library.if.ua

Бізнес-планування (2006)

12.3. Порівняння проектів із різноманітними періодами грошових потоків

При оцінюванні альтернативних проектів, що різняться послідовністю в термінах грошових надходжень, також можуть виникнути конфлікти в ранжуванні проектів між критеріями NPV (або РІ) і IRR через різноманітні передумови щодо ставки, за якою реінвестуються проміжні грошові надходження. Конфлікт між NPV і РІ виникнути в цьому випадку не може, тому що обидва критерії використовують ту саму передумову про реінвестиції.

Приклад

Фірма, витрати на капітал якої становлять 10%, порівнює два взаємовиключні проекти (А і В).





Отже, проект В має значно вищу IRR, але меншу NPV, ніж проект А. Таким чином, критерій IRR віддає перевагу проектам, що створюють більші грошові надходження в перші роки функціонування (тобто такі грошові надходження значно збільшують внутрішню норму прибутковості внаслідок припущення про те, що вони можуть бути реінвестовані за цією високою ставкою).

Навпаки, критерій NPV припускає, що ставка реінвестицій не така велика (дорівнює витратам фірми на капітал) і, отже, не розглядає значні грошові надходження наприкінці функціонування проекту (а не на початку) як недолік. Тому, якщо реально грошові надходження можуть бути реінвестовані за ставкою, що перевищує витрати на капітал, то критерій NPV недооцінює прибутковість інвестицій, а якщо ставка реінвестицій менше внутрішньої норми прибутковості, то критерій IRR переоцінює норму прибутковості проекту.

У нашому прикладі проект А створює більші сукупні грошові надходження (175 000 дол. США) за весь термін функціонування, ніж проект В (140 000 дол. США), і у випадку невисокої ставки реінвестицій (такої як витрати на капітал) ця різниця більш ніж компенсує розходження в послідовності грошових надходжень між проектами. Тому критерій NPV віддає перевагу проекту А при всіх ставках дисконтування, менших 14,1 % (точка перетинання Фішера).

Такого роду конфлікт між NPV і IRR може бути вирішений шляхом використання в розрахунках ставки реінвестицій, що задається екзогенно. Для цього розраховується кінцева вартість інвестицій за умови, що проміжні грошові надходження можуть бути реінвестовані за визначеною ставкою. Потім кінцева вартість може бути приведена до поточної (методом NPV). Аналогічно внутрішня норма прибутковості може бути знайдена шляхом визначення ставки відсотка, що зрівнює кінцеву вартість і дисконтований грошовий відплив.

Таким чином, можна зробити висновок: за цих варіантів NPV з двох проектів кращим буде той, у якого при ставці дисконтування, що дорівнює ставці реінвестування проміжних грошових надходжень, відповідає більше значення NPV. Тому точка перетинання Фішера, у якій переваги проектів змінюються, відіграє надзвичайно важливу роль в аналізі чутливості за ставками реінвестування.

У нашому прикладі проекту А віддається перевага доти, доки ставка реінвестування не перевищує 14,1 %, а якщо перевищує, — то переваги змінюються на протилежні.