Політична економія (1999)

В процесі взаємодії речових та особистих факторів виробництва має місце продуктивна праця, в результаті якої створюються матеріальні і духовні блага. В цьому зв'язку фактори суспільного виробництва виступають як продуктивні сили. Отже, продуктивні сили суспільства - це сукупність засобів виробництва і людей, які завдяки своїм знанням, виробничому досвіду і навичкам приводять вдію ці засоби виробництва

Продуктивні сили існують в кожному суспільстві, але в кожному З них виступають у різній соціально-економічній формі. При капіталізмі у зв'язку з тим, що засоби виробництва є капіталом, а робоча сила товаром, продуктивні сили практично виступають у формі капіталу.

Із усіх елементів продуктивних сил провідне місце належить людям, робітникам, бо саме вони створюють необхідні суспільству блага Рівень розвитку людини як провідної продуктивної сили суспільства є важливим критерієм і найбільш загальним показником суспільного прогресу.

Разом з тим велике значення у структурі продуктивних сил посідають знаряддя праці. Як вказував Енгельс, епохи відрізняються одна від одної не тим, що виробляють, а тим як виробляють, якими знаряддями праці.

В зв'язку з цим основними показниками рівня розвитку продуктивних є:

продуктивність праці, яка характеризує ефективність витраченої живої праці;

фондовіддача (випуск продукції в грошовому виразі на одиницю вартості основних виробничих фондів);

фондомістськість (затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції);

матеріаломістськість, (витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції в грошовому виразі).

освітній і кваліфікаційний рівень працівників.

Прийнято розрізняти технологічний і суспільний спосіб виробництва. Про останній мова йтиме дещо нижче. Технологічний спосіб виробництва являє собою історично визначений спосіб поєднання різних компонентів у системі продуктивних сил, насамперед людини та засобів праці. Зміст технологічного способу виробництва складають засоби праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.

Термін "технологічний спосіб виробництва" у наукове вживання вперше був уведений К.Марксом.

Зміни в кожному елементі трудовою процесу викликають і певні зрушення в технологічному способі виробництва. По матеріалу, який використовувався для виготовлення знарядь праці, можна виділити кам'яну епоху, бронзову епоху, залізну епоху. По предмету праці та виду діяльності технологічні способи виробництва розподіляються на епохи мисливства, рибальства, хліборобства та промисловості.

Протягом тривалого періоду (від первісного знаряддя праці до використання машин) праця була малозмістовною, ручною та важкою. На певному етапі можливості зростання продуктивності праці на основі ручної техніки вичерпали себе, тоді як потреби суспільства продовжували зростати. Необхідний був глибокий технологічний переворот, пов'язаний з переходом до великого машинного виробництва. Важливу роль на цьому шляху відіграла мануфактура, тобто кооперація, основана на поділі праці, але ще при відсутності машин. Мануфактура підготувала необхідні передумови для переходу до великого машинного виробництва. Поява машинного виробництва означала початок нового технологічного способу виробництва.

З появою машин основною формою підприємства стала фабрика. Якщо в мануфактурі розподіл праці залежав від робітника, його здібностей і навиків, то на фабриці організацію праці і розподіл робітників по всьому технологічному циклу диктує машина. Робітник стає додатком до машин. Водночас виникає необхідність у робітниках, які вміють створювати нові машини.

Розвиток науково-технічного прогресу, особливо в його революційній формі, привів до виникнення нового технологічного способу виробництва, для якого характерними є електронізація та автоматизація виробництва, поява нових видів енергетики та біотехнології, створення малолюдного та безлюдного виробництва.

Таким чином, якщо судити про технологічний спосіб виробництва по рівню знарядь праці, то можна виділити три основні технологічні способи виробництва:

домашинний спосіб виробництва, при якому знаряддя праці були недосконалими, вимагали важкої ручної праці і найвищою формою організації виробництва виступала мануфактура;

машинний спосіб виробництва, який базувався на триланковій системі машин (машина - знаряддя, машина - двигун, передавальний механізм) і основною організаційною формою якого була фабрика. В умовах великого машинного виробництва мускульна енергія людини й тварин і енергія падаючої води та вітру були замінені машиною -двигуном. На перших порах це була парова машина;

спосіб виробництва на основі чотириланкової системи машин, основна суть якого полягає в тому, що до триланкової системи машин, долучилась управляюча машина - комп'ютер, який виконує функції контролю триланкової системи машин.