Організаційний розвиток підприємства

Кілька років тому розвиток економіки України мав характерну рису відриву банківської системи від виробництва за невеликими виключеннями сфер, де обороти швидші і прибуток більший. Капітал банків зосереджував більше уваги на торгівлі та посередництві. Промисловість втрачала фінансову підтримку і намагалася вижити за рахунок своїх коштів. На думку багатьох фахівців, ідея створення промислово-фінансових об'єднань мала на меті допомогти залучити фінанси у виробництво.

Досвід сучасної світової економіки свідчить, що на певних етапах розвитку є об'єктивна необхідність розробки державної політики створення умов для об'єднання промислового капіталу.

Для виробничого сектора існує особливість концентрації капіталу. На відміну від торгівлі і сфери послуг, де кошти значно скоріше обертаються та перерозподіляються, у виробничому секторі основний обсяг коштів знаходиться в основних фондах, тому рухомість капіталу значно знижується. Це змушує промисловців вступати в домовленості один з одним (з метою забезпечення стійкості кон'юнктури) та з банком для отримання гарантій фінансової стабільності. Банки заінтересовані в гарантії повернення коштів, тому підтримують процеси інтеграції. Розвивається складна система інтеграції суб'єктів економічного процесу, що відображає різноманітність господарських технологічних та фінансових зв'язків. У тій чи інший мірі на постійній та короткостроковій основі підприємства, банки, фінансові установи створюють альянси, об'єднуються в пули, групи, концерни, консорціуми, конгломерати, холдинги тощо. У різних структурах можливо спостерігати неоднаковий ступінь економічної свободи та різні підходи до регулювання поведінки учасників.

У типології найбільших економічних об'єднань особливе місце посідають промислово-фінансові групи.

Об'єктивні передумови створення інтеграційних структур, що базуються на об'єднанні промислового та фінансового капіталу, забезпечуються існуванням наступних ринкових економічних рис:

кошти акумулюються не у товаровиробника, а у покупців;

кошти трансформуються в інвестиції через різноманітні фінансові інститути з оформленням боргів перед покупцями за допомогою системи взаємних зобов'язань (цінних паперів, банківських позик тощо);

товаровиробник в умовах ринку повинен орієнтуватися на позики цих коштів у покупця через посередництво фінансових інститутів, а не шляхом отримання коштів від держави;

використання інвестиційних коштів передбачається посередництвом існування єдиної структури, що здатна акумулювати та розподіляти їх.

У світовій практиці крупні виробничі компанії органічно пов'язані з фінансовими установами (банками, страховими інвестиційними компаніями), транспортними, торгівельними та інформаційними структурами. Функціонування подібних промислово-фінансових об'єднань є ознакою процесу сучасного суспільного виробництва і одночасно умовою його подальшого розвитку.

Сучасні промислово-фінансові групи виникають від необхідності розгортання широкомасштабних наукових досліджень і розробок, використання складних технічних і технологічних комплексів, поглиблення виробничої кооперації за умов протидії різким коливанням ділової кон'юнктури.

Привабливість конкретної мети і програми сучасних бізнес-проектів часто є очевидною з самого початку, проте з появою нових послуг і ринків вона може втратити свою стабільність і не відповідати відповідним умовам середовища. Тому в умовах сучасного розвитку інтеграційних структур, особливо промислово-фінансових об'єднань, з урахуванням їх масштабності і складності необхідна розробка стратегічного підходу до їх формування.

Відповідно до існуючих методик стратегічного планування створення промислово-фінансових груп має певну специфіку. У процесі формування стратегії її плани повинні залишатися стабільними впродовж великих проміжків часу, однак у той же час вони повинні бути достатньо гнучкими. Це дозволить при необхідності здійснити їх модифікацію і переорієнтацію. Слід відзначити, що стратегічний план промислово-фінансової групи слід розглядати як програму її діяльності впродовж довгого періоду з урахуванням того, що зміни в оточуючому середовищі роблять неминучим постійне коригування її діяльності.

Відсутність місії промислово-фінансової групи, її недостатня чіткість можуть привести до розгалуження зусиль, а не до єдиної цілі, що має суттєве значення для досягнення успіху промислово-фінансового об'єднання.

