Основи менеджменту (2014)

19.1. Що таке стрес?

Зростання інформаційного й емоційного навантаження на керівників виробництва поставило на порядок денний рішення ще однієї важливої проблеми - зменшення негативного впливу на організм людини так званих стресових ситуацій.

Сьогодні слово "стрес" у літературі з проблем управління зустрічається, мабуть, частіше, ніж у медичних виданнях, стресом намагаються пояснити все — від інфаркту керівників до застою у справах корпорації. Заляканий привидом стресу, керівник уже не в змозі вирішити, як справитися зі зростаючим обсягом справ: чи додатково завантажити своїх підлеглих, ризикуючи відбити в них інтерес до роботи і викликати депресію від перевтоми, чи звалити додаткове навантаження на власні плечі, що знову-таки може викликати стрес та інфаркт?

Поняття "стрес" уперше ввів у науку доктор Монреальського університету Хане Сельє в 1946 р. для позначення впливу різних неспецифічних факторів, чи "стресорів", на організм людини. Згідно Сельє, реакція людини на стрес складається з трьох стадій. Перша стадія — це реакція на тривогу, наприкінці якої мобілізуються захисні функції організму. Друга стадія характеризується як опірність організму, протягом якої він пристосовується (адаптується) до нових умов, викликаних стресорами. Якщо ж стресори настільки сильні, що захисних засобів організму не вистачає Для його адаптації до нових умов, то настає третя стадія, що веде до виснаження організму, і якщо ці стресори будуть діяти тривалий час, то й до його загибелі.

З приводу впливу стресу на організм людини немає єдиної точки зору, хоча більшість дослідників схиляється до того, що ця дія негативна. Проте, мабуть, найбільш правильним буде розглядати це питання не з погляду впливу стресу взагалі, а в залежності від сили стресорів і тривалості їхньої дії. Якщо сила стресора така, що перевищує захисні властивості організму (наприклад, систематичне інформаційне перевантаження керівників), то його негативний вплив на організм не викликає сумнівів. Але з іншого боку, чи не будь-яка проблема управління, чи не будь-яка інформація, що прийшла до керівника і свідчить про необхідність приймати рішення, викликає стрес? Очевидно, так. Адже стрес — це насамперед спонукання до дії. Можна навіть сказати більше: стресові ситуації, якщо під ними розуміти необхідність рішення проблем, є двигунами в багатовіковій історії розвитку людства. Сприятливе зовнішнє середовище існування привело, наприклад, до виникнення високорозвинених цивілізацій на зорі історії людства у визначених районах земної кулі (Індія, Єгипет, Китай). В міру заселення людиною менш сприятливих кліматичних зон Землі виникали більш складні проблеми забезпечення необхідних умов життя, що привело до широкого розвитку суспільства в цих регіонах і до відставання колись високорозвинених цивілізацій.

То що ж таке стресе? Почнемо із словникового визначення. "Стрес — це внутрішній опір, реакція еластичного тіла на зовнішні сили, які впливають на нього". Як бачимо, стрес, явище не тільки від'ємне, оскільки і його характер і зворотна реакція на нього "еластичних тіл" (в даному випадку працівників і організації) можуть бути зовсім різними.

Дослідження, проведені канадським соціальним психологом Рональдом Дж.Бурке в Йоркському університеті, довели можливість подолання шкідливих наслідків стресових ситуацій, а якщо вони все-таки не відвернуті, то є шляхи до їх повного усунення.

Бурке вдалося встановити, що частину раніше виявлених стресових ситуацій вмілі керівники можуть повернути на користь справі без шкоди здоров'ю та психіці підлеглих.

1. Стреси створюються навколишніми обставинами, які вимагають адаптації поведінки. Причиною їх виникнення можуть бути різні фактори, починаючи з незначних порушень звичних обставин до серйозних, насамперед хвороба, тяжка сімейна втрата, розлучення та ін.

Між духовним і фізичним станом існує тісний взаємозв'язок, одне впливає на друге як у позитивному, так і в негативному напряму, незалежно від нас. Ми можемо впливати волею на рухи, частоту дихання, однак багато процесів в організмі (биття серця, кров'яний тиск, зниження або підвищення кислотності контролюється автономною нервовою системою). Ми не можемо викликати або перервати ці процеси волею.

