну;

• розмір франшизи - умовної або безумовної (при використанні відповідних систем страхування).

Визначена з урахуванням цих параметрів ефективність страхування окремих видів ризиків використання капіталу підприємства є основою прийняття управлінських рішень з цього питання.
← prev content next →