Слід зазначити, що організація є відкритою системою, тому вона може бути життєздатною за умови, якщо вона буде задовольняти потреби, які знаходяться за її межами. Необхідно постійно слідкувати за середовищем своєї діяльності, тому в оточуючому середовищі треба мати узагальнюючу мету діяльності об'єднання. Це приводить до необхідності збору та аналізу великих інформаційних потоків про галузь, ринок, конкурентів та інші чинники.

На основі визначеної місії промислово-фінансового об'єднання здійснюється формування і встановлення цілей. Для загального успіху організації цілі об'єднання повинні відповідати певним вимогам. Передусім вони повинні відповідати конкретно визначеному горизонту планування. Це означає, що необхідно визначити не тільки результат і напрямки діяльності, але й терміни досягнення певної мети. Як правило, визначаються довгострокові і короткострокові цілі. Довгострокові цілі в більшості мають горизонт п'яти та іноді більше років. Короткострокові плани передбачають їх здійснення в межах одного року.

Спочатку розробляються довгострокові плани, а потім короткострокові цілі для забезпечення виконання визначених довгострокових. Як правило, чим ближчим є горизонт планування, тим вужче його період.

Далі слід зазначити, що цілі повинні бути конкретними, вимірними. Це дає змогу для об'єднання створити чітку базу відліку до наступних рішень і оцінити хід роботи в напрямку реалізації своїх цілей.

Цілі мають бути досяжними, щоб служити підвищенню ефективності об'єднання. Встановлення цілей, що перевищують можливості промислово-фінансового об'єднання, може призвести до негативних наслідків. Найчастіше це відбувається через недостатність ресурсів чи недооцінку оточуючого середовища. Це може звести нанівець діяльність великого колективу, тому що визначені цілі є важливими в діяльності членів колективу організації, які прагнуть досягти цілей, встановлених для організації.

Для формування цілей промислово-фінансового об'єднання важливим також має бути те, що ефективність і багатогранність цілей повинна бути взаємостимулююча. Це полягає в тому, що дії і рішення для досягнення єдиної чи головної цілі не повинні вступати в протиріччя для досягнення інших цілей. Для цього необхідно створити систему взаємопідтримки цілей. Відсутність такої системи призводить до виникнення конфліктів між підприємствами промислово-фінансового об'єднання.

Встановлення цілей об'єднання є вагомою частиною процесу стратегічного управління. Як бачимо, вони повинні бути чітко і системно сформульовані, взаємозв'язані між собою. Крім того, їх виконання повинно бути відповідно стимульовано.

Після встановлення місії і цілей промислово-фінансового об'єднання необхідно провести аналіз реальності їх здійснення на базі детального вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища. Традиційно це — вивчення загроз і можливостей здійснення зовнішнього середовища, пов'язаних з політикою, ринком, конкуренцією, міжнародним становищем і соціальною ситуацією.

Далі підлягають аналізу діапазони внутрішніх проблем, що називається управлінським обстеженням і являє собою оцінку функціональних зон організації. Ці зони включають обстеження функцій маркетингу, фінансів, виробництва, трудові ресурси, культуру та образ корпорації.

Слід особливо зазначити, що для формування промислово-фінансових об'єднань важливе значення має кількість і якість персоналу. Якщо організація має кваліфікованих співробітників і керівників, вона здатна розробляти і реалізовувати різні альтернативні стратегії. Якщо навпаки, то в об'єднанні слід поліпшувати роботу з підвищення кваліфікації персоналу, його структури. Інакше ці недоліки можуть створити загрозу майбутній діяльності об'єднання.

Крім цього, слід звернути увагу на таке явище, як культура корпорації, яка відображає переважно звичаї, мораль, очікування в організації. Це проявляється у залученні підприємствами робітників певних типів поведінки. Образ (імідж) промислово-фінансового об'єднання певним чином сприймається клієнтами і формує загальне враження в цілому. Ці нетрадиційні чинники мають велике значення для успішної діяльності промислово-фінансової групи в довгостроковій перспективі.

Після здійснення зовнішнього і внутрішнього обстеження виявляються сильні і слабкі сторони групи і ранжуються чинники за ступенем їх важливості. Деякі з них потребують негативного вирішення, інші можуть зачекати, решта з них може бути корисною для використання можливостей зовнішнього середовища. Проаналізувавши внутрішні переваги і недоліки у відповідності з зовнішнім середовищем і можливостями, переходять до вибору відповідного виду і напрямку діяльності промислово-фінансового об'єднання, тобто до вибору стратегічної альтернативи розвитку.

