Менеджмент (2002)

Одним із фундаментальних положень сучасного менеджменту є те, що без чіткої, коротко сформульованої мети для всієї організації менеджмент не можливий. Керуючись поставленою метою, менеджери визначають напрями діяльності та критерії оцінювання внеску кожного працівника для її досягнення. Цілі визначаються як характеристики необхідного кінцевого стану об'єкта управління. Менеджери уявляють їх насамперед як проекції того, що вони хочуть зробити. П. Друкер писав, якщо мета існує для того, щоб приносити користь, вона не може обмежуватися лише добрими намірами. Вона має "втілюватися в процесі праці" в конкретно визначений результат. Інший представник класичного менеджменту Честер Барнард вважав, що організації — це цілеспрямовані, орієнтовані на межу явища. Люди створюють їх свідомо, тому що не можуть досягти своїх цілей, діючи поодинці. М. Мегкон, М. Альберт. Ф. Хедоурі в "Основах менеджменту" поділяють цей погляд, зазначаючи, що організацію можна розглядати як засіб досягнення мети, який Дає змогу людям виконати колективно те, чого вони не змогли б виконати індивідуально. Мета — це бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

У ранній період наукового менеджменту завдання розглядалося в числі найбільш фундаментальних елементів будь-якої професії стосовно виконуваної роботи (Ф. Тейлор, Френк і Ліліан Гілбрети та ін.). Наприклад, у праці "Принципи наукового менеджменту" Ф. Тейлор стверджував, що "найважливішим простим елементом у сучасному науковому менеджменті є ідея завдання". Ця ідея передбачала повне (наскільки це можливо) планування праці кожного працівника, принаймні на один день наперед, і видачу повних письмових інструкцій, у яких детально описано завдання, а також засоби, необхідні для виконання цього завдання При цьому завдання використовувалось як стандарт при визначенні преміальної надбавки. Ідея завдання слугувала розробці концепції цільового управління. Уже перші дискусії на тему завдання виявили надзвичайно важливе значення, яке надавалося визначенню мети.

Мета є прямим наслідком (результатом) добре продуманого процесу аналізу і синтезу. Досягнення мети передбачає, що кожен член організації повинен мати відповідне завдання. Подібні завдання мають бути розроблені і для організації в цілому. Індивідуальні та організаційні завдання мають бути в такому співвідношенні, щоб виконання першого приводило до досягнення мети останнього. Ідея завдання, котра виникла із зародженням наукового менеджменту, підкреслює важливість попередньої розробки головної мети.

Перебуваючи в якійсь організації, зверніться до будь-якого співробітника з проханням розповісти про головну мету фірми. Не дивуйтесь, якщо ви не отримаєте простої та зрозумілої відповіді. Більшість співробітників не мають уявлення про те, в чому полягає головна мета організації.

Призначення організації (компанії) — це фундаментальне питання, яке повинні якнайсерйозніше ставити перед собою всі менеджери. Тут недостатньо відповіді на зразок: "Завдання корпорації — робити гроші. Це всі розуміють", або "Якщо ми не будемо мати прибутку, ми всі втратимо роботу". Звичайно, всі проінформовані менеджери і співробітники знають, що бізнес має приносити гроші. Однак фактично не в цьому полягає питання про призначення організації. Насправді, це питання набагато складніше.

Усі організації потребують мети, котра знаходить загальне визнання з боку всіх членів організації. Кожен працівник організації має дізнатися про її призначення, перш ніж її буде визнано всіма. Викликати віру в реальне існування загальновизнаної мети — важлива функція адміністративної влади. Призначення організації відрізняється від індивідуальних мотивів, але обидва ці поняття пов'язані між собою і підкріплюють одне одного, якщо ставиться мета задоволення з боку як окремих особистостей, так і організації в цілому. Мета відіграє суттєву роль у наданні додаткового значення навколишньому середовищу, і на неї слід дивитися з погляду перспективи.

Формування головної мети організації дає точну відповідь на критичне запитання: "Що таке наш бізнес?" Головна мета є інструментом планування, котрий дає змогу менеджерам сконцентрувати свою увагу на теперішніх і майбутніх можливостях фірми. Аналіз управлінської думки XX ст. засвідчує, що управління на основі завдання еволюціонує до місії, цілей та стратегії менеджменту організації. Роль планування як функції, а також специфічна природа та смисл постановки цілей змінились, але в кожний період розвитку цілі розглядалися як важливий елемент теорії менеджменту.

Отже, питання про мету існування організації далеко не таке просте, як може здатися на перший погляд. Якщо виходити з того, що досягнення мети, як правило, пов'язане з активними діями, то вона має бути корисною даному суб'єкту або оточуючим, інакше витрати на її досягнення будуть марними, а це суперечить здоровому глузду.