Реакція на стрес у багатьох випадках змушує працювати ефективніше, докладати більше зусиль, які направлені на досягнення поставленої цілі.

Пасивність же може повернутися гіпертонією, сердечними приступами, порушеннями психіки, хворобливим станом. У цій ситуації сам організм шукає можливість боротися зі стресом, звертаючись до внутрішньої енергії, внаслідок чого ми знаходимося під довготривалим навантаженням, яке нам не під силу. Не бачучи виходу, ми починаємо панікувати.

Психолог Сельє виділяє два види стресу:

"...Один із них негативний, шкідливий, розруйновувач життя, так названий дистрес, інший позитивний, виталізуючий, життєво необхідний, так званий ейфорійний стрес. Неважко здогадатися, що все, що пов'язано з дистресом, несе в наше життя хвороби, депресію, одинокість, певні функціональні неврози, в той час, як ейфорійний стрес означає здоров'я, задоволення, щастя".

Стреси існують і будуть існувати завжди. Просто не треба робити з цього слова феномен, не слід вважати, що ми знаходимося під стресом, якщо ситуація не є такою. Звичайно, не слід заперечувати, що стрес є скрізь і в приватному житті, і в кожній професії.

Отже, якщо немає проблем, то немає і стресових ситуацій і відповідно руху вперед. Останнім часом у середовищі вчених дедалі більш стверджується думка, що стрес організму необхідний і навіть корисний. Так, член-кореспондент АМН К. Судаків пише: "Емоційний стрес - у принципі нормальна фізіологічна реакція людини. Вона дозволяє переборювати перешкоди, що заважають задовольняти основні потреби, і сприяє в кінцевому підсумку активній творчій діяльності." Доктор медичних наук В. Розенберг також стверджує, що "коли негативні емоції мобілізують сили організму, змушують його підібратися, підготуватися до боротьби з перешкодою, що виникла, користь їхня очевидна". Причому тут важливо, як сприймається людиною необхідність подолання цих перешкод. І чим вище рівень пошукової діяльності, тобто зусиль у досягненні цілей, тим сильніше опірність організму несприятливим умовам.

Аналогічної думки дотримується і ряд закордонних фахівців. Відзначається, наприклад, шо, хоча поняття про менеджера завжди асоціюється з людиною, що знаходиться під стресом, що робить шкідливий вплив на здоров'я, багато менеджерів стверджують, що стрес їм необхідний як своєрідний допінг і що, оскільки він має як позитивні, так і негативні наслідки, головна проблема полягає не в тому, щоб стрес виключити, що, мабуть, безглуздо, а в тому, щоб навчитися ним керувати.

Уданий час вивченню проблем, пов'язаних з виникненням стресових ситуацій у керівників, приділяється дедалі більше уваги. При цьому розглядаються не тільки умови їхнього виникнення, але і відшукуються шляхи, методи й засоби, що знижують негативний вплив стресу. Щоб оцінити актуальність проблеми зниження негативних наслідків стресу, необхідно знати, наскільки керівники піддаються його впливу, тобто як часто вони попадають у неординарні стресові ситуації, коли сила стресора перевищує захисні властивості організму.

Нині в США дуже модна Мерілін Ферьюсон. Вона написала і видала багатомільйонним тиражем книгу під назвою "Діти водолія". Практичні висновки з цієї книги з великою вигодою для себе зробив маестро Шакі Гавейн. Він має настільки сильне реноме, що запис на його курси йде на багато місяців уперед. Він одержує замовлення від багатьох американських, а в останній час і європейських фірм, хоч курси ці коштують дуже дорого.

Зміст курсу антистресової терапії у Шакі Гавейна зберігається в таємниці, і відомо тільки, що маестро проповідує метод "науково-позитивного сприйняття". Він стверджує, що достатньо відповідним чином заставити мозок працювати на добробут фірми і кар'єра Вам забезпечена. А от як це зробити, він вчить на своїх курсах.

