library.if.ua

Облік видів економічної діяльності

10.2.3. Порядок обліку відходів паперу

Відходи утворюються при друкуванні будь-яких видань (книг, журналів, газет тощо) і на будь-якому обладнанні. Це залишки паперу на гільзах, обрізки паперу, картону, палітурних матеріалів, бронзової рулонної фольги.

Для визначення кількості паперу, необхідного для виготовлення тиражів, розрахунку кількості паперу, що видається в цехи, використовуються норми відходів.

У разі використання для друкування одного видання некондиційного паперу з різними технологічними властивостями друкарня і видавництво повинні складати Акт про некондицію.

Кількість відходів паперу на підготовку форм до друкування (наладку) вимірюється в паперових аркушах, за іншими статтями відходів — у відсотках від кількості паперу, необхідного для друкування тиражу (без відходів). Кількість відходів при розрізанні рулонного паперу на листи розраховується виходячи із загальної кількості паперу, що нарізається.

У діяльності друкарні можливі тільки зворотні відходи, оскільки обрізки паперу, що не використовуються в самій друкарні, здаються в макулатуру.

Зворотні відходи обліковують на субрахунку 209 "Інші матеріали".

Обрізки паперу, які згідно із встановленою технологією передаються в інші цехи як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції, до зворотних відходів не відносять і обліковують на рахунку 201.

У зв'язку з тим, що зворотні відходи не є купованими матеріалами, в податковому обліку їх утворення не відображається і не спричиняє ніяких податкових наслідків.

У друкарні використовуються норми угару (у межах 5 %), які залежать від типу обладнання, на якому нарізається рулонний папір. Відходи в межах цих норм включають до собівартості при складанні калькуляції видавничої продукції.

Приклад 2. Друкарнею, що перебуває на балансі видавництва, для друкування книг цього видавництва придбано папір на суму 23 052 грн., в тому числі ПДВ. Зворотні відходи згідно з нормами становили 7,98 %, або 1840 грн. Частину цих відходів на суму 1815 грн. використано для друкування настільних календарів, іншу, на суму 25 грн. (що становить 100 кг відходів), буде реалізовано як макулатуру.

Бухгалтерські проведення з відображення руху зворотних відходів паперу подано в табл. 10.2.

Таблиця 10.2





Розглянуті операції відображуються в обліку незалежно від того, кому належить папір:

— друкарні, що перебуває на самостійному балансі і надає послуги, використовуючи свій папір;

— видавництву, на балансі якого перебуває друкарня;

— друкарням, що працюють на давальницькій сировині.

10.2.4. Облік внутрішнього браку в друкарні

Облік втрат від браку в поліграфічному виробництві ведеться на загальних підставах. Особливість поліграфічного виробництва полягає в тому, що залежно від призначення поліграфічної продукції встановлюються критерії її якості і вимоги точності відтворення оригіналу.

Виділяють три класи друкарських видань:

— перший — видання, що потребують ретельного виготовлення оригіналу (книги);

— другий — текстові та ілюстровані видання, розраховані на тривале користування;

— третій — видання, розраховані на короткий або середній терміни користування.

Згідно з ГОСТ 15467-79 примірник визнається браком, якщо в ньому виявлено дефект, що виключає можливість практичного використання видання за прямим призначенням.

Виділяють втрати від технічно неминучого браку, до яких відносять:

— вартість запасів, остаточно забракованих з технологічних причин;

— витрати на виправлення технічно неминучого браку.

У бухгалтерському обліку втрати від технічно неминучого браку включають до собівартості відповідного виду продукції. Втрати від браку, що виник у процесі малосерійного виробництва або при виконанні індивідуального замовлення на той момент, коли його виконання ще не завершене, відносять на собівартість незавершеного виробництва.

Втрати від браку зменшуються на вартість відходів, які можуть бути використані в процесі виробництва інших видів продукції.

Бухгалтерські проведення з обліку браку наведено в табл. 10.3.

Таблиця 10.3



Не вважають браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливо підвищеними технологічними вимогами, в тому випадку, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам на аналогічні продукти або вироби широкого споживання. Наприклад, книжкові видання першого класу у разі виявлення незначних дефектів можуть бути переведені до другого класу видань як продукція зниженої сортності і при цьому вони не вважатимуться браком.