Багатство, прибуток як головна мета господарювання в минулому все більше відсуваються сучасним менеджментом, і не без підстав, на другорядні місця.

По-перше, поряд із комерційними з'явилися некомерційні організації, наприклад публічні біржі, що не ставлять перед собою завдань безпосереднього збагачення, однак сприяють збільшенню прибутку в інших, у даному разі в брокерських конторах, що функціонують при них. Ще менш доречно говорити про прибуток благодійних організацій, фондів тощо, діяльність яких, однак, створює добру рекламу засновникам.

По-друге, сьогодні в більшості великих організацій при владі стоять не власники, а наймані управлінці, доходи яких повністю не визначаються розміром прибутку. Ці особи можуть мати свої цілі, які далеко не завжди пов'язані зі збагаченням, і в міру можливостей нав'язувати їх відповідним організаціям.

По-третє, сам прибуток сьогодні більшою мірою залежить не стільки від уміння продати створений товар, скільки від спроможності виготовити те, що потрібно в певний момент людям, що користується попитом, задовольняє суспільні потреби. Хто справляється з таким завданням краще за інших, може розраховувати й на більший прибуток. Тому прибуток як безпосередня мета комерційних організацій фігурує сьогодні все рідше. Той, хто найкращим способом служить суспільству, залишається з більшим виграшем.

Цілі менеджменту фірми визначають концепцію її розвитку й основний напрям ділової активності. Важливим чинником при визначенні цілей менеджменту є вміле поєднання об'єктивного і суб'єктивного в управлінні бізнесом. З одного боку, цілі мають відповідати об'єктивним законам, інакше вони не будуть реальними, тобто досяжними, з іншого, — цілі є продуктом свідомості, формулюються людьми і виражають їхні інтереси. Мета управління моделює і відображає бажаний стан об'єкта управління в майбутньому. Цілі бізнесу визначають не тільки поведінку суб'єкта, а й впливають на елементи системи менеджменту: на зміст основних видів управлінської діяльності (функцій), на вибір способів впливу на об'єкт (методів), на організаційну структуру і процес управління, набір і розстановку кадрів і т. ін.

На досягнення цілей, що стоять перед організацією і відображують її ідеальний або бажаний у майбутньому стан, спрямований процес управління. На перший погляд може здаватися, що цілі визначаються власниками або керівниками організацій довільно, але насправді вони є суб'єктивним відбитком реальностей, що характеризують конкретну організацію, її роль у суспільстві, характер виробничого і кадрового потенціалу.

У той же час на формулювання цілей істотно впливають інтереси численних суб'єктів, пов'язаних із їхньою діяльністю. Це власники або керівники організації, її співробітники, яким вона дає засоби до існування, становище, статус та ін.; ділові партнери, чиє благополуччя також значно залежить від неї; місцеві органи влади, котрим організація допомагає розв'язувати багато їхніх проблем; нарешті, суспільство в цілому. Наприклад, якщо велика організація не зуміє реалізувати свої цілі і розориться, роботу можуть одночасно втратити десятки, а то й сотні тисяч людей, що неминуче створить значні труднощі навіть для великих держав. Звичайно, іноді умови діяльності організації сприймаються її керівництвом не зовсім реально, тому й виникають помилки в постановці цілей і визначенні способів досягнення їх , що призводять до неефективних рішень, марнотратства ресурсів, але й у цьому разі цілі мають під собою реальну підставу.

У системі управління організацією цілі виконують ряд важливих функцій.

По-перше, цілі представляють собою філософію організації, концепцію її діяльності й розвитку. А оскільки види діяльності лежать в основі загальної й управлінської структури, саме цілі визначають в кінцевому підсумку її характер і особливості.

По-друге, цілі зменшують невизначеність поточної діяльності як організації, так і окремої людини, стаючи для них орієнтиром у навколишньому світі, допомагають пристосуватися до нього, сконцентруватися на досягненні бажаних результатів і таким чином протистояти миттєвим поривам та бажанням, регулювати власні вчинки й поведінку в цілому. Це допомагає діяти швидше, з більшим ефектом, досягати задуманого з мінімальними затратами, а при однакових затратах отримувати додатковий виграш.

По-третє, цілі становлять основу критеріїв для виявлення проблем, прийняття рішень, контролю й оцінювання результатів діяльності, спрямованої на їхню реалізацію, а також матеріального і морального заохочення працівників організації, які при цьому відзначилися.

