library.if.ua

Бізнес-планування (2006)

2.1. Визначення планування ділового розвитку

Планування, яке є найважливішою функцією управління, — дуже потужний інструмент у підвищенні ефективності підприємницької діяльності. Проте це беззаперечне твердження правильне тільки тоді, коли ця функція виконується згідно з логікою розвитку бізнес-ідеї, методично грамотно та політично обґрунтовано. Метою планування може бути вирішення завдань різного рівня: стратегічних, перспективних, оперативних тощо. Залежно від цього розрізняють підходи та конкретні методи здійснення такого процесу.

Планування ділового розвитку фірми характеризується перш за все найбільш творчим рівнем вирішення питань підвищення якості бізнесу. Це помітно із самого його визначення.

Планування ділового розвитку — це система методичних, політичних та організаційних заходів, спрямованих на винахід та формулювання нових бізнес-ідей, обґрунтування доцільності та методів їхнього впровадження, формування умов щодо підтримки проходження всіх стадій життєвого циклу розвитку бізнес-ідей з боку персоналу та потенційних інвесторів.

У попередній главі було з'ясовано, що основними чинниками творчого підходу до розвитку бізнесу є природні здібності підприємців та їхній досвід. Саме від них більшою мірою залежать кількісні та якісні параметри появи та практичного впровадження бізнес-ідей.

За своєю сутністю планування може доповнювати і стимулювати розвиток цих чинників. Це відбувається за рахунок того, що планування, яке належить до найскладніших видів розумової діяльності людини, зосереджується на питаннях проектування кроків, які формують майбутнє фірми. Фактично складається модель майбутньої діяльності, у процесі чого розглядаються можливі реакції ринку на впровадження тих чи інших рішень, обґрунтовуються можливі варіанти впровадження ідеї та їхні наслідки, провадяться додаткові дослідження різних аспектів, пов'язаних із виробничими, маркетинговими, фінансовими питаннями об'єкта планування. В результаті аналізу можливих ділових ситуацій набуваються ті ж самі навички, що й у результаті практичного досвіду.

Здібності до бізнесу, так само як і до будь-якої іншої творчої діяльності, проявляються через прийняття рішень на рівні підсвідомості. Відомо, що людина використовує лише 10 % можливостей свого мозку. Закладеною природою програмою визначається, яка саме частина мозку працюватиме більш активно. Якщо функції певної частини збігаються з вимогами до конкретної сфери діяльності, проявляється спроможність здійснювати її на рівні, вищому за середній. Але це не означає фатальне приречення щодо визначених рамок особистих здібностей, їх можна розвивати й тренувати. І кращим засобом для цього є саме планування.

Планування ділового розвитку з повним правом можна назвати каталізатором основних чинників розробки ефективних бізнес-ідей. Воно є своєрідним тренажером вивчення майбутнього бізнесу та відпрацювання дій, спрямованих на підвищення рівня його успішності.

Пілоти, перед тим як сісти за кермо літака, навчаються на спеціальних тренажерах. У принципі, можна обійтися і без них. Але в такому випадку, поки вони зможуть самостійно керувати літаком, кількість пошкоджених та розбитих машин перевищила б усі розумні межі.

Таке ж значення для підприємця має планування ділового розвитку, яке дає змогу на сформованих моделях майбутнього бізнесу відпрацювати найбільш раціональну поведінку, попередити можливі негативні наслідки, знайти найбільш продуктивний шлях до реалізації мети тощо.

Відомо, що планування може принести користь лише за умов, коли його застосування не суперечить елементарній логіці, а постановка завдань відповідає його сутності. Так, великою й дуже поширеною помилкою є ставлення до планування як до засобу передбачення майбутнього. У цьому разі планування зводиться до розрахунків планових показників, які формують бажану картину і стають орієнтиром, а частіше встановленим завданням для виконавців.

Майбутнє передбачити не можливо. Якщо хтось прагне займатися цим, встановлюючи завдання для виконання на рівні власних передбачень, то це зовсім не планування. Це більше нагадує економічне шаманство. Передбачення та прогнозування — це раціональна діяльність, але вона не в змозі вирішувати проблеми. її завданнями є лише створення уявлення про можливий перебіг подій у підприємницькому середовищі.

Тому предметом планування має бути не майбутнє, а сьогодення. Завданням планування є відповідь на питання: що треба робити сьогодні, щоб бажане у майбутньому здійснилося.

Неможливість точно передбачити майбутні події на ринку зовсім не означає недостатність застосування засобів планування. Треба просто пам'ятати, що основним завданням планування є не визначення якихось досить абстрактних завдань для виконання, які представлені у вигляді техніко-економічних показників, а обґрунтування конкретних дій, які можуть привести до досягнення мети.

Ще однією оманою, яка може призвести до неефективного планування, є погляд, згідно з яким цей процес має бути завданням окремих виконавців, тобто плановиків. Планування — це насамперед функція управління, причому найважливіша. Якщо керівник не займається плануванням, він не виконує свої безпосередні функції. І навпаки, тільки коли планування стає внутрішньою потребою всіх управлінців, коли вони розуміють факт його необхідності, у тому числі для виконання власних функцій, цей процес буде сприяти підвищенню рівня менеджменту, а отже, і досягненню підприємницького успіху.

Під плануванням ділового розвитку слід розуміти один із засобів реалізації планування як найважливішої функції управління, який спрямований на активізацію творчого потенціалу щодо пошуку нових бізнес-ідей, що сприяють досягненню цілей організації, а також їхнє обґрунтування та розробку конкретних дій із впровадження ідеї у практику підприємницької діяльності.