library.if.ua

Облік видів економічної діяльності

8.1. Характеристика грального бізнесу і особливості обліку

Організація азартних ігор і ігор на гроші відповідно до КВЕД має код 92.71.0.

Основні поняття, що характеризують гральний бізнес:

Гральний бізнес [3] — діяльність, пов'язана з організацією казино, інших гральних місць (домів), ігрових автоматів із грошовим чи майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) і розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій чи майновій формі.

Гральний заклад — окреме приміщення або будівля з гральним залом для відвідувачів (крім ігрових автоматів і більярдних столів), де здійснюються або проводяться азартні ігри, у тому числі з використанням тварин, птахів, комах та ін., дозволених до утримання.

Азартна гра — гра, участь у якій дає змогу отримувати гроші, інше майно чи майнові права, результат якої визначається діями, повністю чи частково заснованими на випадку; при цьому учасник азартної гри ризикує позбавитися ставки, внесеної за право участі в грі. Азартною грою не вважається гра на технічному пристрої (ігровий автомат, комп'ютер та ін.), якщо єдиною можливістю одержання виграшу є безплатна гра на цьому пристрої.

Азартні ігри можна поділити:

— на ігри випадку — азартні ігри, результат яких визначається діями, цілком заснованими на випадку; при цьому випадкові цифри, що розподіляються рівномірно, від яких залежить результат гри, випадають за допомогою колоди карт, диска рулетки, гральних кісток, електронного чи механічного ігрового автомата чи іншого засобу. До цих видів гри належать ігри в казино, ігрові автомати, більярд і лотереї з визначеною внесеною сумою коштів учасника, крім державної;

— ігри на здібність — азартні ігри, результат яких частково чи цілком залежить від фізичних і/чи інтелектуальних здібностей гравця;

— тоталізатори — азартні ігри, результат яких визначається заснованими частково чи цілком на випадку діями, коли гравець робить ставку на результат спортивного змагання й організатор гри зобов'язаний виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок. До цих видів гри належать ігри в букмекерських конторах, на іподромах та інші види тоталізаторів;

— парі — азартні ігри, результат яких визначається заснованими частково на випадку діями, коли гравець робить ставку на імовірність або неймовірність яких-небудь подій і організатор гри зобов'язується виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від внесеної гравцем ставки і визначеного до початку зазначеної події індексу, застосованого для обчислення суми виграшу.

Лотерея згідно із Законом про прибуток — господарська операція, що передбачає продаж гравцю права на участь у розіграші призу з випадковою вірогідністю за кошти чи в обмін на інші цінності, а також безоплатне одержання такого призу у власність у випадку визнання такого гравця переможцем.

Призовий фонд згідно із Законом про прибуток — сукупність призів, що підлягають виплаті переможцям лотереї відповідно до оприлюднених умов її проведення.

Державна грошова лотерея згідно із Законом про прибуток

— лотерея, умови якої передбачають наявність призового фонду в розмірі не менш 50 % від суми отриманих доходів, а також відрахувань у Державний бюджет України в розмірі не менш 30 % від доходів, що залишаються в розпорядженні після виплат у призовий фонд.

Агент по проведенню державної грошової лотереї (агент) [9]

— підприємство, установа чи організація, у тому числі бюджетні, які одержали право на проведення державної грошової лотереї у встановленому законом порядку.

Чистий прибуток агента — сума, що залишається в розпорядженні агента після відрахувань до призового фонду, у бюджет та на інші витрати, передбачені умовами випуску і проведення державної грошової лотереї.

Лотерейний білет — бланк документа суворого обліку, виготовлений за ліцензією Міністерства фінансів України, що дає право на участь у розиграші призового фонду лотереї, а у разі виграшу є підставою для його одержання.

Лотерея може проводитися як із застосуванням лотерейних квитків, так і через електронне устаткування, використання якого дає змогу заміняти лотерейні квитки іншими документами або іншим способом засвідчувати участь у грі і надавати право на одержання виграшу.

Ставка [9] — кошти, сплачені для одноразової участі в лотереї, сума яких фіксується відповідно до умов проведення лотереї.

Розповсюджувачі державних грошових лотерей — юридичні і фізичні особи, з якими агент по проведенню державної грошової лотереї уклав договір про розповсюдження квитків державних грошових лотерей (договір доручення, інший цивільно-правовий договір чи трудовий договір).

Мережа розповсюдження — сукупність місць і спеціалізованих пунктів з приймання ставок і виплат виграшів відповідно до умов проведення лотерей. Формування і розвиток мережі поширення здійснюється агентом за підтримки органів місцевого самоврядування.

Учасники лотереї (гравці) — фізичні особи віком від 16 років, що самостійно визначають види лотерей, у яких беруть участь, сплачують ставку квитка державної грошової лотереї й одержують право на одержання виграшу у випадку підтвердження їхньої перемоги.

Особливості обліку в гральному бізнесі:

1) неможливість визначення собівартості конкретної послуги, що надається;

2) велика кількість супутніх послуг;

3) складність аналітичного обліку, велика кількість цінностей, що належать до бланків суворої звітності;

4) великий обсяг відображення активів на позабалансових рахунках;

5) висока вартість патентів і ліцензій;

6) низький рівень прямих матеріальних витрат, відсутність загальновиробничих витрат;

7) відмінності у визначенні фінансового результату та в оподаткуванні гральних закладів, в яких результати гри визначаються протягом одного дня (казино) і в яких — через певний проміжок часу (букмекерські контори);

8) одночасне надання оподатковуваних і неоподатковуваних ПДВ послуг, складність обліку і розрахунку ПДВ;

9) необхідність утримання і перерахування в бюджет податків з третіх осіб (клієнтів) та ін.

10) неможливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

11) великі обсяги готівкових розрахунків і як результат — необхідність застосування РРО.