library.if.ua

Облік видів економічної діяльності

2.3.1. Поняття, визнання та оцінка запасів

Запаси — це активи, які [3]:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси обліковуються на рахунках класу 2.

Запаси включають:

— сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші виробничі запаси — рахунок 20;

— незавершене виробництво

— рахунок 23;

— готову продукцію

— рахунок 26;

— товари

— рахунок 28; ;п— малоцінні та швидкозношувані предмети — рахунок 22;

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі — рахунок 21;

— продукцію сільського і лісового господарства — рахунок 27.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси застарілі і такі, які не використовуватимуться на підприємстві, необхідно списувати з балансу згідно з принципом обачності, щоб не завищити оцінку активів.

Первісна оцінка запасів

Запаси при придбанні (отриманні) або виготовленні зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх

собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

— суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

— затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

— інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) не завжди можна відразу віднести до вартості конкретних запасів (при доставці різних запасів одним транспортом, при надходженні рахунків транспортних організацій у кінці місяця). В такому разі підприємство може обліковувати ТЗВ на окремому субрахунку рахунку 20 і додавати до вартості запасів при їх використанні певний відсоток ТЗВ, який визначають за формулою:



480 • 0,16 = 76,8 грн.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

— понаднормові втрати і нестачі запасів;

— проценти за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оцінка вибуття запасів здійснюється за одним з таких методів:

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних затрат;

— ціни продажу.

Методи оцінки різних видів запасів підприємство обирає самостійно, що визначається в наказі про облікову політику.

Сутність методів ФІФО, ЛІФО та середньозваженої собівартості розглянемо на прикладі. Дані за одним з видів запасів про залишок на початок звітного періоду, надходження та вибуття за період подано в табл. 2.10.

Таблиця 2.10



Визначимо суму залишку на кінець періоду. За методом середньозваженої собівартості середня ціна запасів становила:

950 + 2000 + 3150 + 1650 / 75 = 103.33

залишок на кінець періоду: 10 = 103,33 = 1033,3 грн. Метод ФІФО передбачає, що залишились ті 10 одиниць запасів, які надійшли останніми, тобто за ціною 110 грн.:

10- 110 = 1100 грн.

За методом ЛІФО залишились запаси за ціною 95 грн. 10 • 95 = 950 грн.

Таким чином, вартість реалізованих запасів становила, відповідно, грн.: 7750-1033,33 = 6716,7;

7750-1100 = 6650; 7750-950 = 6800.

Увага! Приклад розрахунку наведено спрощений, з припущенням, що всі запаси реалізовані в кінці періоду, після їх надходження. В іншому випадку собівартість реалізованих запасів розраховують при кожному відвантаженні запасів, якщо було надходження після попереднього відвантаження.

Результати розрахунків подано в табл. 2.11.

Таблиця 2.11



Як бачимо, метод ЛІФО дає змогу списати більшу суму на витрати, ніж інші методи. Така закономірність спостерігається не в усіх випадках, але в переважній більшості, бо процес знецінювання грошей і зростання цін є постійним в історії людства. Цей метод у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку визначений як дозволений альтернативний підхід (МСБО 2 "Запаси"), і його використання дозволяється не в усіх країнах.

Метод ФІФО дає можливість підвищити інвестиційну привабливість підприємства, оскільки збільшує величину оборотних активів у балансі, а відповідно, і коефіцієнт ліквідності.

На жаль, в Україні методи оцінки запасів у бухгалтерському обліку майже не впливають на зменшення чи збільшення оподатковуваного прибутку.

У податковому обліку до валових витрат включаються не ті запаси, які використані у виробництві, а ті, що придбані підприємством у звітному періоді. При цьому датою придбання вважають дату першої з подій — або надходження товарно-матеріальних цінностей, або їх оплати. За результатами звітного кварталу робиться перерахунок залишків запасів порівняно із залишками на початок кварталу з метою деякою мірою визначити використані запаси, а не тільки придбані; при цьому дозволяється оцінка вибуття запасів тільки методами ідентифікованої собівартості або ФІФО.

Метод нормативних затрат застосовується для оцінки насамперед готової продукції.

Оцінка за цінами-продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі.

Оцінка запасів на дату балансу

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Уцінка запасів до чистої вартості реалізації є обов'язковою і здійснюється проведенням:

Д-т 946 К-т 20, 22...

Дооцінювати дозволяється тільки раніше уцінені запаси на суму, не більшу від суми попередньої уцінки тим самим проведенням, але методом сторно.