Охорона праці
2.3.1. Природня вентиляція.
Природна вентиляція може бути організованою та неорганізованою.
Неорганізована природна вентиляція (провітрювання) здійснюється за раху-нок витиснення зовнішнім холодним повітрям через вікна, щілини та двері внутрішнього теплого повітря. При неорганізованої природної вентиляції невідомі обсяги вводимого та виводимого повітря з приміщення і повітряоб-мін залежить від випадкових факторів (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря).
Організована природна вентиляція, при якій подачу та віддалення повітря регулюють точно, згідно з зовнішніми метеорологічними умовами та у зазда-легідь заданих об'ємах, називають аерацією.
Аерація здійснюється через спеціально передбачені отвори у зовнішніх ого-рожах з використанням природних спонукаючих рухів повітря, гравітаційних сил та вітру. Вітрозахисні щити з прорізами створюють незадуваємі ліхтарі, які працюють на витяжку при різних направленнях вітру.
У виробничому приміщенні внаслідок надходження тепла від обладнання, людей температура повітря як у зимовий, так і у літню пору року виявляється вище температури зовнішнього повітря. Середній тиск повітря у приміщенні практично дорівнює тиску зовнішнього повітря, проте рівність тисків спо-стерігається тільки в якійсь визначеної горизонтальній площини, що лежить приблизно у середині висоти приміщення та називається площиною рівних тисків (див рис. 2.1). Тиск на рівні цієї площини може бути прийнятим рів-ним нулю. Тоді тиск, що створюються стовпами повітря висотою від центру нижніх прорізів до площини рівних тисків, складає у середині приміщення, а зовні. Отже, на рівні центру нижніх прорізів створюється разряження H1, за-вдяки якому повітря поступає у нижній проріз приміщення, а на рівні центру прорізів, розташованих вище площини рівних тисків, створюється тиск Н2, викликаючий рух повітря з приміщення назовні. У наслідку різниці тисків виникає повітрообмін з притоком повітря через нижні прорізи та витяжкою через верхні.
Ці виразу справедливі у випадку безвітряної погоди, або для будинків добре захищених від вітру. Якщо будинок обдувається вітром (див рис.) , то на на-вітряної стороні створюється підвищений тиск, а на завітряної - знижений. Вітровий тиск при разряжені Нв визначається з співвідношення
Нижня частина приточних аераційних прорізів для теплого часу року пови-нна знаходитись на рівні не більш 1 м від площини підлоги, а для холодного - на рівні 4-6 м.
Аерація - основний вид вентиляції одноповерхових виробничих будинків, раніш за все з теплонадлишками, не можна застосовувати аерацію у цехах, де є виділення шкідливих речовин, пил та штучний клімат.
При влаштовуванні природної вентиляції у багатоповерхових будинках про-кладають витяжні канали у товщі стін або спеціальні витяжні шахти. З метою використання енергії вітру для збільшення природної (гравітаційної) тяги над витяжними каналами або шахтами установлюють спеціальні насадки, що на-зиваються дефлекторами (рис.2.3.). Труба (шахта) 1 для полегшення виходу повітря закінчується дифузором 2, до якого зверху залізними смугами 5 прикріплена кришка (зонт) та з боків - циліндричний кожух 3, перешкоджуючий попаданню у повітряний канал атмосферних опадів. При обтіканні циліндричного ковпака вітром на 5/7 його кола створюється знижений тиск (розрядження), внаслідок чого у повітряному каналі збільшується тяга
Дефлектори слід установлювати не нижче 1м над коником даху так, щоб вони повністю знаходились у зоні дії вітру та не загороджувались стінами сусідніх будинків та ін. Інакше напір не тільки не буде використовуватись, але і зовнішня повітря через дефлектор буде поступати всередину приміщення.
Позитивні якості природної вентиляції - економічно вигідна. Негативні залежить від погодних умов, зовнішній повітря не завжди задовольняє необхідним вимогам.