По-четверте, цілі, особливо значні, незалежно від того, реальні вони чи ілюзорні, згуртовують навколо себе ентузіастів, спонукають їх добровільно брати на себе нелегкі обов'язки і докладати всіх можливих зусиль для їхнього виконання.

По-п'яте, офіційно проголошені цілі служать виправданням в очах громадськості необхідності й законності існування організації, особливо, якщо її діяльність спричиняє негативні наслідки, наприклад забруднення навколишнього середовища.

Цілі фірми і вибір напрямів її господарського розвитку вирішальною мірою визначаються соціально-економічним становищем, у якому вона функціонує. При визначенні цілей необхідно дотримуватися ряду вимог. Цільова функція будь-якого підприємства полягає в задоволенні попиту населення на конкретні види товарів шляхом постійного виробництва й реалізації їх. Успішна реалізація перелічених функцій можлива за умови, якщо цілі організації відповідають певній сукупності вимог, котрі висуваються до них.

По-перше, цілі мають бути конкретними, бажано, щоб вони мали не лише якісні, а й кількісні параметри. Такі цілі легше сприймаються людьми; їх простіше узгоджувати; вони є основою для складання планів.

Цілі мають бути зрозумілі виконавцю й однозначно сформульовані. Головне, щоб ті, хто буде їх реалізовувати, знали і розуміли, чого конкретно від них чекають. Заклик просто збільшити ефективність виробництва, звичайно, мало що пояснює виконавцю, а, скажімо, мета— знизити собівартість продукції на 10 % — зрозуміла і спонукає виконавця вибирати більш правильні й реальні засоби та шляхи для досягнення найкращого результату. Мета допомагає бачити те, що прискорює її досягнення.

По-друге, цілі мають бути реальними, досяжними в даних умовах. Нереальні цілі не тільки не стимулюють трудові колективи до активної діяльності, а й можуть навіть призвести до небажаних результатів. Звичайно, мало хто свідомо ставить перед собою цілі, які не можна досягти, однак оцінка своїх можливостей у більшості людей дуже суб'єктивна і залежить від рівня їхніх знань, досвіду, психічного складу, темпераменту. Легкодосяжні цілі характеризуються частіш усього слабкою мотивацією, тобто вони мають містити в собі відповідний виклик, вимагати додаткових фізичних і духовних зусиль, здатних забезпечити постійний розвиток. Цілі слід формулювати людям зрівноваженим, котрі здатні вибрати з максимуму бажаного реально досяжне. Саме це робить цілі дійовими орієнтирами і наповнює їх мотиваційним потенціалом.

По-третє, цілі мають бути гнучкими, здатними до трансформації і коригування відповідно до умов діяльності організації. У протилежному разі організація може втратити спроможність адаптуватися до умов, що змінюються, і потрапити в складну ситуацію, із якої буде дуже важко знайти вихід.

По-четверте, оскільки цілі, як правило, досягаються в результаті спільної діяльності людей, ці люди повинні їх визнавати як свої особисті цілі, тобто бути відомими, зрозумілими, близькими для більшості членів організації. Це викликає до реалізації цілей зацікавленість і прагнення підвищувати ефективність своєї праці.

По-п'яте, цілі мають бути сумісними одна з одною в часі й просторі і відображати сумісність інтересів суспільства, колективів та індивідів, щоб уникнути конфліктів і кризових ситуацій. Цілі, неприйнятні хоча б для одного з рівнів господарювання, можуть бути просто не виконані або ж їх виконання буде гальмуватися. Тому при визначенні цілей необхідно ретельно узгодити інтереси всіх сторін. Ефективність досягнення конкретної мети підвищується, якщо хід її досягнення може бути перевірено і скориговано у зв'язку зі зміною зовнішніх чинників та обставин.

По-шосте, цілі не можуть бути руйнівними (наприклад, насильницька колективізація або приватизація). Такі цілі здатні відкинути об'єкт і систему управління назад. Отже, вся робота з визначення і розробки цілей є важливим елементом мистецтва управління.

Узагальнюючи вимоги до цілей менеджменту організації, можна сказати, що цілі визначають: напрям бізнесу, дії, пріоритет завдань бізнесу, значення служб підприємства, критерії оцінювання результату, сферу концентрації зусиль. Цілі мають бути реальними і досяжними, деталізованими за підрозділами, вимірюваними, однозначними, зрозумілими виконавцям; їх необхідно визначати з урахуванням обсягу робіт, термінів, виконавців, наявних можливостей.

Організацію (підприємство) необхідно розглядати як засіб для досягнення цілей, що дає змогу людям виконати колективно те, чого вони не змогли б виконати індивідуально. Цілі й способи досягнення їх мають бути відомі кожному співробітнику фірми, сформульовані письмово і документально закріплені.