Бізнес-планування (2006)

17.3. форми забезпечення при проектному фінансуванні

Права власності на проект фіксуються у відповідних договорах, їхнім підтвердженням є конкретні цінні папери.

Регреси використовуються як додаткове забезпечення. Розрізняють три основні форми проектного фінансування:

без права регресу;

з повним регресом на позичальника;

з частковим регресом на позичальника.

Перша з них припускає класичну форму інвестування в проект. При цьому ризик інвестора максимальний, але водночас і очікуваний прибуток значно перевищує його середній рівень. Відсутність регресу означає, що проект є єдиним забезпеченням залучених для його реалізації коштів. Тобто в разі провалу плану інвестор лише отримує право на проект та створені при його виконанні активи. Ця схема максимально наближена до класичної схеми венчурного фінансування.

Якщо очікувана прибутковість проекту не дуже велика, а ділова репутація основного його учасника не дає повної впевненості в успіху, інвестор висуває вимоги повного чи часткового регресу. Тобто у випадку невдачі проекту основний учасник проекту зобов'язується повністю чи частково компенсувати втрати інвестора. В наведеному вище прикладі, де інвестиції здійснюються за допомогою придбання привілейованих акцій, у спеціальній додатковій угоді фіксується обов'язок емітента викупити їх за встановленим курсом у разі недосягнення проектом планових фінансових показників.

Взаємозв'язок типів регресу та важливіших параметрів проекту подано в табл. 17.2.



У більшості випадків використання регресу вигідне і споживачеві результатів проекту, тому що воно значно знижує витрати на залучення інвестицій. Особливо це видно з прикладів не дуже капіталомістких бізнес-проектів. У цих випадках від підприємців не вимагається мати великі активи, які необхідно надати в ролі застави.

Водночас, не маючи крім ідеї ніяких інших здобутків, відсутність регресу стає єдиною можливістю отримання інвестицій.

Надійних формалізованих методів, призначених для розрахунку ступеня регресу, немає і не може бути. Можна лише оцінити рівень ризику, на основі чого зробити висновок про найбільш прийнятну форму регресу в певних умовах реалізації проекту. Причому різні інвестори залежно від свого досвіду, фахового рівня, інформованості тощо можуть по-різному оцінювати ступінь ризику і відповідну йому форму регресу.