Багаточисельні вправи-транси полягають в тому, що курсант закриває очі і уявляє, як його особистість притягує клієнтів і гроші. Маестро стверджує, що найкращих результатів вдається досягти в тих випадках, коли людина займається самонавіюванням, знаходячись у звукоізольованому приміщенні, яке повністю відсікає його від зовнішнього світу. Випускники курсів Гавейна стверджують, що вони повністю позбавилися стресів, песимізму і сумнівів.

Кар'єру на боротьбі зі стресами зробив в Європі Жан Лапікколо, колишній чемпіон Європи з кендо, тобто фехтування бамбуковою палицею, яку держать двома руками. Він організовує антистресові курси для різних підприємств. До речі, один із методів позбавлення від стресу демонструвався по телебаченню в багатьох країнах. Суть його полягає в тому, що курсант стрибає з містка в річку. При цьому до щиколоток його ніг прив'язують еластичні ліани, які зупиняють його політ біля самої води і підкидають знову вгору. Особливо "застресовані" стрибають не в річку, а в прірву. Цей ритуал викликає таке сильне потрясіння нервової системи, що малі буденні стреси відходять на другий план. Нині Лапікколо запрошений працювати із співробітниками компанії "Рено".

Стрес є продуктом реакції "бий-біжи" — примітивного рефлексу, який готовить людину до конфлікту. Коли людина стикається з якоюсь небезпекою або занадто нервовим колегою, її організм виробляє гідрокортизон. Ці гормони допомагають організму швидко включити виконання деяких його функцій, вт. ч. і частину імунної системи, атакож екстрені енергетичні джерела. Ате цей механізм сьогодні народжує додаткові проблеми.

Звернемо увагу на те, що організму шкодить не сам по собі стрес, а його надмірна інтенсивність.

Інстинкт "бий-біжи" не єдине, що ріднить сучасного підприємця і кроманьйонця. Роберт Саполскі зі Стенфордського університету вважає: з підлеглими керівники поводять себе подібно бабуїнам. Саполскі довго вивчав цих тварин, стада яких мають жорстку ієрархічну структуру. В умовах такої жорсткої ієрархії вожаки реагують на стресові ситуації значно

швидше і точніше, ніж "рядові" бабуїни. Він зробив висновок, що стрес менш небезпечний для тих, хто знаходиться "нагорі", ніж тим, хто працює "знизу".

На думку доктора Франсіско Хосе Флорес-Таскона, автора книги "Керівні кадри 2000 року: важкість кардинальської мантії", нема ніяких рокових причин, в силу яких успішно працюючий керівник повинен страждати від стресу більше, ніж його підлеглі. Горе в тому, що багато керівників не вміють знайти в своєму житті баланс між роботою та іншими радощами буття, не вміють "відключатися" від службових проблем.

Щоб послабити або навіть відвернути шкідливі наслідки "керівних стресів", доктор Флорес-Таскон радить дотримуватися дієти, активніше використовувати вільний час, чергувати розумову і фізичну діяльність, і саме головне — уникати крайніх перевантажень в звичайній діяльності.

Симптоми "роботоголізму" поширилися в останні десятиріччя серед управлінських працівників багатьох країн подібно лісовій пожежі. Людей, вражених цим синдромом легко виявити. Це ті, хто постійно поглядає на годинник, хто відчуває себе нещасним, коли повинен відірватися від роботи, хто нездатний відпочити і під час відпустки. "Роботоголізм" дійсно схожий з оп'янінням, діючи як всякий спосіб наркотичного відключення від багатогранного життя.

Небезпека для керівників наступає в той момент, коли в шкалі його життєвих цінностей — наполегливості, амбіції, потребі в почестях і повазі зі сторони оточуючих — починають проходити зміни.

Наслідком цього є втрата самоконтролю, нехтування іншими життєвими обов'язками і навіть виникнення деяких психічних захворювань. Нікому і в голову не прийде підозрювати роботоголіків у хворобі, адже вони, як правило, займають видне становище в суспільстві і подавляють оточуючих власним характером. Манія старанності — їхня характерна риса, але вона не шкодить їхній кар'єрі.

Як і всяка хвороба, стрес начальника піддається лікуванню тим успішніше, чим раніше він буде виявлений. Але провести ранню діагностику може тільки сам керівник.