Досвід економічної діяльності визначає такі основні стратегічні альтернативи: скорочення, обмежене зростання, зростання і поєднання.

У більшості випадків до стратегічного скорочення звертаються, коли показники діяльності компанії продовжують погіршуватись при економічному спаді чи просто для врятування. При цьому може бути декілька варіантів:

ліквідація — повний розпродаж підприємства, його матеріальних запасів і всіх активів;

відсікання зайвого — відділення від себе деяких підрозділів або видів діяльності з метою концентрації зусиль на найбільших прибутках;

скорочення і переорієнтація — це скорочення випуску неліквідної продукції і зосередження уваги на певному продукті чи на секторі продажу.

Ця стратегія більше притаманна підприємствам і об'єднанням великого військово-промислового комплексу із застарілою номенклатурою товарів.

Стратегія обмеженого зростання встановлює цілі від досягнутого рівня, скориговані на рівень інфляції. Вона більше характерна для галузей зі сталими темпами зростання, коли організація в цілому задоволена своїм економічним становищем.

Стратегія зростання реалізується шляхом сподіваного значного зростання рівня цілей стосовно показників базового року.

Стратегія поєднання передбачає поєднання усіх названих стратегій одночасного скорочення, обмеження, зростання.

Завдяки існуванню складної системи взаємопов'язаних та іноді взаємовиключаючих цілей учасників промислово-фінансових об'єднань процес формування цілей діяльності потребує вивчення інтересів учасників об'єднання. В цілому до переліку учасників промислово-фінансових об'єднань можна віднести державу, промислові підприємства, фінансові установи. Природно, що кожен з учасників об'єднання має свої інтереси, які треба розглянути більш детально.

Державний інтерес створення промислово-фінансових об'єднань полягає в намаганні подолати негативні тенденції в розвитку економіки країни, передачі прав власності на об'єкти, якими держава не спроможна раціонально управляти (позбавлення прав власності).

Засновники промислово-фінансових груп вкладають значно більше, ніж внески до статутного капіталу. Здійснюючи фінансові операції своїми майновими зобов'язаннями, фінансово-промислові об'єднання не потребують допомоги держави. При цьому важливо, що, здійснюючи великі фінансові операції, банки і безпосередньо об'єднання при всіх катаклізмах ринкової економіки зможуть функціонувати на засадах самофінансування і саморозвитку.

Створення фінансово-промислових об'єднань відповідає інтересам держави, тому що виникає можливість забезпечити вищий рівень ефективності, динамічності, збалансованості і керованості економіки в ситуації, коли до кінця не сформовано ринкові інститути, проте планові важелі управління вже ліквідовано.

Інтереси учасників фінансово-промислової групи, як правило, збігаються в основному із інтересами держави. Учасники об'єднання заінтересовані в підвищенні ефективності своєї діяльності за рахунок зниження витрат на виробництво та обіг, що досягається шляхом створення загальної інфраструктури (інформаційно-телекомунікаційної, банківської, страхової, транспортної, соціальної) завдяки підвищенню стабільності і надійності на базі встановлення тісних зв'язків з іншими учасниками об'єднання.

Фінансово-промислова інтеграція спрощує схему і підвищує результативність взаємодії між державними органами управління, партнерами і конкурентами на внутрішньому і закордонних ринках, сприяє лобіюванню інтересів крупних фінансово-промислових об'єднань певних галузей в урядових установах і парламенті.

Основним питанням взаємодії держави і фінансово-промислових об'єднань є визначення і використання конкретних заходів державної підтримки і стимулювання, які забезпечують економічний ефект на державному і регіональному рівнях. Можливо говорити про прямий фінансовий ефект, а також про опосередкований бюджетний. Під останнім слід розуміти скорочення витрат на попередження і ліквідацію наслідків технологічних аварій, боротьбу з безробіттям, допомогу малозабезпеченим верствам населення, боротьбу із злочинністю та іншими негативними явищами.

Розв'язання таких проблем передбачає розробку раціональної структури управління власністю як в межах самих фінансово-промислових груп, так і державну підтримку їх становлення.

Заінтересованість виробничих підприємств полягає у підвищенні здатності до виживання у нових умовах. В першу чергу це пошук коштів для фінансування поточної діяльності і подальшого розвитку. По-друге, це налагодження виробництва продукції за рахунок удосконалення технологічного ланцюга. До першого слід віднести те, що вже на етапі розробки концепції формування крупного промислового комплексу досягається детальна розробка організаційного та особливо фінансово-економічного механізму функціонування об'єднання. Це дає змогу знешкодити часті випадки, коли спочатку приймаються чисто формальні рішення і вже після цього починають шукати відповіді на те, хто і як у цих об'єднаннях повинен функціонувати.

Заінтересованість підприємств полягає в тому, що з'являється можливість одночасно і паралельно вирішувати два взаємопов'язані завдання: формування інвестиційних програм і пошук реального та ефективного інвестора.

Крім цього, діяльність банку в межах об'єднання в якості фінансового партнера створює унікальні можливості для підприємств, вирішуючи питання організації платежів, розрахункових відносин і кредитування. До нього можливо також віднести і створення системи клірингових розрахунків, випуску і використання векселів, які мають право одержання в межах компанії і заліковуються банком.

Важливим для підприємств є надання банком гарантії для отримання кредитів в інших банках, а також отримання кредитів одним підприємством групи під гарантії інших, які працюють в межах групи.

Інтерес підприємств у виробництві полягає в зміні виробничих зв'язків між учасниками групи, підвищенні конкурентоспроможності своєї продукції, акумулюванні ресурсів для утримання науково-дослідницьких підрозділів, розробці нових технологій, організації єдиної маркетингової служби постачання та можливості значного зниження витрат на придбання матеріалів шляхом оптових закупівель для всіх підприємств тощо. Наприклад, об'єднання «Київхліб» за рахунок оптових закупівель централізованого забезпечення своїх підприємств борошном має можливість знизити ціну, що дає змогу отримати економію порівняно з децентралізованою закупівлею на рік до 1,5 млн. грн.

Поряд із цим значну заінтересованість у створенні фінансово-промислових об'єднань мають і банківські установи. В першу чергу це пояснюється підвищенням ефективності використання фінансових ресурсів шляхом диверсифікації їх використання, придбання нової клієнтури для нарощування масштабів своїх операцій.

Після створення групи частина сукупного капіталу може використовуватись для реалізації інвестиційних проектів за найбільш ефективними напрямками розвитку (так звані «точки росту», тобто проекти, від успішного завершення яких залежить значне збільшення загальної ефективності діяльності фінансово-промислової групи в цілому).

Банк безпосередньо заінтересований в акумулюванні всіх ресурсів, що формуються в результаті діяльності фінансово-промислової групи. Це досягається обов'язковим відкриттям розрахункових рахунків в банку групи. Завдяки системі функціонування в рамках групи єдиного розрахункового центру через певний час створюються середньомісячні залишки, що допомагає здійснювати платежі, погашати тимчасову заборгованість деяких підприємств групи.

У процесі акумуляції коштів для спільного кредитування окремих напрямків і підприємств в рамках фінансово-промислової групи можуть застосовуватись допоміжні інструменти для підвищення інтеграції та забезпечення більшої надійності повернення кредитів. До них можна віднести формування загального фонду групи та інших форм стандартної відповідальності всіх учасників перед банком, передача у довірче управління банку пакетів акцій підприємств-учасників. Крім цього, широко застосовується перехресне володіння акціями підприємств, до яких передбачається спрямування інвестицій. Поряд з цим банки заінтересовані у володінні контрольним пакетом акцій підприємств, в які вкладаються кошти.

Після створення фінансово-розрахункового центру фінансово-промислова група може організувати вексельний центр, емітувати свої векселі для обслуговування взаємних поставок між учасниками групи.

Фінансово-промислове об'єднання може створити загальний депозитарій для роботи з цінними паперами, управління великими пакетами акціонерних товариств, операцій на фондовому ринку. Цей комплекс дозволить банку сконцентрувати таку діяльність в єдиному місці, проводити єдину політику, включаючи залучення інвесторів. Можна додати, що в рамках діяльності кредитного інституту в основі фінансово-промислової групи може стати також організація клірингового центру з метою більш жорсткого планування руху грошових коштів та взаєморозрахунків.

Таким чином, промислово-фінансова група створюється з метою підвищення ефективності національної економіки та діяльності окремих підприємств—учасників промислово-фінансових об'єднань на основі об'єднання матеріальних та фінансових ресурсів.